04 серпня 2020 року справа №200/13249/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,
секретар Харечко О.П.,
за участі представника відповідача Помалюк І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрансторг» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 р. у справі № 200/13249/19-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В., повний текст складено 07.02.2020р. в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрансторг» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2019 року № 0000203201, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрансторг» (далі - позивач, ТОВ «Азовтрансторг») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.10.2019р. № 0000203201, яким ТОВ «Азовтрансторг» донараховано штрафну санкцію в сумі 250 000,00 грн. (а.с. 4-11).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено фактичну перевірку ТОВ «Азовтрансторг» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним. У ході перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог Закону України №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами та доповненнями), а саме здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії. Позивач, посилаючись на приписи пп. 14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в частині поняття реалізації пального, зазначив, що контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки не досліджувались звіти форми 13-НП, 14-НП, які є обов'язковими для ведення на АЗС, а отже перевірка є некоректною та упередженою. На думку позивача саме відповідно до звітів 13-НП та 14-НП контролюючий орган повинен був встановити відсутність обігу палива на підприємстві, оскільки лише в даних звітах визначається рух нафтопродуктів кожної зміни. Позивач наголошує на тому, що в період з 01 по 12 липня 2019 року ТОВ «Азовтрансторг» не проводилась діяльність з продажу або відпуску пального через паливно/оливорозливальні колонки. Паливорозливальні колонки були вимкнені про що свідчать звіти 13-НП та 14-НП за даний період. Отже, ТОВ «Азовтрансторг» не здійснювала реалізації палива без наявної відповідної ліцензії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 137-141).
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що лише одночасна робота РРО та паливороздавальної колонки свідчать про відповідність поняттю «роздрібна торгівля пальним», а внесення коштів через РРО не є тотожнім до поняття реалізації пального, оскільки контролюючим органом не було перевірено факти відпуску пального через паливороздавальні колонки. Вважає, що судом першої інстанції не враховані звіти №13-НП, №17-НП надані позивачем, як докази того, що фактично в період з 01.07.2019р. по 11.07.2019р. паливороздавальні колонки не працювали. Наголошує, що за відсутності ліцензії позивачем станом на 01.07.2019 року самостійно була призупинена робота підприємства в частині реалізації пального. Також зазначає, що у зв'язку з тим, що Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» чітко не врегульовано відносини щодо порядку отримання ліцензії суб'єктами господарювання які здійснюють діяльність на підставі договорів суборенди та у яких не можуть бути в наявності документів на земельну ділянку, держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на позивача. Крім того, посилаючись на пп.4.1.4, п.56.21 ПК України зазначає, що у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається рішення саме платника податків та якщо є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (а.с. 159-163).
Під час апеляційного розгляду представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала. Представник позивача до суду не прибув.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрансторг» зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.10.2016 за № 1274102 0000 012816, ідентифікаційний код юридичної особи 40904929, місцезнаходження: 87548, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 125А, офіс 803, основний вид економічної діяльності, код КВЕД 46.71: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с. 12).
Відповідно ліцензії № 05820314201900209 ТОВ «Азовтрансторг» має право на здійснення роздрібної торгівлі пальним. Адреса місця торгівлі: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Маміна-Сибіряка, буд. 2/б . Перелік реєстраторів розрахункових операцій: Т&Т POS.21, заводський номер РРО ТА00000092, фіскальний номер РРО 3000450168. Термін дії ліцензії з 12.07.2019 по 12.07.2024 (а.с. 38).
На підставі наказу № 1495 від 09 серпня 2019 року Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Азовтрансторг», посадовими особами Головного управління ДФС у Донецькій області з 13.08.2019р. по 21.08.2019р. проведено фактичну перевірку ТОВ «Азовтрансторг» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, та/або пального.
За результатами перевірки встановлено порушення позивачем ч.20 ст.15 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» в частині здійснення роздрібної торгівлі пальним протягом 01.07.2019р. - 11.07.2019р. без наявності відповідної ліцензії, про що складено акт від 21.08.2019 №0256/05/99/82/40/40904929 (а.с. 13-16).
На підставі вказаного акту ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2019 року № 0000203201, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції розмірі 250 000,00 грн., передбачені абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» - роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії (а.с. 17).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (Закон №481/95-ВР).
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років. Імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб'єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.
Нормами статті 15 Закону №481/95-ВР регулюються питання видачі ліцензії на роздрібний продаж нафтопродуктів, згідно якої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. №609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання таким, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» зазначено, що органом який здійснює ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, зберігання пального є територіальні органи ДФС.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Частиною 20 ст. 15 Закону №481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 грн.
Щодо доводу апелянта, що лише одночасна робота РРО та паливороздавальної колонки свідчать про відповідність поняттю «роздрібна торгівля пальним», а внесення коштів через РРО не є тотожнім до поняття реалізації пального, оскільки контролюючим органом не було перевірено факти відпуску пального через паливороздавальні колонки, суд зазначає наступне.
За змістом положень ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» (далі - Правила) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.
Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (далі - спеціалізовані магазини).
Відповідно до п.п. 34, 35 Правил, заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри).
Отже, з наведеного слідує, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.
Згідно з п.1 та п.11 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненями (далі - Закон №265) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;
- проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Відповідно п. 7 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані подавати до контролюючих органів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.
Суб'єкти господарювання, які використовують РРО (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та РРО, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Підпунктом 3.1.2 п. 3.1 вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних та Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057 визначено, що РРО з модемом повинен забезпечувати автоматичну із заданою сервером обробки інформації періодичністю передачу контрольно-звітної інформації до сервера обробки інформації за протоколом передачі інформації (для РРО з контрольною стрічкою в електронній формі та електронних контрольно-касових реєстраторів, у тому числі передачу інформації про кожен надрукований розрахунковий документ). Таким чином, інформація яка відображається у ІС «Податковий блок» підсистемі «Чеки РРО» це операції які було проведено протягом дня розрахункових операцій в автоматичному режимі які передається до сервера обробки інформації.
Обов'язкові реквізити касового чека визначені п.2 розд.ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 із змінами та доповненями (далі - Положення №13). При цьому у касовому чеку, зокрема зазначаються: найменування та адреса господарської одиниці; найменування та кількість товару, який реалізується; вартість проданого товару; код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД; ставки та суми ПДВ та акцизного податку.
Тобто, відпуск пального через паливороздавальні колонки на автозаправних станціях здійснюється із застосуванням зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи РРО з використанням режиму попереднього програмування з роздрукуванням чеків установленої форми, в яких зокрема зазначаються найменування, ціна та кількість пального.
Як встановлено матеріалами справи, відповідно додатку№1 до акту перевірки - переліку розрахункових операцій реалізованого пального, проведених при здійсненні роздрібної торгівлі пальним на АЗС ТОВ «Азовтрансторг», за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Маміна-Сибіряка, буд. 2/б та зареєстрованих через реєстратор розрахункових операцій Т&Т POS.21 (заводський ТА № 00000092, фіскальний №3000450168) у відповідності до даних інформаційної системи почекової передачі даних ДФС України та даних контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій позивачем у період з 01.07.2019р. по 11.07.2019р. здійснювалася роздрібна торгівля пальним (а.с. 108-109, 110-112).
Крім того, відповідно до фіскальних чеків (а.с. 85-101), які видані ТОВ «Азовтрансторг» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Маміна-Сибіряка, буд. 2/б та надруковані на реєстраторі розрахункових операцій Т&Т POS.21, заводський ТА № 00000092, фіскальний № 3000450168, позивачем у період з 01.07.2019р. по 11.07.2019р. здійснювалась реалізація пального.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії у період з 01.07.2019р. по 11.07.2019р.
Щодо доводу апелянта, що судом першої інстанції не враховані звіти №13-НП, №17-НП надані позивачем, як докази того, що фактично в період з 01.07.2019р. по 11.07.2019р. паливороздавальні колонки не працювали, суд зазначає наступне.
Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів (усіх типів, марок і видів (залежно від масової частки сірки) визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496 ( далі Інструкція №281/171/578/155).
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Відповідно до підпунктів 10.2.1, 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281/171/578/155 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними ТТН у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП (додаток 14).
За умовами підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Підпунктами 10.3.1.1, 10.3.2.1, 10.3.3.2, 10.3.4.2 пункту 10.2 Інструкції визначено, що розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.
Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП (додаток 16). Заправлення за талонами та відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Згідно з пунктом 10.4 Інструкції №281/171/578/155 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи, «обліковий залишок попередньої зміни»), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень під товарної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об'єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам'яті; передають залишок готівки; перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.
Тобто, комплексний аналіз змісту Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України свідчить, що ведення підприємством на АЗС змінного звіту АЗС за формою №17-НП передбачено для порядку приймання-передавання зміни на АЗС.
Поряд з цим, звітні документи РРО, а саме Z-звіти, містять всі відомості, зокрема, про фактичні залишки пального у літрах, кожного найменування у кожному з розхідних резервуарів, внесення яких передбачено у змінний звіт АЗС за формою № 17-НП. Таким чином, саме РРО здійснює точний та повний контроль за залишками товарних запасів за місцем їх реалізації.
Отже, колегія судів не приймає доводу апелянта, що відповідно до звітів №13-НП, №17-НП фактично паливороздавальні колонки в період з 01.07.2019р. по 11.07.2019р. не працювали, оскільки ведення підприємством змінного звіту за формою №17-НП передбачено для порядку приймання-передавання зміни на АЗС, а реалізація пального здійснюється через спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для автозаправних станцій АЗС, який забезпечує формування й друк розрахункових та обов'язкових звітних документів на основі даних, які зберігаються в оперативній та фіскальній пам'яті, формування контрольної стрічки в електронні формі і призначений для роботи на автозаправних станціях.
Стосовно доводу, що у зв'язку з тим, що Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» чітко не врегульовано відносини щодо порядку отримання ліцензії суб'єктами господарювання які здійснюють діяльність на підставі договорів суборенди та у яких не можуть бути в наявності документів на земельну ділянку, держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на позивача.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VІІІ, ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» № 2628-VІІІ від 23.11.2018, внесено зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Вказані зміни набирали чинності з 01 липня 2019 року.
Порядок роздрібної торгівлі пальним встановлено ст. 15 Закону України № 481/95-ВР.
Так, роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (роздрібна торгівля пальним).
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №51473/10/05-99-40-01-18 від 01.07.2019р., позивачу відмовлено у видачі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним з підстав відсутності документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення, чим порушено ст. 15 Закону № 481/95-ВР (а.с. 34-36).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем відповідно до опису документів від 18.06.2019р. до заяви щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним було подано, зокрема:
- платіжне доручення №2185 від 21.06.2019р.;
- договір суборенди майна №9/2018-АР від 20.06.2018р.;
- акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруд, приміщення б/н від 03.01.2007р.;
- дозвіл №0047.19.14 на виконання робіт з підвищеної небезпеки;
- дозвіл №0048.19.14 на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;
- реєстраційне посвідчення №3000450168 (форма №3-РРО);
- акт введення в експлуатацію РРО від 18.07.2018р.;
- довідка опломбування РРО №38/18 від 18.07.2018р.;
- доручення №03 від 03.01.2019р.
Отже, на момент прийняття рішення Головним управлінням ДФС у Донецькій області №51473/10/05-99-40-01-18 від 01.07.2019р., у позивача були відсутні усі документи передбачені ст. 15 Закону № 481/95-ВР, для прийняття позитивного рішення для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, зокрема: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.
Крім того, заява від 18.06.2019р. щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позивача, була розглянута відповідачем з дотриманням строків передбачених ст. 15 Закону № 481/95-ВР.
Таким чином, Законом України № 481/95-ВР чітко встановлено порядок та перелік документів котрі потрібно надати для отримання ліцензії, встановлено заборону щодо вимагання інших документів, крім зазначених у цьому Законі та передбачено термін прийняття одного з двох рішень.
Ненадання необхідних документів у повному обсязі не може свідчить про штучно створені перешкоди щодо отримання ліцензії суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на підставі договорів суборенди, а отже Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області правомірно відмовлено у видачі позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта, що у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається рішення саме платника податків та якщо є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, оскільки матеріалами справи, у відповідності до однозначного трактування Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо обов'язку суб'єктів господарювання проводити розрахункові операції через РРО, підтверджується здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії у період з 01.07.2019р. по 11.07.2019р. Крім того, вищезазначені норми законодавства не припускають множинного трактування, як то ч. 20 ст. 15 Закону №481/95-ВР, якою чітко визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю, так саме й однозначно, абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР визначено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 250 000,00 грн. у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії, та не надають можливості прийняти рішення на користь платника податків.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факти здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії підтверджується належними та допустимими доказами, а отже податкове повідомлення-рішення №0000203201 від 16.10.2019 року прийнято Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрансторг» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 р. у справі №200/13249/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 р. у справі № 200/13249/19-а - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 04 серпня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Л.В. Ястребова
Судді:. А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць