Копія
06 серпня 2020 року Справа № 160/5876/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича .
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 Національної Гвардії України про зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національної Гвардії України Військова частина НОМЕР_2 в якому позивач просить зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з 2016-2019 року включно.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , 22 вересня 2016 року за наказом №54о/с від 22.09.2016 був прийнятий на військову службу за контрактом. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 01.03.2017р. серії НОМЕР_3 та безпосередньо брав участь у антитерористичній операції.
22.09.2019 року позивач був звільнений відповідно до пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу підпункту «а» ( які вислужили військової служби за контрактом). Згідно з наказом № 276 від 19.09.2019р. року позивач виключений зі списків в/ч. Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, починаючи з 2016 по 2019 року, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також ст. 16-2 Закону України "Про відпустки". На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/5876/20 та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
22.06.2020 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою позицію відсутністю правових підстав для задоволення вимог позивача оскільки, Порядок надання відпусток військовослужбовцям визначено статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зазначив, що з настанням особливого періоду додаткові відпуски не надаються, тому підстави для виплати грошової компенсації відсутні.
Ухвалою суду від 23.06.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
21.07.2020 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.
30.07.2020 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відзив, в яких зазначено, що згідно з наказом МВС України від 15.03.2018 №200 «Про затвердження Інструкції про лрядок виплати грошового зобов'язання та одноразової допомоги при звільнені військовослужбовців Національної гвардії України та іншим особам», за період з 01 по 16 жовтня 2018 року позивачу було виплачено:
- надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
- премія за особистий внесок у загальні результати служби за період 01 серпня по 22 вересня 2019 року в ромірі 140 відсотків посадового окладу;
- вислуга років на 22 вересня 2019 року становить: час в календарному обчисленні - 5 років 00 місяців 18 днів. На думку відповідача, розрахунок грошового забезпечення при звільненні позивача військова частина здійснила в повному обсязі. Всі взаєморозрахунки були проведенні.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
22 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини - польова пошта НОМЕР_4 було укладено контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 01.03.2017р. серії НОМЕР_3 та безпосередньо брав участь у антитерористичній операції у м. Маріуполі Донецької області та в операції об'єднаних сил на сході країни ОТУ «Схід» Донецької області.
22.09.2019р., відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач був звільнений по закінченню контракту.
Під час проходження служби позивачу не надавалась додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів за кожен рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, починаючи з 2016 року по 2019 року, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також ст. 16-2 Закону України "Про відпустки»
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2016 року по 2019 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував таке
Відповідно до ч.1 ст.4 Закон України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) установлюються такі види щорічних відпусток основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
У відповідності до статті 16-1 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Приписами статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
У відповідності статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Згідно статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Відповідно до частини 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Суд зазначає, що норми Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2016 року по 2019рік.
Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Окрім зазначеного, суд враховує також наступне.
Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Дана справа відповідає ознакам зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм викладених у постанові Верховного Суду по справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), яка набрала законної сили 21 серпня 2019 року.
Суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).
Суд не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що оскільки позивач не звертався з відповідним рапортом про надання відпустки або компенсації, він втратив право на наступну виплату компенсації.
Як вбачається зі змісту абз. 3 п. 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у разі невикористання військовослужбовцями до часу звільнення щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Таким чином, вказана норма передбачає не право роботодавця нарахувати або не нарахувати компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, а його обов'язок нарахувати і виплатити, а тому на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідачем не було проведено повного розрахунку в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої учасникам бойових дій, за 2016 по 2019 роки.
Разом з цим суд зазначає, що позивач не заявляв вимогу про визнання протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 рік включно.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст. 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 06.08.2020 року
Помічник судді Лісна А.М.