04 серпня 2020 року справа №805/1479/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді- доповідача Ястребової Л. В., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д.,
секретар Харечко О.П.,
за участі представника НБУ Бондаренко Н.О.,
представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Ю.А.,
представника третьої особи Корпоративний недержавний пенсійний фонд НБУ Биченко С.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги Національного банку України, Публічного акціонерного товариства «Банк «Софіївський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі № 805/1479/16-а (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боярбудінвест" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Бондаренко Людмили Михайлівни, Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Кукли Світлани Олександрівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Софійський», Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України про визнання протиправними та скасування постанов, рішень, записів про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Боярбудінвест» (далі - позивач, ТОВ «Боярбудінвест») звернулося до суду з позовом до Національного банку України (надалі - Відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Відповідач 2), державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Бондаренко Людмили Михайлівни (надалі - Відповідач 3), державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Кукли Світлани Олександрівни (надалі - Відповідач 4), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Софійський», Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 916 «Про віднесення ПАТ «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних»;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 грудня 2015 року № 235 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 березня 2016 року № 378 «Про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Софійський»;
- визнати протиправною та скасувати постанову Національного банку України від 22 квітня 2015 року № 284 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Софійський»;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 квітня 2016 року №563 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку»;
- зобов'язати Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Банк «Софійський» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття від 22 грудня 2015 року постанови НБУ № 916 «Про віднесення ПАТ «Банк «Софійський»» до категорії неплатоспроможних» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі банку ПАТ «Банк «Софійський» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу ПАТ «Банк «Софійський» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT. НБУ повідомити усі банки про відновлення роботи банку ПАТ «Банк «Софійський» у зазначених вище системах);
- зобов'язати Національний банк України приймати форми (файли) статистичної звітності, яка складається ПАТ «Банк «Софійський» та подається ним до Національного банку України у встановлені строки, визначені у відповідності до вимог Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ, затверджених постановою Правління НБУ від 01.03.2016 № 129 або іншим(-и) нормативним(- и) актом(- ами), який регулюють зазначені питання на момент набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- зобов'язати Національний банк України повернути ПАТ «Банк «Софійський» та відновити дію Банківської ліцензії № 264 від 16 березня 2012 року на право надання банківських послуг визначених частиною третьої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»;
- зобов'язати Національний банк України повернути ПАТ «Банк «Софійський» та відновити дію Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 05.10.2012 року № 264-2 на право здійснення валютних операцій згідно з Додатком від 05.10.2012 року № 264-2, який встановлює Перелік валютних операцій, які має право здійснювати ПАТ «Банк «Софійський»;
- зобов'язати в порядку встановленому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ відновити інформацію про ПАТ «Банк «Софійський» як діючу банківську установу (в т.ч., але не виключно - шляхом, розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України);
- визнати протиправним та скасувати запис про державну реєстрацію №10731070014022984 від 24.12.2015 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах;
- визнати протиправним та скасувати запис про державну реєстрацію №10731070016022984 від 25.03.2016 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах;
- визнати протиправним та скасувати запис про державну реєстрацію №10731780017022984 від 27.04.2016 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах;
- внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, шляхом відновлення інформації (відомостей) про ПАТ «Банк «Софійський»:
в розділі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань «Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» внести зміни шляхом відновлення інформації (відомостей) наступного змісту: « ОСОБА_1 з 14.05.2015 року»;
в розділі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань «Дані про перебування юридичної особи в процесі припинення» внести зміни шляхом видалення інформації (відомостей) про перебування ПАТ «Банк «Софійський» в процесі припинення (т. 1, а. с. 5-17).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року (з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2016 про виправлення описок) зазначений позов ТОВ «Боярбудінвест» задоволено частково:
визнано протиправною та скасовано постанову Національного банку України від 22.12.2015 № 916 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних»;
скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.12.2015 №235 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»;
скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.03.2016 № 378 «Про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Софійський»;
скасовано постанову Національного банку України від 22.04.2016 № 284 «Про відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський»;
скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.04.2016 № 563 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку»;
скасовано запис про державну реєстрацію №10731070014022984 від 24.12.2015 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах;
скасовано запис про державну реєстрацію №10731070016022984 від 25.03.2016 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах;
скасовано запис про державну реєстрацію №10731780017022984 від 27.04.2016 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, відповідачами: Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та третьою особою ПАТ «Банк «Софійський» подані апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (т.3, а. с. 118-120, 128-130, 142-160).
В обґрунтування апеляційної скарги, Національний банк України послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України у справі №К/9991/19230/11 від 09.02.2012, за висновками якої суд дійшов висновку про відсутність у позивача адміністративної процесуальної дієздатності, оскільки така особа не має права згідно зі статтею 79 Закону України «Про банки та банківську діяльність» оскаржити рішення Національного банку, оскільки не охоплюється його наглядовою діяльністю.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 916 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 22 грудня 2015 року № 235 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Таким чином Фонд зобов'язаний був прийняти рішення про початок здійснення процедури тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку і свободи розсуду в даному випадку у Фонду не було.
ПАТ «Банк «Софійський» в обґрунтування доводів посилався на те, що постанова суду ґрунтується на припущеннях щодо можливих дій ПАТ «Банк «Софійський» та Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України в межах, укладених між ними угод, а не на встановленому фактів протиправних дій суб'єкта владних повноважень.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Боярбудінвест» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 35736122, зареєстроване за адресою: 84326, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 76, корпус А, кімната 8.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Боярбудінвест», розмір внеску до статутного фонду - 120000000,00 грн.; власник істотної участі - ОСОБА_2 ; власник істотної участі - ОСОБА_3 ; власник істотної участі - ОСОБА_4 ; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_5 . Загальний розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) на дату закінчення його формування складає 120 000 000,00 грн.
Відповідно до статуту ПАТ «Банк «Софійський», затвердженого протоколом зборів акціонерів № 3 від 16.07.2012, статутний капітал банку становить 120 000 000,00 грн.
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Боярбудінвест» є одноосібним акціонером та власником істотної участі вказаної банківської установи.
Згідно запису від 16.09.2019 даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стан ПАТ «Банк «Софійський», припинено, за рішенням засновників.
16.03.2012 Національним банком України видано Публічному акціонерному товариству «Банк «Софійський» банківську ліцензію № 264, внесену до державного реєстру банків від 16.02.2012 за №341.
13.08.2015 постановою Правління Національного банку України №524/БТ винесено постанову «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» та призначення куратора» у зв'язку із погіршенням фінансового стану та у зв'язку із загрозою інтересам вкладників та іншим кредиторам банку.
22.12.2015 розглянувши пояснювальну записку Департаменту банківського нагляду про необхідність віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних, доповідну записку Департаменту банківського нагляду від 09.12.2015 №В/20-03008/106023, складену за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю ПАТ «Банк «Софійський», Правлінням Національного банку України винесено постанову № 916 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних» (далі за текстом - Постанова № 916).
Постанова № 916 мотивована тим, що ПАТ «Банк «Софійський» починаючи з 05.11.2015 не виконало протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладником Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України. Загальна сума невиконаних ПАТ «Банк «Софійський» зобов'язань, станом на 09.12.2015 становила 32,1 млн. грн., або 5,3% від зобов'язань ПАТ «Банк «Софійський».
В постанові № 916 також зазначено, що у ПАТ «Банк «Софійський» недостатньо коштів для виконання своїх зобов'язань перед вкладниками і кредиторами. Обсяг високоліквідних активів (готівкові кошти та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) становили 25,0 млн. грн., або 4,1% від зобов'язань.
Крім того зазначено, що ПАТ «Банк «Софійський» порушує вимоги Положення про порядок формування та зберігання обов'язкових резервів банками України та філіями іноземних банків в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.12.2014 № 806, щодо дотримання на кореспондентському рахунку в період утримання середньоарифметичної суми залишків коштів у розмірі, який дорівнює або більший, ніж розрахована резервна база за період визначення (сума недорезервованих коштів за період з 10.10.2015 до 10.11.2015 - «-» 2006,64 тис. грн., за період з 10.11.2015 до 10.12.2015 - «-» 3092,98 тис. грн.).
Вказано, що ПАТ «Банк «Софійський» має високий рівень кредитного ризику та ризику ліквідності, про що свідчить: значний обсяг та частка негативно класифікованих активів - 159,4 млн. грн. або 18,34%; низьколіквідне забезпечення за кредитними операціями, що приймається під час визначення чистого кредитного ризику (82% або 177,2 млн. грн.) відноситься до ІV та V груп ліквідності. Значна частка (63 %) забезпечення за кредитними операціями знаходиться у Донецькій та Луганській областях. Наявність негативної невідповідності активів та пасивів за строками до погашення у періодах: «на вимогу» , що становить - «-» 114,95 млн. грн. або 14,81% до активів, понад один рік - «-» 106,2 млн. грн.. або 14,58% до активів, понад п'ять років - «-» 130,8 млн. грн. або 17,95% до активів, понад 10 років - «-» 131,6 млн. грн. або 18,06% до активів, що підтверджується даними статистичної звітності за формою №631 «Структура активів та пасивів за строками» станом на 01.12.2015; залучення банком коштів фізичних осіб «до запитання» в національній валюті у листопаді 2015 року відбувалося за завищеними процентними ставками - 20,00% (по системі банків - 5,50%).
Стверджується, що власником істотної участі ПАТ «Банк «Софійський» незважаючи на вимоги ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не вжито невідкладних заходів з достатньої фінансової підтримки ПАТ «Банк «Софійський».
Отже, вказує, що зважаючи на невиконання ПАТ «Банк «Софійський» протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладником, беручи до уваги нездійснення власником істотної участі своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності ПАТ «Банк «Софійський», та допущені ним порушення банківського законодавства, віднесення ПАТ «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних є адекватним вчиненим порушенням та рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів ПАТ «Банк «Софійський».
22.12.2015 у відповідності до п. 2 ч. 5 ст.12, статей 34-37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 № 916 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 235 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Відповідно до рішення було розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Софійський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 23.12.2015 по 22.03.2016 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк «Софійський» Кулішу ОСОБА_6 .
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.03.2016 № 378 «Про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Софійський» продовжено строк тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку ПАТ «Банк «Софійський» з 23.03.2016 по 22.04.2016 та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Софійський» Куліша Віктора Миколайовича.
24.12.2015 та 25.03.2016 державними реєстраторами юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Бондаренко Людмилою Михайлівною та Кукла Світланою Олександрівною внесені до ЄДР записи: 10731070014022984, яким внесено зміни до відомостей про керівника Банку, а саме про уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_7 - голова комісії з припинення або ліквідатор; 10731070016022984, яким внесено зміни до відомостей про керівника Банку; продовжено повноваження ОСОБА_7 .
22.04.2016 розглянувши пропозицію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Софійський», викладену в листі від 21.04.2016 № 21-20483/16, пояснювальну записку Департаменту банківського нагляду, Правління Національного банку України винесло постанову «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» № 284, якою вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Банк «Софійський».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 22.04.2016 № 284 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 363 від 25.04.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Софійський» з 25.04.2016 по 24.04.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Софійський» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кулішу В.М. строком на 2 роки з 25.04.2016 по 24.04.2018 включно.
27.04.2016 державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Бондаренко Людмилою Михайлівною внесено до ЄДР запис: 10731780017022984 - внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті ліквідації, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с. 66-69).
Не погоджуючись з винесеними постановами, прийнятими рішеннями, та вчиненими діями відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Боярбудінвест» звернулось до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що постанова Національного банку України від 22.12.2015 № 916 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних» є протиправною та такою, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема, п.п. 1-3, 6, 8 ч. 3 ст. 2 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV (далі - Закон № 679-XIV) визначено, що Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Положеннями ст. 1 вказаного Закону визначено, що банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.
Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
Згідно ст. 6 Закону № 679-XIV, відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.
Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.
Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.
В силу ст. 7 Закону № 679-XIV, Національний банк виконує такі функції, зокрема, відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику; виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування.
Статтею 25 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси, зокрема, через рефінансування банків.
Відповідно до ст. 55 Закону № 679-XIV головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5 ст. 67 Закону «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ (далі Закон № 2121-ІІІ), метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.
Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновників банку та осіб, що набувають або збільшують істотну участь у банку, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуватимуться для формування статутного капіталу банку.
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.
Статтею 75 Закону № 2121-ІІІ визначено, що Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Закону № 2121-ІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:
1) не приведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;
2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;
3) невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів не відображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;
5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;
6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.
Пунктом 13.1 Положення № 346 визначено, що Національний банк приймає рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених банківським законодавством.
Таким чином, законодавством регламентовано повноваження НБУ здійснювати нагляд за банками та в разі виявлення порушення ними вимог чинного законодавства - застосовувати до підконтрольних суб'єктів заходи впливу, різновидом яких є визнання банку неплатоспроможним.
При цьому, визнання банку неплатоспроможним є правомірним лише в разі наявності для цього чітко визначених правових підстав, виключний перелік яких регламентовано ч. 1 ст. 76 Закону № 2121-ІІІ та при реалізації головної мети банківського нагляду - забезпечення стабільності банківської системи і захист інтересів вкладників і кредиторів відповідного Банку.
Перевіряючи правомірність постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 № 916, суд оцінює докази, які свідчать про вчинення правопорушень, зазначених у цій постанові.
Так, як вбачається з матеріалів справи, віднесення ПАТ «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних та прийняття спірної у цій справі постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 № 916 відповідачем здійснено з однієї підстави: невиконання банком протягом 10-ти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
Матеріали справи свідчать, що між Публічним акціонерним товариством «Банк «Софійський» та Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України були укладені договори банківського строкового вкладу: № 168Д-3/3 від 14.12.2012 на суму вкладу 1883971,85 грн. (додаткові угоди від 16.12.2015 № 1, від 20.03.2014 № 2, від 27.10.2014 № 3, від 09.04.2015 № 4) строком дії до 16.12.2015; № 222Д-3/3 від 06.05.2014 на суму вкладу 11957906,79 грн. (додаткові угоди від 27.10.2014 № 1, від 09.04.2015 № 2) строком дії до 06.11.2015; № 223Д-3/3 від 06.05.2014 на суму вкладу 18700000,00 грн. (додаткові угоди від 30.07.2014 № 1, від 01.08.2014 № 2, від 09.04.2015 № 3) строком дії до 09.11.2015, загальна сума складає 32541878,64 грн. (т.1 а.с. 26-43).
Відповідно до п.п. 7.9 п. 7 договорів, банк зобов'язується повернути клієнту вклад або його частину достроково на підставі письмової заяви Клієнта в порядку, визначеному договором.
Підпунктом 9.5 п. 9 передбачено, що у разі виникнення необхідності дострокового повернення вкладу, включно із мінімальною сумою, зазначеною у п. 3.1 цього договору, клієнт зобов'язаний звернутись до банку не пізніше, як за 2 робочі дні до дати повернення з вимогою повного повернення вкладу, зазначивши при цьому день повернення вкладу на рахунок клієнта.
Відповідно до п.п. 14.1, 14.3 п. 14 договорів, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього Договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю невиконуючої Сторони. Такі причини включають, але не обмежуються ними, стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, воєнні дії, громадське бездолання і таке інше, а також дії Уряду, які безпосередньо забороняються повернення Вкладу (дострокове чи по настанні строку повернення Вкладу) згідно з умовами цього Договору. Факт дії обставин непереборної сили, відмінних від описаних дій Уряду, є документ, що виданий уповноваженим ним органом.
Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою Стороною обставин непереборної сили, але не раніше дати початку їх дії, і закінчується у день закінчення дії обставин непереборної сили або в день, у який не виконуюча Сторона вжила б заходів, яка вона і справді могла вжити для виконання умов Договору незважаючи на дію обставин непереборної сили. Якщо обставини непереборної сили продовжуються протягом 6 (шести) місяців від дати виникнення, Сторони можуть припинити дію цього Договору шляхом підписання Додаткового договору.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Банк «Софійський» перед Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України за вищевказаними депозитними договорами був укладений Договір застави майнових прав від 05.06.2014 (зі змінами та доповненнями від11.08.2014, від 09.04.2015, від 11.08.2015), згідно з яким Банк передав, а Кредитор прийняв майнові права: за кредитним договором від 02.04.2014 №32/1-1-2-16/3 з додатковими угодами до нього, укладеним між ПАТ «Банк «Софійський» та ТОВ «Крокус К»; за кредитним договором від 05.09.2012 №32/1-1-2-16/2 з додатковими угодами до нього, укладеним між ПАТ «Банк «Софійський» та ТОВ «Крокус К»; за кредитним договором від 27.03.2014 №010/32/011 з додатковими угодами до нього, укладеним між ПАТ «Банк «Софійський» та ТОВ «Мік Мега» (т. 1, а.с. 44-51).
Відповідно до п. 1.4 зазначеного Договору, надана застава забезпечує виконання Заставодавцем вимог Заставодержателя щодо депозиту згідно з Договором банківського строкового вкладу № 222Д-3/3 від 06.05.2014 будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між Сторонами.
Відповідно до Договору про внесення змін до договору застави майнових прав посвідченому 05 червня 2014 року, майнові права Сторони за домовленістю оцінюють на загальну суму 78 292 278,01 грн.
За цим Договором співвідношення загальної суми заборгованості Боржника за кредитними договорами у гривневому еквіваленті за курсом Національного Банку України загальній сумі зобов'язань Заставодавця (ПАТ «Банк «Софійський») за Депозитними договорами не повинно бути меншим 1,5 протягом дії цього Договору.(п.п. 1.5 п. 1 Договору).
Згідно з п.п. 3.1.1, 3.1.2 п. 3.1 Договору, заставодержатель (Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України) має право вимагати від Заставодавця протягом п'яти днів з моменту виникнення відповідності (загроза або втрата Майнових прав) вжиття заходів, потрібних для збереження Майнових прав, а також заміни їх іншим рівноцінним майном, надання додаткового забезпечення на майно Заставодержателя.
Заставодержатель (Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України) має право звертати стягнення на предмет застави (отримання права вимоги, що випливає із заставленого права), реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок грошові вимоги за Кредитними договорами у повному обсязі до настання терміну вимог Заставодавцем відповідних зобов'язань у разі неповернення Заставодавцем, згідно з умов Депозитного договору, простроченої заборгованості за депозитами, процентів за користування та пені, а також в інших випадках, передбачених Законом України «Про заставу».
Згідно з п. 3.4.2. п. 3.4 Договору, заставодавець зобов'язаний у разі втрати майнових прав з будь-якої причини протягом 24 годин повідомити про це Заставодержателя і протягом 5 робочих днів замінити на інше рівноцінне майно.
Порядок звернення стягнення та реалізації майнових прав шляхом уступки права вимоги визначений пунктом 4 Договору.
Так, відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 п. 4 Заставодавець уступає Заставодержателю право вимоги до Боржників, що випливають:
- з кредитного договору від 02.04.2014 № 32/1-1-2-16/3, за кредитом в сумі 30 000 000,00 гривень 00 копійок, а також за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього кредитного договору та договорів іпотеки № 42/1-1-2-16-Іп-84 від 28.12.2012, № 12/32/061 від 05.12.2014;
- з кредитного договору від 05.09.2012 № 32/1-1-2-16/2, за кредитом в сумі 3 710 575,00 доларів США 00 центів, а також за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього кредитного договору та договорів іпотеки № 42/1-1-2-16-Іп-84 від 28.12.2012, № 12/32/061 від 05.12.2014;
- з кредитного договору від 27.03.2014 № 010/32/011, за кредитом в сумі 44 000 000,00 грн., а також за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього кредитного договору, договору іпотеки № 12/32/025 від 28.04.2014 та договору застави № 12/32/026 від 28.04.2014.
У частині уступки права вимоги, цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України. Права вимоги переходять до Заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за Депозитним договором, якщо вони не будуть виконані належним чином.
Після перерахування Боржниками коштів за Кредитними договорами Заставодержателю, наявна заборгованість Заставодавця за Депозитними договорами є відповідно погашеною.
Сторонами не заперечується, що Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України звертався до ПАТ «Банк «Софійський» про дострокове повернення депозитів.
Матеріали справи містять електронне повідомлення ПАТ «Банк «Софійський» Директору Департаменту з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України від 13.11.2015 № 25/3184, в якому зазначено, що банк неодноразово звертався до Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (лист №32/2424/1 від 11.09.2015, лист № 32/2995 від 30.10.2015) та проводив перемовини із керівництвом Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України щодо продовження строку користування депозитами та запропонував з метою погашення боргу Банка перед Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України та уникнення значних фінансових витрат та часу на примусове стягнення боргу надати дозвіл Банку на реалізацію (погодженому з Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України покупцю та за погодженою з Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України вартістю) майнових прав за кредитним договором укладеним між Банком та ТОВ «Мік Мега, або майна (рухомого та нерухомого), що забезпечує зобов'язання ТОВ «Мік Мега» (т. 1, а.с. 54-55).
Листом директора Департаменту з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України від 19.11.2015 № 19-01005/89918 ПАТ «Банк «Софійський» повідомлено, що Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України 06.11.2015 (наступний день після настання строку виконання зобов'язань за Депозитними договорами) набув права вимоги по вищезазначеним кредитним договорам та договорам іпотеки та застави. Тому, Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України не може надати дозвіл Банку на реалізацію майнових прав за кредитними договорами. Враховуючи, що Банк так і не надав проект договору відступлення права вимоги, яким було б врегульовано черговість передачі майнових прав по кредитам, Фонд змушений розпочати процедуру звернення стягнення та реалізації майнових прав по кредитам ТОВ «Мік Мега» та ТОВ «Крокус К» (том 1, а.с. 52-53).
24.11.2015 директор Департаменту з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України звернувся до Департаменту банківського нагляду з електронним повідомленням №В/19-01003/97780 про невиконання ПАТ «Банк «Софійський» зобов'язань за депозитними договорами, мотивуючи тим, що ПАТ «Банк «Софійський» не передав Корпоративному недержавному пенсійному фонду Національного банку України оригінали кредитних договорів, договорів іпотеки та застави з додатковими угодами до них (том 1, а.с.175).
Статтею 24 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Аналогічні положення викладено у статті 589 Цивільного кодексу України.
Статтею 49 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги за зобов'язаннями, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Згідно з пунктом 4.2 договору застави майнових прав від 05.06.2014 (зі змінами), укладеного між позивачем і відповідачем, у частині уступки права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України. Право вимоги переходить до заставодержателя з наступного дня після настання строку виконання зобов'язання за депозитним договором, якщо воно не виконано належним чином.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом статей 513, 514 цього Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України мав можливість набути права вимоги до третіх осіб за кредитними договорами шляхом переходу цих прав у конкретному обсязі та на визначених умовах від первісного кредитора - банку, що було би підставою для переходу до позивача і прав за забезпечувальними зобов'язаннями, зокрема прав заставодержателя та іпотекодержателя.
Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України звернувся до ПАТ "Банк "Софійський" із вимогою про дострокове повернення вкладу та процентів за розміщення депозиту. Водночас ПАТ "Банк "Софійський" повідомило (лист 06.11.2015 № 32/3085) про неможливість негайного повернення усієї суми вкладу та процентів, у зв'язку з чим запропонувало укласти договори відступлення права вимоги за кредитним договором від 27.03.2014 № 010/32/011, укладеним із ТОВ "Мік Мега".
Проте, як свідчать матеріали справи, договору відступлення прав вимоги до позичальників за кредитними договорами від 02.04.2014 № 32/1-1-2-16/3, від 05.09.2012 № 32/1-1-2-16/2 та від 27.03.2014 № 010/32/011 позивачу, як новому кредиторові між сторонами укладено не було. Пропозицію ПАТ "Банк "Софійський" про укладення відповідного договору (лист від 06.11.2015 № 32/3085) позивач залишив без відповіді.
Доводи позивача стосовно того, що договір застави майнових прав містить умови про заставу та уступку права вимоги є неприйнятними, оскільки, у цьому випадку сторони договору застави майнових прав не узгодили порядку переходу до заставодержателя права вимоги за кредитними правочинами, забезпеченими договорами іпотеки і застави, отже не було досягнуто згоди з усіх істотних умов про відступлення права вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 910/1674/16, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 про відмову у задоволенні позову Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" про визнання прав іпотекодержателя, визнання прав заставодержателя і зобов'язання вчинити певні дії.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 3 цієї статті визначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 13.05.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-ІХ (набув чинності з 23.05.2020, далі Закон №590-ІХ).
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-ІХ судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Частиною 5-6 ст. 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд перевіряє, чи прийнятий індивідуальний акт або рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які визначають повноваження, зокрема, Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені, зокрема, Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, крім випадків, якщо:
1) оскаржуване рішення/акт прийнято з істотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке істотно вплинуло на результат оцінки);
2) кількісні, якісні оцінки та висновки гуртуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято;
3) наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками;
4) оскаржуване рішення/акт прийнято за відсутності повноважень або з використанням повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що станом на дату прийняття постанови № 916 ПАТ «Банк «Софійський» не виконало своїх зобов'язань перед корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України згідно укладених депозитних договорів банківського строкового вкладу.
Відповідно до ст. 76 Закону «Про банки і банківську діяльність» Національний банк зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, зокрема, у разі невиконання банком протягом п'яти днів поспіль і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та є окремою підставою для прийняття цього рішення.
Неспроможність Банку своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання перед Фондом підтверджена даними статистичної звітності, що була подана до Національного банку самим Банком.
В постанові № 916 зазначено, що станом на 09.12.2015 результати аналізу даних статистичної звітності Банку за формою № 1 Д «Баланс», що подається до Національного банку України, свідчать що у Банку недостатньо коштів для виконання своїх обов'язків перед вкладниками та іншими кредиторами. Так, обсяг високоліквідних активів (готівкові кошти та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) становили 25,0 млн. грн., або 4,1% від зобов'язань. Крім того, Банк порушує вимоги Положення про порядок формування та зберігання обов'язкових резервів банками України та філіями іноземних банків в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.12.2014 № 806 щодо дотримання на кореспондентському рахунку в період утримання середньомісячної суми залишків коштів у розмірі, який дорівнює або більший, ніж розрахована резервна база за період визначення (суми недорезервованих коштів за період з 10.10.2015 до 10.11.2015 - «-2006,64 тис. грн., за період з 10.11.2015 дог 10.12.2015 - «-«3092,98 тис. грн.). Також встановлено, що Банк має високий рівень кредитного ризику та ризику ліквідності.
Суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком України, що відповідає вимогам п. 6 ст. 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Національним банком України постанову № 916 про віднесення ПАТ «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних прийнято у відповідності до вимог законодавства, адекватно вчиненим порушенням та рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів Банку.
Що стосується визнання протиправною та скасування постанови Національного банку України від 22.04.2016 № 284 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський», та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.04.2016 № 563 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку» суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, 22.04.2016 Фонд гарантування вкладів звернувся до Національного банку України з пропозицією про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Софійський» (т. 1, а.с. 212).
Матеріали справи також містять пояснювальну записку в.о. директора Департаменту банківського нагляду від 22.04.2016, відповідно до якої у зв'язку з невиконанням ПАТ «Банк «Софійський» протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладником, допущені Банком порушення банківського законодавства, та з огляду, на невжиття заходів власником істотної участі своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності ПАТ «Банк «Софійський», постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 № 916 ПАТ «Банк «Софійський» було віднесено до категорії неплатоспроможних. На виконання вимог статті 34 розділу VІІ Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення ПАТ «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 23.12.2015 до 22.03.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора. Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 21.03.2016 № 378 про продовження строків тимчасової адміністрації з 23.03.2016 до 22.04.2016 включно. На виконання ст. 44 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд листом від 21.04.2016 № 21-20438/16 звернувся з пропозицією про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Софійський» з 22.04.2016 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 та 3 ст. 44 цього Закону визначено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.
Згідно ст. 77 Закону № 2121-ІІІ, Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
22.04.2016 розглянувши пропозицію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Софійський» Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 284 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» (т.1, а.с. 24).
Відповідно ч. 4 та 5 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.
25.04.2016 на підставі постанови Правління Національного банку України від 22.04.2016 № 284 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» та положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку» № 563 (т. 1, а.с. 25).
Оскільки, суд дійшов висновку, що постанова Національного банку України від 22.12.2015 № 916 прийнята Національним банком України у межах своїх повноважень, у відповідності до вимог Закону «Про Національний банк України», Закону «Про банки і банківську діяльність», тому пов'язані з нею рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є такими, що не підлягають скасуванню, оскільки прийняті на виконання постанови № 916 від 22.12.2015 відповідно до ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.
Також не підлягає скасуванню постанова Національного банку України від 22.04.2016 № 284 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» як наслідок прийняття рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 25.04.2016 №563.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині внаслідок порушення норм матеріального права та неповне з'ясування обставин у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-ІХ судові провадження в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 КАС України, в яких предметом спору є вимоги, що не відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 266-1 КАС України, і судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом постановлення рішення (ухвали, постанови), підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
Відповідно до частини першої статті 266-1 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень;
3) законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
4) законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
5) законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
Згідно з частиною сьомою статті 266-1 КАС України Суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень;
2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення;
3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).
Відповідно до частини десятої статті 266-1 КАС Суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.
У цій справі позивачем заявлено 14 позовних вимог:
1) визнати протиправною та скасувати постанову Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 916 «Про віднесення ПАТ «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних»;
2) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 грудня 2015 року № 235 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»;
3) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 березня 2016 року № 378 «Про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Софійський»;
4) визнати протиправною та скасувати постанову Національного банку України від 22 квітня 2015 року № 284 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Софійський»;
5) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 квітня 2016 року №563 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку»;
6) зобов'язати Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Банк «Софійський» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття від 22 грудня 2015 року постанови НБУ № 916 «Про віднесення ПАТ «Банк «Софійський»» до категорії неплатоспроможних» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі банку ПАТ «Банк «Софійський» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу ПАТ «Банк «Софійський» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT. НБУ повідомити усі банки про відновлення роботи банку ПАТ «Банк «Софійський» у зазначених вище системах);
7) зобов'язати Національний банк України приймати форми (файли) статистичної звітності, яка складається ПАТ «Банк «Софійський» та подається ним до Національного банку України у встановлені строки, визначені у відповідності до вимог Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ, затверджених постановою Правління НБУ від 01.03.2016 № 129 або іншим(-и) нормативним(- и) актом(- ами), який регулюють зазначені питання на момент набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
8) зобов'язати Національний банк України повернути ПАТ «Банк «Софійський» та відновити дію Банківської ліцензії № 264 від 16 березня 2012 року на право надання банківських послуг визначених частиною третьої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»;
9) зобов'язати Національний банк України повернути ПАТ «Банк «Софійський» та відновити дію Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 05.10.2012 року № 264-2 на право здійснення валютних операцій згідно з Додатком від 05.10.2012 року № 264-2, який встановлює Перелік валютних операцій, які має право здійснювати ПАТ «Банк «Софійський»;
10) зобов'язати в порядку встановленому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ відновити інформацію про ПАТ «Банк «Софійський» як діючу банківську установу (в т.ч., але не виключно - шляхом, розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України);
11) визнати протиправним та скасувати запис про державну реєстрацію №10731070014022984 від 24.12.2015 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах;
12) визнати протиправним та скасувати запис про державну реєстрацію №10731070016022984 від 25.03.2016 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах;
13) визнати протиправним та скасувати запис про державну реєстрацію №10731780017022984 від 27.04.2016 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах;
14) внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, шляхом відновлення інформації (відомостей) про ПАТ «Банк «Софійський»:
в розділі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань «Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» внести зміни шляхом відновлення інформації (відомостей) наступного змісту: « ОСОБА_1 з 14.05.2015 року»;
в розділі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань «Дані про перебування юридичної особи в процесі припинення» внести зміни шляхом видалення інформації (відомостей) про перебування ПАТ «Банк «Софійський» в процесі припинення.
Зазначені вище вимоги п. 1-5 відповідають вимогам статті 266-1 КАС України в розрізі того, які правовідносини можуть бути предметом розгляду у адміністративному суді та не суперечать вимогам частини десятої статті 266-1 КАС.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги п. 6-14 в силу наведених вище норм чинного на момент винесення цього судового рішення законодавства не може бути предметом розгляду у цій справі, а провадження у відповідній частині підлягає закриттю на підставі п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-ІХ.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 по справі № 826/4275/16.
За змістом частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Національного банку України, Публічного акціонерного товариства «Банк «Софіївський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі № 805/1479/16-а скасувати.
В частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію №10731070014022984 від 24.12.2015 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію №10731070016022984 від 25.03.2016 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; визнання протиправним та скасування запис про державну реєстрацію №10731780017022984 від 27.04.2016 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Банк «Софійський» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття від 22 грудня 2015 року постанови НБУ № 916 «Про віднесення ПАТ «Банк «Софійський»» до категорії неплатоспроможних» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі банку ПАТ «Банк «Софійський» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу ПАТ «Банк «Софійський» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT. НБУ повідомити усі банки про відновлення роботи банку ПАТ «Банк «Софійський» у зазначених вище системах); зобов'язання Національний банк України приймати форми (файли) статистичної звітності, яка складається ПАТ «Банк «Софійський» та подається ним до Національного банку України у встановлені строки, визначені у відповідності до вимог Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ, затверджених постановою Правління НБУ від 01.03.2016 № 129 або іншим(-и) нормативним(- и) актом(- ами), який регулюють зазначені питання на момент набрання законної сили рішенням суду у цій справі; зобов'язання Національний банк України повернути ПАТ «Банк «Софійський» та відновити дію Банковської ліцензії №264 від 16 березня 2012 року на право надання банківських послуг визначених частиною третьої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»; зобов'язання Національний банк України повернути ПАТ «Банк «Софійський» та відновити дію Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 05.10.2012 року № 264-2 на право здійснення валютних операцій згідно з Додатком від 05.10.2012 року № 264-2, який встановлює Перелік валютних операцій, які має право здійснювати ПАТ «Банк «Софійський»; зобов'язання в порядку встановленому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ відновити інформацію про ПАТ «Банк «Софійський» як діючу банківську установу (в т.ч., але не виключно - шляхом, розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України); внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, шляхом відновлення інформації (відомостей) про ПАТ «Банк «Софійський»: в розділі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань «Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» внести зміни шляхом відновлення інформації (відомостей) наступного змісту: « ОСОБА_1 з 14.05.2015 року»; в розділі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань «Дані про перебування юридичної особи в процесі припинення» внести зміни шляхом видалення інформації (відомостей) про перебування ПАТ «Банк «Софійський» в процесі припинення провадження у справі закрити.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Боярбудінвест" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Бондаренко Людмили Михайлівни, Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Кукли Світлани Олександрівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Софійський», Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 916 «Про віднесення ПАТ «Банк «Софійський» до категорії неплатоспроможних»; визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 грудня 2015 року № 235 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»; визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 березня 2016 року № 378 «Про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Софійський»; визнання протиправною та скасування постанови Національного банку України від 22 квітня 2015 року № 284 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Софійський»; визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 квітня 2016 року №563 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку» відмовити.
Повний текст складений 05 серпня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України .
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді А.А. Блохін
І.Д. Компанієць