06 серпня 2020 року Справа № 160/6928/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 20.10.1999 по 26.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 20.10.1999 по 26.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з 30.11.2018 року з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 20.10.1999 по 26.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії;
- стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 30.11.2018 року йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Від своїх колег по роботі на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» позивач дізнався про те, що органами Пенсійного фонду України деяким працівникам комбінату, що звертались за призначенням пільгових пенсій за Списками № 1, 2, в період з 2016 року до поточного часу, при призначенні пільгової пенсії незаконно було значно зменшено строк пільгового стажу, а саме безпідставно не зараховувались до пільгового стажу працівників певні періоди роботи за Списками № 1,2 на підприємстві ПАТ «Дніпровський меткомбінат», що було доведено рішеннями судів. На запит позивача, відповідач повідомив його, що пенсію обчислено із страхового стажу, зарахованого по 30.11.2018 року, що складає 31 рік 11 місяців 15 днів, у тому числі робота за Списком № 1 - 22 роки. Оскільки чергові атестації на підприємстві проводились протягом більш ніж 5 років, періоди роботи з 20.10.1999 по 26.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 зараховані тільки до загального стажу. Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Зауважив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердженням трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Періоди роботи з 20.10.1999 по 26.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 на роботі за Списком №1 підтверджена записами у трудовій книжці та довідками Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 23.10.2018 № 023-2886, 023-2887, 023-2888, 023-2889. При цьому, своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії. Окрім того, Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 р., що діяв до 16.01.2003 р., містить у собі таку професію, як слюсар-ремонтник металургійного устаткування. Таким чином, професії позивача слюсар-ремонтник металургійного устаткування та розливальник сталі віднесені до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - ПАТ «ДМК»).
20.07.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнає позов та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці є наказ по підприємству, організації. Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 у спірний період працював у "ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» «в сталеплавильном производстве» на посаді «слесарь-ремонтник по ремонту металлургического оборудования; слесарь-ремонтник, разливщик стали». Відомості про атестацію робочого місця відсутні. У наданих позивачем довідках зазначено, що атестація робочих місць на підприємстві проводилась на підставі наказів: від 20.10.1994 № 813, від 25.12.2001 № 1269, від 29.12.2006 № 992. Тобто в період роботи ОСОБА_1 з 20.10.1999 по 26.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 підприємством не проводилась атестація робочих місць. Тому, вищезазначені періоди зараховані лише до загального стажу. Документи, які б свідчили про протилежне, до Головного управління не надавались. Таким чином, підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 20.10.1999 року по 26.12.2001 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року в сталеплавильном производстве» на посаді «слесарь-ремонтник по ремонту металлургического оборудования; слесарь-ремонтник, разливщик стали», у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до пільгового стажу за Списком № 1 з 20.10.1999 року по 26.12.2001 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області немає, оскільки у зазначені періоди атестація вищезазначених робочих місць у передбаченому законодавством порядку і строки підприємством не проведена. Отже, дії відповідача відповідають чинному законодавству, а вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають. Окремо зауважив, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не має відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби для здійснення видатків для виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників.
Третя особа правом на надання відзиву та/або пояснень по суті спору не скористалась.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.01.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Кам'янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом із заявою про призначення пенсії позивачем були надані довідки, які уточнюють особливо шкідливі та особливо важкі умови праці, зайнятість яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наданих підприємством ПАТ «ДМК» за період роботи з 01.01.1992 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 06.02.2003 року, з 07.02.2003 року по 02.08.2016 року, з 03.08.2016 року по 11.10.2018 року.
На підставі наданої заяви та доданих до неї документів, позивачу з 07.11.2019 року була призначена пенсія за віком, умови призначення - робота за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджується матеріалами справи.
28.02.2020 року, дізнавшись про не зарахування до пільгового стажу деяким працівникам ПАТ «Дніпровський меткомбінат» певних періодів роботи за Списками № 1 та №2, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо призначення його пенсії, в якій просив надати деякі документи та письмово повідомити про правові підстави не включення до його пільгового стажу певного періоду роботи в ПАТ «ДМК» за Списком №1, якщо документально підтверджені періоди його трудової діяльності не були зараховані до пільгового стажу.
Листом від 19.03.2020 року №3443-3596-Л-02/8-0400/20 Лівобережний відділ обслуговування громадян у м. Кам'янське (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повідомив позивача, що на час підготовки відповіді, за матеріалами електронної пенсійної справи, пенсія ОСОБА_1 обчислена із страхового стажу зарахованого по 30.11.2018 року, що складає 31 рік 11 місяців 15 днів, у тому числі робота за Списком №1 - 22 роки. У листі також було зазначено, що робочі місця на ПАТ «ДМК» атестовані наказами: від 20.10.1994 № 813, від 25.12.2001 № 1269, від 29.12.2006 № 992, від 26.12.2012 № 658, від 28.02.2014 №88 (вперше), від 26.12.2017 №28. Оскільки чергові атестації проводились протягом більш ніж 5 років, періоди роботи з 20.10.1999 по 26.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 зараховані тільки до загального стажу.
Не погоджуючись з бездіяльністю ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 20.10.1999 року по 26.12.2001 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон України №1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Частиною 1 статті 114 Закону України №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічні приписи містяться також у пункті а) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон України №1788), в якому визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п. а) ч.1 ст.83 Закону України №1788 пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
Статтею 62 Закону України №1788 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. №637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 :
- з 14.03.1989 року прийнятий на роботу на Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського (правонаступником якого є ПАТ «ДМК») у конверторний цех слюсарем-ремонтником з ремонту металургійного устаткування 5 розряду;
- 01.08.2001 року переведений на посаду слюсаря-ремонтника 6 розряду;
- 17.11.2011 року переведений на посаду розливальника сталі 5 розряду;
- 24.01.2013 року переведений на посаду розливальника сталі 6 розряду.
Згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки, позивач на цей час продовжує працювати в ПАТ «ДМК».
Судом встановлено, що уточнюючі довідки від 23.10.2018 року № 023-2886, №023-2887, №023-2888, №023-2889 у графі додаткові відомості містять інформацію, що робочі місця атестовані та підприємством окремо зазначено всі постанови по комбінату, які стосуються атестації робочих місць у спірний період.
З наданих позивачем довідок вбачається, що у період з 01.01.1992 року по 11.10.2018 року (в тому числі в спірний період з 20.10.1999 року по 26.12.2001 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року) ОСОБА_1 постійно на умовах повного робочого дня працював за професіями, передбаченими Списком №1 в ПАТ «ДМК» та при цьому весь цей період умови його праці за вказаними професіями були незмінними та підтверджені атестаціями робочих місць, результати яких застосовувались в тому числі і в спірні періоди.
Незмінність та атестованість умов праці на комбінаті за професіями слюсар-ремонтник з ремонту металургійного устаткування, слюсар-ремонтник, розливальник сталі в зазначений період з повним робочим днем згідно Списку № 1 підтверджена кожною черговою атестацією робочих місць за умовами праці, що діяла у період його роботи за даними професіями на комбінаті, а саме:
- первісною атестацією, затвердженою постановою адміністрації та профкому комбінату від 20.10.1994 № 813 «Про атестацію робочих місць за умовами праці»;
- черговою атестацією, затвердженою постановою адміністрації та профкому комбінату від 25.12.2001 року №1269 «Про атестацію робочих місць за умовами праці»;
- черговою атестацією, затвердженою постановою адміністрації та профкому комбінату від 29.12.2006 №992 «Про атестацію робочих місць за умовами праці»,
- черговою атестацією, затвердженою постановою адміністрації та профкому комбінату від 26.12.2012 № 664 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці робітників електроремонтного цеху», що підтверджено роботодавцем в виданих уточнюючих довідках від 23.10.2018 року № 023-2886, №023-2887, №023-2888, №023-2889
Посилання відповідача на не проведения атестації робочих місць в спірний період суд вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року було затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок застосування Списків).
Пунктом 3 Порядку застосування Списків передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи навідповідних
посадах або за професіями незалежно від дати їх внесеннядо Списків за умови підтвердження документами відповідних умовпраці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Отже, згідно норм чинного законодавства, умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком № 1 є встановлення факту зайнятості особи повний робочий день на посаді, за професією або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1 та документальне підтвердження наявності шкідливих і важких умов праці працівника за відповідною професією, посадою згідно результатів атестацій-відповідного робочого місця за умовами праці.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 р., що діяв до 16.01.2003 р., містить у собі таку професію, як слюсар-ремонтник металургійного устаткування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено, зокрема, Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до списку яких входить професія слюсар-ремонтник металургійного устаткування та розливальник сталі.
Отже, професії позивача у спірні періоди відносились до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Атестація робочих місць за умовами праці проводиться згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442.
Відповідно до п.1 Порядку атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Атестація робочих місць передбачає, крім іншого:
обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;
складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників (п.6 Порядку).
Відповідно до п.9 Порядку атестація робочих місць перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
Згідно з п.4.2. Порядку застосування Списків результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до п.4 Порядку застосування Списків, згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації (п.4 Порядку).
В окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 р. №205 «Про затвердження Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках» з метою запобігання необґрунтованому позбавленню працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, належних їм пільг і компенсацій, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку атестації робочих місць.
Згідно з п.11 Порядку та Положення про Державну експертизу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357 (що діяло в спірні періоди) державний контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорії з шкідливим і важкими умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах покладалось на органи Державної експертизи умов праці.
Факт проведення та чинності атестації робочих місць за умовами праці саме у спірний період з 20.10.1999 року по 26.12.2001 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року підтверджується наступним:
1. Період з 20.10.1999 року по 26.12.2001 року.
Постановою адміністрації і профкому комбінату від 20.10.1994 року №813 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» затверджено результати вперше проведеної на комбінаті атестації робочих місць за умовами праці, а також затверджено перелік професій робітників, робота за якими дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 (Додаток 2 підрозділ «електроремонтний цех»).
За результатами атестації робочих місць, завершеної у 1994 році, професія слюсаря-ремонтника металургійного устаткування дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, що не заперечується відповідачем.
Наказом по комбінату від 26.05.1999 року № 331 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» (АРМ) на комбінаті було розпочато проведення чергової атестації робочих місць.
Внаслідок скрутного фінансово-економічного стану підприємства та значного обсягу професій, що підтягали атестації розпочата в червні 1999 року чергова атестація робочих місць на комбінаті не була завершена до 20.10.1999 року та її проведення продовжувалось по грудень 2001 до моменту її завершення.
У відповідності до законодавчо встановлених повноважень Головним державним експертом з умов праці у Дніпропетровській області було надано згоду на продовження терміну дії постанови адміністрації та профкому комбінату від 20.10.1994 року №813 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» та використання результатів первісної атестації робочих місць до 31.12.2001 року, що підтверджується листами Головного державного експерта області з умов праці від 26.10.1999 року за вих. № 14/1-121, від 27.12.2000 за вих. № 14/1-261.
Постановою адміністрації та профкому комбінату від 25.12.2001 року №1269 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» затверджено результати розпочатої в 1999 році чергової атестації робочих місць за умовами праці, а також затверджено перелік професій робітників, робота за якими дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.
За результатами даної атестації робочих місць професія слюсаря-ремонтника металургійного устаткування дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, результати атестації робочих місць за умовами праці 1994 року були в установленому порядку продовжені на весь міжатестаційний (спірний) період (з 20.10.1999 року по 24.12.2001 року) та робоче місце позивача за умовами та характером праці в цей період під час проведення чергової атестації не змінювалось, що підтверджено результатами наступної атестації робочих місць 2001 року.
В свою чергу, результати розпочатої в 1999 році чергової атестації робочих місць було затверджено 25.12.2001 року, тобто 25.12.2001 року та 26.12.2001 року вже діяли результати нової проведеної атестації, що підтверджує безпідставність доводів відповідача про відсутність атестації робочого місця позивача і в цей період.
2. Період з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року.
Постановою адміністрації і профкому комбінату від 29.12.2006 року № 992 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» затверджено результати чергової атестації робочих місць за умовами праці та перелік професій робітників, робота за якими дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.
За результатами даної атестації робочих місць професії слюсаря-ремонтника металургійного устаткування та розливальника сталі дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, що не заперечується відповідачем.
Згідно наказу по комбінату від 30.11.2009 року № 1064 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці (АРМ)» в 2010 році було розпочато проведення чергової атестації робочих місць та затверджено графік проведення атестації робочих місць, який було оновлено наказом № 941 від 01.08.2012 року.
Внаслідок скрутного фінансово-економічного стану підприємства та проведення структурних змін на комбінаті в 2011 році проведення цієї чергової атестації робочих місць на підприємстві не було завершено до 28.12.2011 року.
У зв'язку з чим, з метою забезпечення соціального захисту працівників комбінату, зайнятих на шкідливих/особливо шкідливих та важких/особливо важких роботах, на підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 р. №205 Головний державний експерт з умов праці у Дніпропетровській області надав згоду на поширення терміну дії наказу по підприємству від 29.12.2006 № 992 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» до 29.12.2012 року, що підтверджується листом від 29.11.2011 року №003/07-1-406.
При цьому, відповідачем не спростовано той факт, що головний державний експерт з умов праці у Дніпропетровській області, погоджуючи продовження використання попередніх атестацій за 1994 рік та за 2006 рік в період проведення наступних чергових атестацій, діяв в межах наданих йому законодавством повноважень.
26.12.2012 року постановою адміністрації та профкому комбінату № 664 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці робітників електроремонтного цеху» затверджено результати чергової атестації робочих місць, розпочатої в 2009 році та затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників за Списком №1.
За результатами даної атестації робочих місць професії позивача дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
Таким чином, результати атестацій робочих місць за умовами праці 1994 р. та 2006 р. були в установленому порядку продовжені на весь міжатестаційний період (з 20.10.1999 по 24.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012) та робоче місце позивача за його професіями, за умовами та характером праці в цей період під час проведення чергових атестацій не змінювалось, що підтверджено результатами кожної наступної атестації робочих місць 2001, 2006 та 2012 років.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що ні після закінчення п'ятирічного строку дії результатів первісної чергової атестації робочих місць 1994 року та чергової атестації робочих місць 2006 року, ні до та після затвердження наступної чергової атестації 2001 та 2012 років відповідно його умови праці за професіями згідно Списку №1 на ПАТ «ДМК» не змінювались, а тому спірні періоди повинні бути зараховані до пільгового стажу роботи позивача.
Зазначене спростовує безпідставні твердження відповідача про не проведення роботодавцем атестації робочих місць в спірний період.
Суд наголошує на тому, що відповідно до п.10 Порядку під час визначення права на пенсію за віком на пільговий умовах використовуються результати атестації (не сам наказ про затвердження результатів атестації, як підсумковий документ, а саме результати атестації по суті проведених досліджень в ході атестації).
За даних обставин, за відсутності зміни технологічних умов праці на комбінаті за професіями згідно Списків № 1, 2 у міжатестаційний період, рішенням органу, що здійснює державний контроль за правильністю застосування списків було погоджено використання результатів первісної та третьої за черговістю атестації робочих місць згідно постанов № 813 від 20.10.1994 року та № 992 від 29.12.2006 року відповідно після спливу 5 років з дати їх затвердження, тобто в спірні періоди.
Отже суд вважає, що в спірні періоди на комбінаті правомірно застосовувались результати попередньої атестації 1994 та 2006 року, в тому числі і при визначенні права на пенсію, та одночасно проводились нові чергові атестації, що спростовує доводи відповідача про те, що в ці періоди атестація не проводилась.
Також суд вважає, що недотримання роботодавцем строків завершення проведення чергової атестації робочих місць за умовами праці за умови підтвердження незмінності умов праці наступною черговою атестацією робочих місць не є підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу позивача за Списком № 1, оскільки згідно з пунктом 4.6. Порядку застосування Списків до пільгового стажу не зараховується період роботи після проведення атестації лише у тому випадку, якщо право на пільгову пенсію не підтверджено за результатами такої атестації, тобто лише у разі не підтвердження атестацією наявності шкідливих та важких умов праці на робочому місті.
При цьому, як зазначалось вище, обов'язок проведення атестації робочих місць та відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладено на керівників підприємств, тому несвоєчасне проведення роботодавцем такої атестації у визначені законодавством строки не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах у визначеному законодавством розмірі.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням застосування процедури продовження строку використання результатів попередньої атестації після спливу 5-річного терміну з дати проведення попередньої атестації та підтвердження наступною атестацією незмінності умови праці за професією згідно Списку № 1, суд прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для не зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 20.10.1999 року по 26.12.2001 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року.
За наведених обставин суд вважає, що бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яка полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 20.10.1999 по 26.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат» є протиправною, а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 20.10.1999 по 26.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», здійснити перерахунок пенсії позивача з дати її призначення з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 20.10.1999 по 26.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач в позовній заяві просить здійснити перерахунок пенсії позивача з дати її призначення та помилково зазначає дату 30.11.2018 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що пенсія йому була призначена з 07.11.2018 року. За наведених обставин, з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії позивача з дати її призначення, а саме з 07.11.2018 року.
Щодо строків звернення до суду з позовною заявою та задоволення позовних вимог починаючи з 07.11.2018 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Предметом спору у даній справі є зарахування до страхового стажу позивача періоду з 20.10.1999 року по 26.12.2001 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року, яке необхідно для перерахунку розміру пенсії позивача та здійснення відповідного перерахунку і виплата різниці розміру пенсії, з урахуванням відповідного перерахунку.
Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із позовною заявою) та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», з огляду на наступне.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до статті 46 Закону України №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яка полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 20.10.1999 по 26.12.2001 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат є протиправною, тобто невірний розрахунок пільгового стажу та пенсії позивача здійснено з вини суб'єкта владних повноважень, тому до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд прийшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
До аналогічних правових висновків прийшов також Верховний суд у постанові від 19 червня 2018 року по справі №646/6250/17.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень бездіяльність якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності такої бездіяльності.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем були заявлені вимоги, які взаємопов'язані та є похідними, що фактично свідчить про наявність однієї вимоги немайнового характеру, тому відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягав сплаті за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 840,80 грн.
Проте, згідно квитанції від 23.06.2020 року №0.0.1746443858.1, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено законом, а саме 1681,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 840,80 грн., яка підлягала сплаті за звернення до суду з адміністративним позовом згідно закону.
Щодо іншої частини сплаченого судового збору (переплати), суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки на цей час клопотання про повернення судового збору, який було сплачено в більшому розмірі, ніж встановлено законом, позивачем не подавалось, підстави для повернення надмірно сплаченого судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427), Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 20.10.1999 року по 26.12.2001 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 20.10.1999 року по 26.12.2001 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення - з 07.11.2018 року, з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 20.10.1999 року по 26.12.2001 року та з 29.12.2011 року по 25.12.2012 року та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2020 р.
Суддя О.М. Неклеса