ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 серпня 2020 року м. Київ № 826/10846/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна»
доГоловне управління ДФС України у м. Києві, Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» (код ЄДР: 36387055, адреса: м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, літера, А, групи приміщень № 177) з позовом до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДР: 39292197), Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України від 17.04.2018 653231/36387055 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.03.2018 № 16 в ЄРПН;
2) зареєструвати податкову накладну від 21.03.2018 № 16 в ЄРПН датою та часом коли була направлена до ДФС України.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
25.09.2017 між ТОВ «Блок Майстер Україна» (генеральний підрядник) та ТОВ «Ренджи Ізмаіл» (замовник) укладено договір генерального підряду № 2509/ГП про будівництво фотогальванічної електростанції ТОВ «Ренджи Ізмаіл» ніковою потужністю 12706,20 КВт, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець в межах договірної ціни та на підставі ліцензії № 2013042065, виданої ДАБІ України 13.09.2017 виконує власними та/або залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи на об'єкті, здає їх в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації, а замовник зобов'язується передати виконавцю будівельний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи.
Представник позивача пояснює, що відповідно до графіку фінансування - додаток № 4 до договору, замовник 21.03.2018 здійснив авансовий платіж на рахунок позивача у розмірі 4 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 666 666,47 грн. по договору виконання будівельних робіт із будівництва об'єкта.
Посилаючись на п. 187.1 ст. 187 ПК України представник товариства зауважив, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата індексації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.
Додає, що на виконання вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України позивачем сформовано податку накладну № 16 від 21.03.2018 щодо сплати за договором від 25.09.2017 № 2509/ГП, яку направлено на реєстрацію в ЄРПН. Однак, як зазначає позивач 06.04.2018 товариством отримано квитанцію № 1 про зупинення реєстрації ПН № 16 від 21.03.2018. Підставою для зупинення такої реєстрації зазначено: «ПК/РК відповідає вимога п/п 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення.
Як зазначає представник позивача у позовній заяві 12.04.2018 товариство надіслало повідомлення № 10 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції по податковій накладній № 16 від 21.03.2018 та надано пояснення щодо реальності здійснення господарської операції.
Тобто, за словами представника позивача, реальність господарської операції підтверджується належними первинними документами. При цьому додає, що контролюючим органом порушено вимоги п/п 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки останнім у квитанції не зазначено чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі якого було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК.
Підсумовуючи викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позиція відповідачів.
ДФС України надано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що за результатами розгляду документів Комісією було прийнято рішення про відмову в реєстрації вищезазначеної податкової накладної. Звернув увагу, що на позивачеві лежить обов'язок надати весь перелік документів, підтвердження реальності здійсненої господарської операції та додає, що товариством не було надано документів.
У відзиві Головне управління ДФС у м. Києві зазначило, що за результатами розгляду документів комісією ГУ ДФС у м. Києві прийнято відповідне рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, на підстави надісланого позивачем повідомлення від 12.04.2018 № 10 із наступними документами довільного характеру від 12.04.2018 за 29889518, 29889517, 29889519 у форматі «pdf». Однак, наявність зазначених документів не надало можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції ТОВ «Блок Майстер Україна», оскільки, за словами представника ГУ ДФС у м. Києві, TOB «Блок Майстер Україна» не надано первинні документи, а саме: графік фінансування та перелік обладнання та матеріалів (невід'ємні додатки до договору), складські документи, товарно - транспортні накладні щодо придбання матеріалів для виконання послуг.
Відсутність вказаних документів не дає можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції TOB «Блок Майстер Україна», згідно якої виписана податкова накладна № 16 від 21.03.2018.
Отже, у зв'язку із зазначеним, вважає що спірне рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив представник товариства наголосив на необґрунтованості доводів відповідачів щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення. Наголошує, що надані первинні документи у повному обсязі підтверджують реальність здійснення господарської операції та підтверджують правомірність складання податкової накладної № 16 від 21.03.2018, у зв'язку з чим наполягає на задоволенні позовних вимог.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді Аблова Є.В. від 16.07.2018 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Аблова Є.В. від 18.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Разом з тим, на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 14.05.2019 № 476 відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, а також на підставі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А. від 16.05.2019 прийнято вказану адміністративну справу до розгляду.
Ухвалою суду від 16.05.2019 залучено до участі у справу співвідповідача - ГУ ДФС у м. Києві.
Встановлені судом обставини.
25.09.2017 між ТОВ «Блок Майстер Україна» (генеральний підрядник) та ТОВ «Ренджи Ізмаіл» (замовник) укладено договір генерального підряду № 2509/ГП (том 1 а.с. 9-14), відповідно до умов якого замовник доручає, генпідрядник, в межах договірної ціни та на підставі ліцензії № 2013042065, виданої ДАБІ України 13.09.2017 виконує власними та/або залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи на об'єкті, забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до ДБНіП та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження приймальних комісій та дефекти, допущені з його вини, протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту, а замовник зобов'язується передати генпідряднику фронт робіт (будівельний майданчик), затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість виконання робіт за цим договором складає 127278005,40 грн.
Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за 21.03.2018 (том 1 а.с. 18), останньому 21.03.2018 від ТОВ «Ренджи Ізмаіл» надійшли кошти у розмірі 2 200 000,00 грн., як оплата за договором генпідряду від 26.09.2017 № 2509/ГП будівництво фотогальванічної електростанції.
Того ж дня позивачу від ТОВ «Раджи Девелопмент» надійшли кошти у розмірі 1 800 000,00 грн., із призначенням платежу за договором генпідряду від 26.09.2017 № 2509/ГП будівництво фотогальванічної електростанції.
21.03.2018 ТОВ «Блок Майстер Україна» (позивач) сформовано податку накладну № 16 (том 1 а.с. 19) на загальну суму 4 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 666 666,67 грн. Номенклатура товарів/послуг - будівництво фотогальванічної електростанції ТОВ «Ренджи Ізмаїл».
06.04.2018 вказану податку накладну надіслано на реєстрацію в ЄРПН, однак засобами електронного зв'язку отримано квитанцію про прийняття документу та зупинення реєстрації податкової накладної.
Зазначено, що податкова накладна від 21.03.2018 № 16 відповідає вимогам п/п 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
12.04.2018 позивачем надіслано повідомлення № 10 (том 1 а.с. 21), в якому зазначені пояснення, а також до яких додані документи дозвільного формату, а саме: договір від 25.09.2017 № 2509/ГП (том 1 а.с. 22), банківську виписку за 21.03.2018 (том 1 а.с. 23) та будівельну ліцензію від 13.09.2017 № 39-Л (том 1 а.с.24).
Однак, оскаржуваним рішенням від 17.04.2018 № 653231/36387055 (том 1 а.с. 25) позивачу відмовлено у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 16 від 21.03.2018.
Підстава: ненадання платником податку копій документів, а саме:
первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) у тому числі, рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). Документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).
17.04.2018 позивачем подано скаргу (том 1 а.с. 26) до комісії ДФС України з питань розгляду на рішення від 17.04.2018 № 653231/36387055. Однак, рішенням комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 18.06.2018 № 12841/36387055/2 (том 1 а.с. 36) скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення від 17.04.2018 № 653231/36387055, без змін.
Разом з тим, позивач вважаючи протиправним вказане рішення, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи в рамках чинного на час подання до реєстрації п/н законодавства спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В першу чергу слід зауважити, що незважаючи на залучення до участі у справі в якості співвідповідача ГУ ДФС у м. Києві, позивач наполягав у відповіді на відзив (а.с. 59, 60), у заяві від 05.06.2019 (а.с. 72) та у клопотанні від 13.07.2020 щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС України № 653231/36387055 від 17.04.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної, тобто фактично визначаючи ДФС України відповідачем (відповідальним) за вимогами щодо скасування спірного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Розглядаючи адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог щодо визнання протиправними рішення комісії Державної фіскальної служби України про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п/п.п/п. 16.1.2, 16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
Відповідно до п. 188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1. ПК України).
Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Слід додати, що відповідно до п. 201.7. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ПК України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд зазначає, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН. Підтвердження прийняття такої ПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі.
Разом з тим, якщо реєстрацію надісланої ПН зупинено, то протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Зі змісту квитанції по податковій накладній від 21.03.2018 № 16 видно, що остання відповідає вимогам п/п 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
При цьому, відповідно до п. 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Згідно з п. 15 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Відтак, у разі зупинення податковим органом реєстрації в ЄРПН податкової накладної, платник податків для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної має право подати письмові пояснення та копії документів, передбачені п. 14 Порядку № 117.
В той же час, п. 18 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС) (п. 19 Порядку № 117).
Відповідно до п. 20 Порядку № 117 зазначені комісії приймають рішення про:
реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно з п. 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі (п. 22 Порядку № 117).
Отже, саме комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної і лише після отримання такого рішення, комісія центрального рівня набуває повноважень щодо прийняття зі свого боку іншого рішення.
Більш того, як видно із самого оскаржуваного рішення (том 1 а.с. 25), воно прийнято Головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ОСОБА_1 .
В той же час, відповідно до відкритих джерел інформаційних ресурсів, зокрема, за посиланням http://kyiv.sfs.gov.ua/dfs-u-regioni/golov-upr/kerivnyztvo/1098.html вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у м. Києві.
Тобто, як викладені вище норми права, так і встановлені судом обставини свідчать про те, що спірне рішення від 17.04.2018 № 653231/36387055 прийнято комісією ГУ ДФС у м. Києві, що приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації на що судом зверталася увага позивача в ухвалі суду від 16.05.2019. Так, у вказаній ухвалі судом акцентована увага на те, що зі змісту рішення від 17.04.2018 653231/36387055 видно, що останнє прийнято Головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ОСОБА_1 , яка є заступником начальника ГУ ДФС у м. Києві, з огляду на що оскаржуване рішення прийнято комісією яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у м. Києві.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що хоча Головне управління ДФС у м. Києві і є співвідповідачем у справі, натомість позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 17.04.2018 № 653231/36387055, прийняте саме ДФС України (комісією центрального рівня), що свідчить про те, що позивач оскаржує рішення ДФС України, яке ним не приймалося.
Між тим, як вже зазначалося, у відповіді на відзив (а.с. 59, 60), у заяві від 05.06.2019 (а.с. 72) та у клопотанні від 13.07.2020 позивач наполягає на скасуванні рішення ДФС України (комісії центрального рівня), таким чином наполягаючи на тому, що ДФС України має відповідати за цією позовною вимогою.
Тобто, зважаючи на те, що позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - ГУ ДФС у м. Києві (без визначення конкретних вимог), а ухвалою суду від 16.05.2019 акцентовано увагу, що оскаржуване позивачем рішення прийнято саме комісією яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у м. Києві, позовні вимоги ТОВ «Блок Майстер Україна» залишилися незмінними та після залучення до участі у справі співвідповідача ГУ ДФС у м. Києві, позивач все ж таки просить суд визнати протиправним рішення від 17.04.2018 № 653231/36387055, прийняте саме комісією (центрального рівня) ДФС України.
Разом з тим, суд наголошує, що Державна фіскальна служба України не приймала спірного рішення.
Вказані висновки відповідають правовим висновкам Шостого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 17.07.2019 у справі № 320/5552/18.
Водночас, як вже зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. При цьому, можливість виходу за межі позовних вимог для цілей ефективного захисту є правом суду та за умови, крім іншого, формування позивачем складу відповідачів та вимог до них.
Слід додати, що закріплений у ст. 9 КАС України принцип диспозитивності слід розуміти як можливість зацікавлених осіб, що беруть участь в адміністративній справі вільно розпоряджатися процесуальними способами доказування, всіма матеріальними і процесуальними правами, а суд повинен сприяти їм в реалізації цих прав і здійснювати контроль за законністю їх розпорядчих дій. Отже, сторони адміністративного провадження мають можливість самі вирішувати питання про об'єм і характер своїх прав і обов'язків, тобто чинити вибір із кількох варіантів, передбачених законом, самостійно регулювати свої стосунки, діяти на власний розсуд, вибирати оптимальну міру поведінки, виходячи з власних інтересів, спрямованих на порушення, розвиток і припинення справи з метою захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.
Принцип диспозитивності характеризується такими положеннями: хто хоче здійснити своє право, повинен про це сам потурбуватися; особа, якій належить право, може від нього відмовитись; нікого не можна примушувати пред'явити заяву проти своєї волі; адміністративний суд не повинен виходити за межі вимог сторін, за винятками, встановленими законом; правом розпоряджатися об'єктом процесу.
Таким чином, саме позивач у позові визначає, хто має відповідати за позовом, предмет позову та суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відтак, зважаючи на те, що позовні вимоги звернуті виключно до ДФС України, яким оскаржуване рішення не приймалося, натомість до ГУ ДФС у м. Києві не заявлено жодних позовних вимог, тоді як у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, у суду відсутні правові підстави вийти за межі позовних вимог щодо надання оцінки правомірності прийняття комісією ГУ ДФС у м. Києві рішення 17.04.2018 № 653231/36387055, оскільки за матеріалами позовної заяви позивач наполягає на скасуванні спірного рішення комісії ДФС України.
При цьому, виходячи з положень ч. 5 ст. 48 КАС України, суд враховує, що позивач знав про те, що спірне рішення було прийняття саме комісією ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оскільки, по-перше, позивачем подано суду заяву про залучення до участі у справу в якості співвідповідача, зокрема, ГУ ДФС у м. Києві та зазначено, що дане рішення може вплинути на права та обов'язки ГУ ДФС у м. Києві, по-друге, чинним на час прийняття оскаржуваних рішень був Порядок № 117, пункт 19 якого передбачав, що Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС), по-третє, позивач не позбавлений був можливості самостійно своїми силами перевірити у відкритих інформаційних ресурсах службове становище особи ОСОБА_1 , яка виступала Головою такої комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації при прийняті оскаржуваних рішень, по-четверте, ухвалою суду від 16.05.2019 акцентовано увагу, що оскаржуване позивачем рішення прийнято саме комісією яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у м. Києві.
Таким чином, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ДФС України (комісії центрального рівня) в частині визнання протиправними та скасування рішення від 17.04.2018 № 653231/36387055, позовні вимоги в частині зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 21.03.2018 № 16 не підлягають задоволенню, як похідні, з огляду на чинність рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві від 17.04.2018 № 653231/36387055.
Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а також не доведено обставин прийняття оскаржуваного рішення саме ДФС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями 2, 5 - 11, 19, 72 -77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» (код ЄДР: 36387055, адреса: м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, літера, А, групи приміщень № 177),- відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 292, 293, 295, 296 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя О.А. Кармазін