06 серпня 2020 року Справа № 160/6915/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, Головне управління), в якій просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 - протиправними.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 25.07.1979 року по 10.12.1979 року - у Будівельному управлінні «Спецбуд»; 13.12.1979 року по 26.08.1979 року у Дніпропетровському міському ПТУ №1; 01.08.1985 року по 09.11.1985 року у середньому ПТУ №12; з 27.08.1994 року по 30.12.1996 року у ТОВ «Мода -Маркет», з 01.07.1999 по 30.12.2005 року у ТОВ « Мода- Маркет» - до загального страхового стажу.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком згідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на звернення ОСОБА_1 про призначення пенсії, Головним управлінням було надано відповідь, з якої вбачається, що у зв'язку з відсутністю стажу, необхідного для призначення пенсії у 2019 році у вигляді 26 років, протоколом від 29.10.2019року №045650004827, у призначенні пенсії було відмовлено. Відповідач посилається на те, що підтверджений стаж складає лише 23 роки 0 місяців 4дні. Тоді як загальний трудовий стаж складає 30 років 10 місяців 23 дні. До трудового стажу не ввійшли періоди роботи з 25.07.1979 року по 10.12.1979 року - у Будівельному управлінні «Спецбуд»; 13.12.1979 року по 26.08.1979 року у Дніпропетровському міському ПТУ №1; 01.08.1985 року по 09.11.1985 року у середньому ПТУ №12; з 27.08.1994 року по 30.12.1996 року у ТОВ «Мода -Маркет», з 01.07.1999 по 30.12.2005 року у ТОВ « Мода- Маркет». На момент звернення до ГУПФУ, згідно діючого законодавства в сфері пенсійного забезпечення та наявних даних, що містяться у взятих ГУПФУ разом з заявою: трудової книжки, довідок про заробітну плату, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; довідках про загальний стаж праці, трудовий стаж позивача складав 30 років 10 місяців 23 дні. У зв'язку із чим, рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач вважає протиправним, оскільки воно порушує гарантоване статтею 46 Конституції України право на соціальний захист.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
16.07.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнає адміністративний позов та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що 11.09.2019 року позивач подала до Головного управління заяву і необхідні документи для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 року №2148- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», якими передбачено, що для виходу на пенсію у 2019 році необхідний страховий стаж 26 років. Згідно наданих документів загальний стаж роботи позивача за даними трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу склав 23 роки 4 дня, що є недостатнім для призначення пенсії. В загальний трудовий стаж позивача не зараховано наступні періоди роботи за трудовою книжкою (порушено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників): - з 25.07.1979 по 10.12.1979 у Будівельному управлінні «Спецбуд», запис про причину звільнення проведено без посилання на відповідну статтю (пункт Кодексу законів про працю УРСР); - з 13.12.1979 по 26.08.1980 у Дніпропетровському міському ПТУ №1, запис про причину звільнення проведено без посилання на відповідну статтю (пункт Кодексу законів про працю УРСР); - з 01.08.1985 по 09.11.1985 у середньому ПТУ №12, запис про причину звільнення проведено без посилання на відповідну статтю (пункт Кодексу законів про працю УРСР); - з 27.08.1994 по 30.12.1996 у ТОВ «Мода-Маркет» запис про причину звільнення проведено без посилання на відповідну статтю (пункт Кодексу законів про працю УРСР - дописано при звільненні), на печатці відсутній код ЄДРПОУ (постанова КМУ від 22.01.1996 №118); - з 02.09.1998 по 30.06.1999 у ПТ «Інвіт», при звільненні відсутня посада та ПІБ відповідальної особи, яка засвідчує записи про роботу;- з 01.07.2003 по 30.11.2005 відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу за цей період (підприємство не здійснювало сплату страхових внесків до Пенсійного фонду за найманих працівників). Для зарахування до страхового стажу зазначених вище періодів роботи необхідно надати довідку та первинні документи, які б підтвердили факт роботи на зазначених підприємствах до 01.07.2003 року.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 11.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом від 24.02.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що позивачу протоколом від 29.10.2019 року №045650004827 у призначенні пенсії було відмовлено. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 року №2148- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» передбачено, що для виходу на пенсію у 2019 році необхідний страховий стаж 26 років. Згідно наданих документів загальний стаж роботи позивача за даними трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу склав 23 роки 4 дня, що є недостатнім для призначення пенсії. В загальний трудовий стаж позивача не зараховано наступні періоди роботи за трудовою книжкою (порушено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників): - з 25.07.1979 по 10.12.1979 у Будівельному управлінні «Спецбуд», запис про причину звільнення проведено без посилання на відповідну статтю (пункт Кодексу законів про працю УРСР); - з 13.12.1979 по 26.08.1980 у Дніпропетровському міському ПТУ №1, запис про причину звільнення проведено без посилання на відповідну статтю (пункт Кодексу законів про працю УРСР); - з 01.08.1985 по 09.11.1985 у середньому ПТУ №12, запис про причину звільнення проведено без посилання на відповідну статтю (пункт Кодексу законів про працю УРСР); - з 27.08.1994 по 30.12.1996 у ТОВ «Мода-Маркет» запис про причину звільнення проведено без посилання на відповідну статтю (пункт Кодексу законів про працю УРСР - дописано при звільненні), на печатці відсутній код ЄДРПОУ (постанова КМУ від 22.01.1996 №118); - з 02.09.1998 по 30.06.1999 у ПТ «Інвіт», при звільненні відсутня посада та ПІБ відповідальної особи, яка засвідчує записи про роботу;- з 01.07.2003 по 30.11.2005 відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу за цей період (підприємство не здійснювало сплату страхових внесків до Пенсійного фонду за найманих працівників).
Не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон України №1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Відповідно до п. а) ч.1 ст.83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХII (далі - Закон України №1788) пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
Статтею 62 Закону України №1788 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно записів у трудовій книжці, копія якої долучена до матеріалів справи за період:
- з 25.07.1979 по 10.12.1979 позивач працювала у Будівельному управлінні «Спецбуд»;
- з 13.12.1979 по 26.08.1980 у Дніпропетровському міському ПТУ №1;
- з 01.08.1985 по 09.11.1985 у середньому ПТУ №12;
- з 27.08.1994 по 30.12.1996 у ТОВ «Мода-Маркет»;
- з 02.09.1998 по 30.06.1999 у ПТ «Інвіт»;
- з 01.07.2003 по 30.11.2005 у ТОВ «Мода-Маркет».
При цьому, як зазначив відповідач в рішенні підставою для відмови в зарахуванні вищевказаних періодів роботи було те, що записи в трудовій книжці зроблені з порушеннями.
Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі також Постанова № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У відповідності до пункту 2 Порядку № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви виходячи з тих обставин, що склалися.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що органом Пенсійного фонду не вичинялися дії щодо з'ясування та підтвердження факту наявності у позивача стажу за спірні періоди роботи, як то передбачено положеннями чинного законодавства, насамперед ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Трудова книжка позивача заповнена повністю, містить усі необхідні відомості про роботу, період роботи, дати прийому та звільнення, номер та дату наказу, записи, зроблені у трудовій книжці посвідчені підписом, а також у трудовій книжці міститься відбиток печатки, що і є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
За наведених обставин суд вважає, протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 25.07.1979 року по 10.12.1979 року - у Будівельному управлінні «Спецбуд»; 13.12.1979 року по 26.08.1979 року у Дніпропетровському міському ПТУ №1; 01.08.1985 року по 09.11.1985 року у середньому ПТУ №12; з 27.08.1994 року по 30.12.1996 року у ТОВ «Мода -Маркет», з 01.07.1999 по 30.12.2005 року у ТОВ « Мода- Маркет» до загального страхового стажу та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком згідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень дії якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності своїх дій, які полягали у не зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 25.07.1979 року по 10.12.1979 року - у Будівельному управлінні «Спецбуд»; 13.12.1979 року по 26.08.1979 року у Дніпропетровському міському ПТУ №1; 01.08.1985 року по 09.11.1985 року у середньому ПТУ №12; з 27.08.1994 року по 30.12.1996 року у ТОВ «Мода -Маркет», з 01.07.1999 по 30.12.2005 року у ТОВ « Мода- Маркет» до загального страхового стажу, що свідчить про наявність підстав для зарахування такого стажу роботи позивача та призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком згідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 25.07.1979 року по 10.12.1979 року - у Будівельному управлінні «Спецбуд»; 13.12.1979 року по 26.08.1980 року у Дніпропетровському міському ПТУ №1; 01.08.1985 року по 09.11.1985 року у середньому ПТУ №12; з 27.08.1994 року по 30.12.1996 року у ТОВ «Мода -Маркет», з 01.07.1999 по 30.12.2005 року у ТОВ « Мода- Маркет» до загального страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком згідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням зазначених періодів роботи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2020 року.
Суддя О.М. Неклеса