05 серпня 2020 р.Справа № 591/8320/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Мельнікової Л.В., членів колегії: судді Макаренко Я.М., судді Рєзнікової С.С. по справі № 591/8320/19, -
27.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми із позовом, яким, окрім іншого, просить визнати протиправною бездіяльність Голови Сумської міськради та її виконкому Лисенка О.М. щодо невиконання повноважень згідно рішення від 26.11.2015 року № 3-МР про розгляд на засіданнях відповідних постійних комісій міської ради та її виконавчого комітету двох його заяв та скарги.
Позивач просить зобов'язати відповідача забезпечити розгляд Сумської міською радою на засіданнях відповідних постійних комісій означених заяв та скарги та надати відповідь згідно вимог чинного законодавства.
Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача розглянути за його особистої присутності ряд скарг та надати відповідь згідно вимог чинного законодавства.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми адміністративна справа № 591/8320/19 за позовом ОСОБА_1 передана на розгляд Сумського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, останньому наданий строк, сім днів, для усунення недоліків позовної заяви, а саме, - надання документу про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. Копію ухвали позивач отримав 27.01.2020 року (а.с. 17).
В провадженні Другого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року у справі № 591/8320/19, якою позовна заява ОСОБА_1 до Голови Сумської міської ради та її виконкому Лисенка О.М. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди повернута позивачу з підстав, встановлених п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Ухвалою колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючий суддя - Мельнікова Л.В., члени колегії - судді: Макаренко Я.М., Резнікова С.С., від 21.04.2020 року у задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги відмовлено. В цей же день ухвалою судді-доповідача апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху, скаржнику наданий строк (10 днів з часу отримання копії ухвали) для надання документа про сплату судового збору в розмірі 2.102 грн.
24.04.2020 року ОСОБА_1 подана заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Мельнікова Л.В., члени колегії: суддя Макаренко Я.М., суддя Рєзнікова С.С.
Підставою для означеної заяви слугувала незгода позивача ОСОБА_1 з ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.04.2020 року про відмову у задоволені його клопотання про звільнення від сплати судового збору.
За наслідками розгляду заяви позивача про відвід, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу про що визначено в ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 року.
Вирішуючи питання про відвід в порядку, встановленому ч. 4 ст. 40 КАС України, суддя Другого апеляційного адміністративного суду Спаскін О.А. ухвалою від 30.04.2020 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів.
14.07.2020 року на електронну адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшли дві заяви ОСОБА_1 аналогічного змісту (обидві за вихідним № 07/16 від 14.07.2020 року) про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Мельнікова Л.В., члени колегії: суддя Макаренко Я.М., суддя Рєзнікова С.С.
Обґрунтовуючи заяви за № 07/16 від 14.07.2020 року про відвід колегії суддів позивач зазначає про свою незгоду з ухвалою Другого апеляційного суду від 21.04.2020 року про відмову у задоволені його клопотання про звільнення від сплати судового збору, фактично дублюючи доводи, покладені в обґрунтування заяви від 21.04.2020 року про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Мельнікова Л.В., члени колегії: суддя Макаренко Я.М., суддя Рєзнікова С.С.
Доповнення до заяви про відвід колегії суддів, окрім тверджень про незгоду із вищеозначеним судовим рішенням, містить клопотання ОСОБА_1 до новообраної колегії суддів про звільнення його від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.
У зв'язку з перебуванням судді Макаренко Я.М. у відпустці, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 року по справі № 591/8320/19 призначено склад колегії суддів: головуючого суддю Мельнікову Л.В., суддів: Бегунц А.О., Рєзнікову С.С.
За наслідками розгляду заяви позивача про відвід, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу про що визначено в ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 року.
Вирішуючи питання про відвід в порядку, встановленому ч. 4 ст. 40 КАС України, суддя Другого апеляційного адміністративного суду Чалий І.С. ухвалою від 17.07.2020 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів.
03.08.2020 року на електронну адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (вихідний № 07/49 від 31.07.2020 року) про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Мельнікова Л.В., члени колегії: суддя Макаренко Я.М., суддя Рєзнікова С.С., якою позивач повідомляє про свою впевненість в упередженості членів колегії суддів: Мельнікової Л.В., Макаренко Я.М., Реєніквої С.С.
Звертаючись до новообраної колегії, Станкевич К.В. просить: відкрити апеляційне провадження та задовольнити вимоги його апеляційної скарги в повному обсязі, звільнивши його від сплати судового збору; скасувати ухвалу від 06.02.2020 року Сумського окружного адміністративного суду та передати справу на розгляд по суті позовних вимог до суду першої інстанції.
ОСОБА_1 зазначає, що заявлення відводу судді не суперечить положенням процесуального законодавства, та не є доказом спробу тиску чи впливу на суддю. Судді всупереч п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів не заявили самовідвід, чим не виконали норму прямої дії ст. 19 Конституції України та присягу судді народу України.
За порушеннями чинного законодавства та невиконання вимог Законів України «Про судоустрій і статус суддів», КАС України, Конституції України, а також прецедентних рішень ВСУ, КСУ, ЄСПЛ всією колегією суддів у складі Мельнікової Л.В., Макаренко Я.М., Рєзнікової С.С., що за ст. 36 КАС є обставинами, які викликають сумнів у неупередженості колегії суддів та підставами про їх відвід.
При цьому він не вказує підставами саме незгоду з конкретними прийнятими судовими рішеннями, а зазначає у заяві як підставу відводу - невідповідність вимогам чинного законодавства, судової практики колегії суддів у складі: Мельнікової Л.В., Макаренко Я.М., Рєзнікової С.С., яка застосовується з грубим порушенням та прямим невиконанням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів, дослідивши доводи заяв ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Мельнікова Л.В., члени колегії: суддя Макаренко Я.М., суддя Рєзнікова С.С., матеріали справи дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначене положення Закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 133 КАС України, а саме: суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Звертаючись у 2020 році до суду апеляційної інстанції із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на незадовільний матеріальний стан, позивач ОСОБА_1 жодного доказу того, що розмір судового збору, який йому належить сплатити за подання апеляційної скарги, перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, тобто за 2019 рік, суду не надав.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах “Фей проти Австрії”, “Ветштайн проти Швейцарії”).
Між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі “Кіпріану проти Кіпру”).
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що доводи, покладені в обґрунтування заяви ОСОБА_1 № 07/49 від 31.07.2020 року, не дають жодних підстав вважати, що колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мельнікова Л.В., члени колегії - судді Макаренко Я.М., Резнікова С.С. не є безсторонньою або що суддям бракувало неупередженості під час розгляду клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року по справі № 591/8320/19.
Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів зводиться до незгоди останнього з рішенням колегії суддів від 21.04.2020 року про відмову у задоволені його клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та, фактично, небажання надати до клопотання дійсні данні (інформацію податкового органу, пенсійного органу, тощо) про розмір свого річного доходу за 2019 рік.
Європейський суд з прав людини вказує, що для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20.02.2014 року у справі “Шишков проти Росії” (“Shishkov v. Russia”)).
21.04.2020 року судом апеляційної інстанції відхилено клопотання ОСОБА_1 від звільнення його від сплати судового збору, оскільки доводи, наведені заявником в його обґрунтування не підтверджені належними доказами.
В той же день апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху та заявнику наданий строк для оплати судового збору.
В ухвалі від 16.07.2020 року, колегія суддів, вирішуючи заяву позивача від 14.07.2020 року про відвід колегії суддів, роз'яснювала Станкевичу К.В., що таке рішення не позбавляє його права звернутися до суду з повторним клопотанням про звільнення його від сплати судового збору з урахуванням положень ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Станом на 05.08.2020 року позивач ОСОБА_1 з повторним клопотанням про звільнення його від судового збору не звернувся.
Колегія суддів не приймає доводи ОСОБА_1 стосовно того, що від сплати судового збору він звільнений в силу положень Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
В даному випадку, між позивачем та відповідачем існує публічно-правовий спір, предметом якого є бездіяльність відповідача щодо розгляду звернень позивача і, таким чином, правовідносини між сторонами у справі не регламентуються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
В даному випадку, вимога суду про необхідність подання документа, якій би посвідчив факт сплати ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги, не стосується вимоги адміністративного позову про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 1.000.000 грн у відшкодування моральної (не майнової) шкоди.
Колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у зразковій справі № 160/8324/19, на зміст якої посилається ОСОБА_1 - «… якою визначено що позивач звільнений на підставі п. 13 частини першої ст. 3 Закону України … «Про судовий збір» , відсутній п. 58.
Натомість в Єдиному державному реєстрі судових рішень мається ухвала від 20.01.2020 року судді-доповідача по справі № 160/8324/19, в якій зазначено, що «… відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Проте матеріали апеляційної скарги не містять обґрунтованих підстав і відповідних доказів щодо неможливості сплати Центром судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2019 року. За таких обставин його клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає».
Колегія суддів зазначає, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В., члена колегії судді - Резнікової С.С. по справі № 591/8320/19, колегія суддів зазначає, що стверджувальні судження учасника справи є бездоказовими, а наведені аргументи не відповідають критерію "об'єктивно обґрунтований".
Що стосується відводу, заявленому ОСОБА_1 колишньому члену колегії судді Макаренко Я.М., колегія суддів зазначає, що результати автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2020 року посвідчують ту обставину, що з 16.07.2020 року суддя Макаренко Я.М. не є членом колегії суддів по розгляду справи № 591/8320/19.
Згідно ч. 11 ст. 40 КАС України відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Таким чином, підстави, для задоволення клопотання ОСОБА_1 про його участь в вирішенні судом заяви про відвід в режимі відео конференції, відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів по справі № 591/8320/19 у складі: головуючий суддя - Мельнікова Л.В., члени колегії судді: Макаренко Я.М., Рєзнікова С.С.
Керуючись статтями 36, 40, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Мельнікової Л.В., членів колегії: судді Макаренко Я.М., судді Рєзнікової С.С. по справі № 591/8320/19 вважати необґрунтованою.
Відповідно до частини 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передати заяву про відвід колегії суддів для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту підписання та самостійному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.
Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С.
Ухвала виготовлена і підписана 05 серпня 2020 року