05 серпня 2020 року справа № 580/1861/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, викладене у пункті 10 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.02.2019 року №19 про відмову у призначенні молодшому сержанту ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення з 11.09.2018 року 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю 3 групи, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, з урахуванням вже проведених виплат, пов'язаних із встановленням 15% втрати працездатності, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 04.08.2015р. позивачу встановлено 15% втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби та виплачено компенсацію у зв'язку із втратою працездатності у розмірі 12789 грн. В подальшому, 11.09.2018р., за наслідками повторного огляду, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захорювання, пов'язаного із захистом Батьківщини. Для реалізації прав передбачених ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, однак отримав відмову у зв'язку із тим, що позивачу ІІІ групи інвалідності відбулось у понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Позивач вважає вказану відмову протиправною, оскільки Закон №1774-VIII, яким встановлено обмеження у вигляді зазначеного дворічного терміну набрав чинності з 01.01.2017р., відтак не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки це фактично означає застосування зворотньої дії закону в часі. Крім того, зазначає, що застосування даної норми можливе у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 11.09.2018р. На підставі зазначеного, позивач вважає відмову такою, що порушує його права а позовні вимоги обгрунтованими.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12.06.2020р., Міністерством оборони України подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник просив суд у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування позиції зазначено що відповідно до приписів ст. 16-3 вказаного Закону та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги №975, виплата допомоги здійснюється за умови, якщо зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. З огляду на те що, позивачу встановлено ІІІ групу іналідності у понад дворічний термін після встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, представник відповідача зазначив, що підстави для призначення грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи іналідності відсутні. Крім того, зазначено, що допомога у зв'язку із первинним встановленням ступеня втрати працездатності у 2015 році, позивачу виплачена у розмірі 12789 грн.
19.06.2020р. позивачем подано відповідь на відзив, в якому серед іншого зазначив, що Закон №1774-VIII, яким встановлено обмеження у вигляді зазначеного дворічного терміну набрав чинності з 01.01.2017р., відтак не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки це фактично означає застосування зворотньої дії закону в часі. Застосування даної норми можливе у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 11.09.2018р. і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк. Крім того, зазначено, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до матеріалів справи, довідки до акта огляду Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серія 10 ААА, №012604, 04.08.2015р. позивачу встановлено 15% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно довідки до акта огляду Обласної МСЕК №2 №921931 серія 12 ААА, 11.09.2018р. позивачу встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності безтерміново у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини.
14.12.2019р. позивач звернувся до Міністерства оборони України з проханням про призначення одноразової грошової допомоги.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.02.2019р. №19, позивачу повідомлено, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, у разі зміни групи інвалідності, доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Позивачу встановлено групу іналідності у понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Оскільки між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІІ групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки, підстави для призначення одноразової грошової допомоги відсутні.
Допомога у зв'язку із встановленням 15% втрати працездатності виплачена в сумі 12789 грн.
Позивач вважаючи відмову відповідача викладену в протоколі протиправною, звернувся за захистом своїх прав, із позовною заявою до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №2011-XII, дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII, визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Тобто, вищевказаний Закон пов'язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 4, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Разом з цим, відповідно до частини четвертої статті 16-3 цього Закону (в редакції Закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Згідно з пунктом 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З огляду на викладене, чинним законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги у випадку, серед іншого, зміни під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії причин інвалідності за умови встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Як уже встановлено судом з матеріалів справи, (довідки до акта огляду МСЕК серія 10 ААА, №012604, 04.08.2015р. позивачу встановлено 15% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. За наслідками огляду Обласною МСЕК №2 позивачу встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності безтерміново, у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини - 11.09.2018р.
Отже, судом вбачається, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у понад дворічний строк із дати встановлення первинної втрати працездатності, яка визначалася у відсотках.
Таким чином, оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, у зв'язку із чим суд відхиляє доводи позивача, що він набув відповідне право, оскільки позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у понад дворічний строк із дати встановлення первинної втрати працездатності, яка визначалася у відсотках.
Посилання позивача з приводу встановлення йому 11.09.2018р. ІІІ групу інвалідності вперше, судом не може бути взято в якості підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, оскільки первинно позивачу встановлено саме ступінь втрати працездатності (15%) в зв'зку із чим виплачено грошову допомогу у розмірі 12789 грн., а ІІІ групу інвалідності позивачу встановлено у понад дворічний строк із дати встановлення первинної втрати працездатності.
За таких обставин, оскільки встановлення ІІІ групи інвалідності позивачу відбулось після спливу встановленого пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку №975, строку, суд вважає що рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, в зв'язку з чим суд доходить висновку, що правові підстави для зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи відсутні.
З приводу посилань позивача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин, положень Закону №1774-VIII, яким встановлено обмеження у вигляді зазначеного дворічного терміну, так як він набрав чинності з 01.01.2017р. (після первинного встановлення позивачу інвалідності 20.10.2012р.), оскільки це фактично означає застосування зворотньої дії закону в часі, суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21.08.2019р. в справі №806/2187/18, положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014р. Норми пункту 4 статті 16-3 Закону передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком.
З урахуванням зазначеного суд доходить висновку про необгрунтованість посилання позивача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин пункту 4 статті 163 Закону №2011-XII у редакції із внесеними змінами Законом №1774-VIII, оскільки Закон №2011-XII обмежував право на отримання одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності дворічним строком і до змін внесених Законом №1774-VIII.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідачем виплачено позивачу допомогу в сумі 12789 грн., у зв'язку із встановленням ступеня втрати працездатності (15%).
Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Закріплений у частині першій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
З огляду на викладене, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, суд доходить висновку, що Міноборони діяло відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень, частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко