05 серпня 2020 року справа №200/1062/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року (повний текст складено 24 лютого 2020 року в м. Слов'янську Донецької області) у справі № 200/1062/20-а (суддя в 1 інстанції - Мозгова Н.А.) за позовом ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати і виплатити пенсію,-
До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач) до Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якій просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зупинення нарахування та виплати пенсії та зобов'язати поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії з квітня 2016 року, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з квітня 2016 року по січень 2020 року, включно однією сумою. (арк.справи 1-7)
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 по справі № 200/1062/20-а адміністративний позов задоволено, в наслідок чого визнано протиправною бездіяльність Слов'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо зупинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 за період з березня 2016 року по лютий 2020 року включно; зобов'язано Слов'янське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування, виплату та сплатити заборгованість з пенсії за період з березня 2016 року по лютий 2020 року, включно. (арк.справи 54-56)
Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив змінити абзац 3 резолютивної частини рішення на «зобов'язати Слов'янське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з березня 2016 року, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з березня 2016 року по лютий 2020 року, включно однією сумою» Встановити судовий контроль за виконанням цього рішення шляхом подання відповідачу звіту про виконання рішення. (арк.справи 70-77)
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено - що позивач - ОСОБА_2 є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.08.2015 року №1429036807. Позивач перебуває на обліку у Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як отримувач пенсії за віком. З квітня 2014 року по жовтень 2019 року включно виплату пенсії позивачу припинено. Повідомлено, що підставою для припинення нарахувань та виплати пенсії є інформація контролюючих структур про відсутність актуальних даних адреси фактичного проживання, про що вбачається з листа Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2019 року №24851/02.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, колегія суддів дійшла наступного.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені 1 ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.
Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Отже, орган Пенсійного фонду безпідставно не виплачує позивачу пенсію.
В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).
Припинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд при розгляді справи № 805/402/18-а.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про зміну судового рішення щодо здійснення виплати пенсійної заборгованості за період з березня 2016 року по лютий 2020 року, включно однією сумою, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що предметом судового розгляду було зобов'язання Слов'янського ОУПФУ Донецької області здійснити виплату позивачу усієї суми пенсійної заборгованості за період з квітня 2016 року по січень 2020 року, включно однією сумою. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зобов'язання Слов'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування, виплату та сплатити заборгованість з пенсії за період з березня 2016 року по лютий 2020 року, включно, оскільки дані позовні вимоги не передбачають стягнення конкретних сум заборгованості і в межах спору даних сум заборгованості між сторонами не було.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, колегія суддів зазначає наступне.
Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просив позивач, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо вирішення питання про відстрочення судових витрат, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року апелянту (позивачу) було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції до ухвалення судового рішення у справі у розмірі 1261,20 грн.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1261 грн. 20 коп.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 200/1062/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 200/1062/20 - залишити без змін.
Стягнути на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна ) грн. 20 копійок.
Повне судове рішення складено 05 серпня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді І.Д. Компанієць
Л.В.Ястребова