ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 серпня 2020 року м. Київ № 640/25304/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме 27.05.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки ним було подано всі необхідні документи для такого призначення.
Відповідач правом надати заперечення проти позову не скористався.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Слов'яносербським РВ УМВС України в Луганській області 26.02.1997 (а.с. 32-33).
Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача ( а.с. 14-16), ОСОБА_1 , зокрема:
- з 10.07.1984 по 12.08.1996 позивач працював на посаді електрозварника ручного зварювання у Вагонному депо Попасна Донецької залізниці;
- з 02.03.1998 по 24.08.1999 позивач працював на посаді слюсаря-сантехніка 3 розряду Попаснянській дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці;
- з 25.08.1999 по 15.11.2002 позивач працював на посаді електрогазозварника в Попаснянській дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці;
- з 20.11.2002 по 20.04.2016 позивач працював на посаді монтера в Сентянівській дистанції колії Донецької залізниці.
Довідкою № 2545 від 15.12.2016, наданою Регіональною філією «Донецька залізниця» «Попаснянське вагонне депо» ПАТ «Українська залізниця» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтверджено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в вагонному депо Попасна Донецької залізниці з 10.07.1984 по 25.01.1991 (6 років 6 місяців 16 днів) та виконував ремонт вагонів за посадою електрозварник ручного зварювання, що передбачена списком № 2. Підставою для видачі довідки слугували накази по підприємству за 1984-1991 р.р., розрахункові відомості по заробітній платі за 1984-1991 р.р., особова картка Т-2, штатний розпис, технологічний процес, книжка обліку руху трудових книжок за 1984-1991 р.р. (а.с.17).
Довідкою № 2544 від 15.12.2016, виданою Регіональною філією «Донецька залізниця» «Попаснянське вагонне депо» ПАТ «Українська залізниця» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтверджено, що позивач працював повний робочий день в вагонному депо Попасна Донецької залізниці з 26.01.1991 по 12.08.1996 (5 років 6 місяців 17 днів) і виконував ремонт вагонів за посадою електрозварник ручного зварювання, що передбачена списком № 2. Підставою для видачі довідки слугували накази по підприємству за 1991-1996 р.р., розрахункові відомості по заробітній платі за 1991-1996 р.р., особова картка Т-2, штатний розпис, технологічний процес, книжка обліку руху трудових книжок за 1991-1996 р.р., атестація робочих місць за 1994 р. (а.с.17 зворотній бік).
Відповідно до довідки № 2591 від 26.12.2016, виданої Регіональною філією «Донецька залізниця» «Попаснянське вагонне депо» ПАТ «Українська залізниця» підтверджується, що атестація робочих місць за умовами праці у вагонному депо Попасна Донецької залізниці вперше проводилась у 1994 році (а.с.18).
Довідкою № 671 від 23.05.2019, виданою ВП «Попаснянське територіальне управління» Філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатація будівель і споруд» ПАТ «Українська залізниця» підтверджується, що позивач працював:
слюсарем - сантехніком 3 розряду Сентянівської дільниці Попаснянської дистанції цивільних споруд Донецької залізниці з 02.03.1998 по 24.08.1999;
електрогазозварником 4 розряду Сентянівської дільниці Попаснянської дистанції цивільних споруд Донецької залізниці з 25.08.1999 по 15.11.2002 (а.с.21).
Довідкою № 596 від 10.05.2019, наданою ВП «Попаснянське територіальне управління» Філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатація будівель і споруд» ПАТ «Українська залізниця» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, підтверджено, що ОСОБА_1 працював електрогазозварником повний робочий день в Попаснянській дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці з 25.08.1999 по 15.11.2002 та виконував роботи по електрогазозварюванню та газовому різанню металів, за професією, що передбачена списком № 2, з тяжкими та шкідливими умовами праці (а.с.22).
Згідно з довідкою № 598 від 10.05.2019, виданою ВП «Попаснянське територіальне управління» Філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатація будівель і споруд» ПАТ «Українська залізниця», підтверджено, що атестація робочих місць за умовами праці у Попаснянській дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці вперше була проведена у 2001 році згідно з наказом № 437 від 29.12.2001 (а.с.23).
Додатком № 1 до наказу № 437 від 29.12.2001 затверджено перелік професій та посад, яким за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по списку № 2, до якого відноситься, зокрема, - електрогазозварник, зайнятий різкою та ручним зварюванням (а.с.24-25).
Довідкою № 121 від 20.04.2016, наданою Службою колії Родаківської дистанції колії ДП «Донецька залізниця» Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства інфраструктури України підтверджено, що позивач працював з 20.11.2002 по 20.04.2016 монтером колії 2 розряду на 5 околотку у Сентянівській дистанції колії, а з 01.09.2003 у присвоєно 3 розряд монтера колії.
Відповідно до довідки № 122 від 20.04.2016 Сентянівська дистанція колії Державного підприємства «Донецька залізниця» перепідпорядкована до Родаківської дистанції колії Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с.26 зворотній бік).
ОСОБА_1 досяг 55-річного віку, у зв'язку з чим 27.05.2019 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.05.2019, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.10.2019 № 262340005174 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком по Списку №2. Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах слугувало те, що до Управління не надійшов акт про проведення зустрічної перевірки первинних документів, а також відсутність необхідного пільгового стажу роботи на дату звернення (а.с.27).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 19.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Згідно з пунктом 2 розділу XV Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За приписами статті 100 Закону №1788, особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Отже, необхідною умовою для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2.
Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Трудовою книжкою позивача підтверджується його робота електрозварником ручного зварювання у Вагонному депо Попасна Донецької залізниці в період з 10.07.1984 по 25.01.1991 та електрогазозварником в Попаснянській дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці у період з 25.08.1999 по 15.11.2002, а також довідками Регіональної філії «Донецька залізниця» «Попаснянське вагонне депо» ПАТ «Українська залізниця» від 15.12.2016 № 2545 та № 2544, Виробничого підрозділу «Попаснянське територіальне управління» Філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатація будівель і споруд» ПАТ «Українська залізниця» від 23.05.2019 № 671 та від 10.05.2019 № 596 підтверджується, що ОСОБА_1 працював повний робочий день та виконував ремонт вагонів за посадою електрозварник ручного зварювання, електрозварювання та газове різання металів за посадою електрогазозварник, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Суд зазначає, що довідки Регіональної філії «Донецька залізниця» «Попаснянське вагонне депо» ПАТ «Українська залізниця» від 15.12.2016 № 2545 та № 2544 та Виробничого підрозділу «Попаснянське територіальне управління» Філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатація будівель і споруд» ПАТ «Українська залізниця» від 23.05.2019 № 671 та від 10.05.2019 № 596 уточнюють саме характер виконуваної роботи, в той час, як періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, підтверджуються трудовою книжкою позивача.
Зазначені довідки засвідчені печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містить обов'язкові відомості про періоди роботи, характер виконуваної роботи у спірний період та підстави видачі довідки з посиланням на первинні документи.
Доказів того, що дані, зазначені у довідках, які уточнюють пільговий стаж роботи позивача, містять неправдиві або недостовірні відомості, відповідач не надав. В судовому порядку довідки недійсними не визнавалась, підприємствами не відкликані.
Відтак, записи у трудовій книжці та довідках від Регіональної філії «Донецька залізниця» «Попаснянське вагонне депо» ПАТ «Українська залізниця» від 15.12.2016 № 2545 та № 2544 та Виробничого підрозділу «Попаснянське територіальне управління» Філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатація будівель і споруд» ПАТ «Українська залізниця» від 23.05.2019 № 671 та від 10.05.2019 № 596, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача період з 10.07.1984 по 25.01.1991 та з 25.08.1999 по 15.11.2002 за Списком № 2, що надає йому можливість включення цих періодів роботи до стажу та дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що неможливість останнього провести перевірку відповідності записів довідок первинним документам, не повинна покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідки видані належним органом та містять усі необхідні реквізити та відомості.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 по справі №583/392/17.
Таким чином, відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною.
У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При здійснення судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що відмова позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 оформлена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.10.2019 № 262340005174 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ».
Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.10.2019 № 262340005174 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 27.05.2019, суд враховує наступне.
У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
У разі, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Важливо розуміти, що дискреційні повноваження - це, насамперед, сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб'єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб'єкта.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Беручи до уваги, що прийняття рішення про призначення пенсії на пільгових умовах є дискреційним обов'язком органів Пенсійного фонду, та ураховуючи ту обставину, що відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача з тієї підстави, що у нього відсутній необхідний пільговий стаж (не враховано всі періоди роботи позивача), та не розглядав наявність/відсутність інших підстав для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, а також судом у даній справі не надавалась оцінка виконанню позивачем всіх приписів законодавства для прийняття рішення про призначення пенсії (наявності та відповідності усіх необхідних документів) та правильності обрахунку пільгового стажу (належить до повноважень відповідача), суд зазначає, що вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 27.05.2019, є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, з огляду на що не підлягає задоволенню.
Проте, згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням встановлених судом обставин та наведених вище норм права, суд вважає, що належним способом захисту, який відповідає об'єкту порушеного права в даному випадку є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та документи позивача про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією від 17.12.2019 № 0.0.1556493720.1 (а.с.5).
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.10.2019 № 262340005174 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, 04053, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) розглянути повторно заяву від 27.05.2019 та документи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, 04053, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась