Головуючий І інстанції: Старосєльцева О.В.
05 серпня 2020 р. Справа № 520/11050/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019, по справі № 520/11050/19
за позовом ОСОБА_1
до Харківської міської ради
про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Харківську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання в оренду земельну ділянку площею 0,1570 га, по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 закрито провадження у справі.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, винести окрему ухвалу відповідно до ст. 324 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі приміщення 1-го поверху № 18-:-24, 36-:-42, ІІ, ІІІ, VІ, VІІ в нежитловій будівлі літ "А-1", розміщених на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:10:002:0443 за адресою: АДРЕСА_2 . Героїв Праці АДРЕСА_3 .
16.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради стосовно надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0443 за адресою: АДРЕСА_2 . Героїв Праці 13-а у м. Харкові, для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами.
Департаментом земельних відносин Харківської міської ради листом від 14.06.2019 № М-4-22044/1-19.08-31 надано відповідь, у якій зазначено про необхідність подання додаткових документів.
07.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради з приводу обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0443 за адресою: вул. Героїв Праці 13-а у м. Харкові.
Листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 29.08.2019 № 13330/0/226-19 надано відповідь, якою повідомлено, що акт обстеження міститься у матеріалах господарської справи № 922/748/19.
27.08.2019 посилаючись на лист Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 14.06.2019 № М-4-22044/1-19.08-31, позивач подав додаткові документи з приводу одержання земельної ділянки в оренду до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради.
Копією виготовленого КП «Харківське МБТІ» технічного паспорту по інвентаризаційній справі 80060 реєстровий номер 1292/344824463101 від 13.02.2017 підтверджується обставина знаходження за адресою: вул. Героїв Праці 13-а у м. Харкові, об'єкту нерухомого майна (приміщення торгівельного призначення та кафе), належного ТОВ «Мако-С».
У ході судового розгляду також встановлено наявність між Харківською міською радою та фактичними користувачами земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0443 за адресою: вул. Героїв Праці 13-а у м. Харкові, господарських і цивільних спорів з приводу стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання цієї земельної ділянки, а саме: № 922/748/19 до ТОВ «Мако-С» про стягнення 1413565,12 грн., № 922/719/18 до ТОВ «Мако-С» про стягнення 759110,60 грн., № 922/2487/19 до ТОВ «Веліс-Трейд» про стягнення 138643,83 грн., № 643/12611/19 до ОСОБА_1 про стягнення 15404,88 грн.
Не погоджуючись із діями/бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами ч. 1 ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Зазначене узгоджується з положеннями ст. ст. 2, 4, 19 КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, зміст та характер спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У той час як участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового.
Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Таким чином, обов'язковим є з'ясування у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Так, Верховним судом у постанові від 19.06.2019 по справі № 826/5806/17 (№11-290апп19) сформований правовий висновок, відповідно до якого якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, при визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Із матеріалів справи встановлено, що спірні відносини між сторонами виникли з приводу надання в оренду земельної ділянки, а отже спрямовані на виникнення цивільних прав та обов'язків, при цьому Харківська міська рада виступає як суб'єкт цивільного права, якому надано право розпоряджатися комунальним майном територіальної громади, а не як суб'єкт владних повноважень, який реалізовує свої владні управлінські функції.
Слід враховувати, що якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується права цивільного і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Таким чином, у даному випадку виник спір між фізичною особою та органом місцевого самоврядування з приводу вирішення питання щодо правомірності набуття права користування земельною ділянкою, що не може трактуватись як публічно-правовий спір, оскільки за своєю суттю є спором про похідні права від права власності, а саме щодо набуття права постійного користування - права оренди земельною ділянкою.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження по справі.
У той же час згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
При цьому, суд першої інстанції дійшовши висновку про закриття провадження у справі не роз'яснив до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даної справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції шляхом доповнення резолютивної частини реченням наступного змісту: "Роз'яснити сторонам по справі, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства."
Стосовно вимоги апелянта щодо постановлення окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 324 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Враховуючи, що колегією суддів під час розгляду даної справи не встановлено порушення судом першої інстанції закону, підстави постановлення окремої ухвали відсутні.
Згідно із пунктом другим частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 по справі № 520/11050/19 змінити, доповнивши резолютивну частину реченням наступного змісту:
"Роз'яснити сторонам по справі, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства."
В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 по справі № 520/11050/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов