05 серпня 2020 року Справа № 160/8801/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄРДПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018 рік, що сумарно складає 14 календарних днів, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто станом на 30.09.2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄРДПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій, що передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018 рік, що сумарно складає 14 календарних днів, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто станом на 30.09.2018 року.
Відповідно до пунктів 1, 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали адміністративного позову відповідно до вимог частини 1 статті 171 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність його повернення позивачеві, виходячи з наступного.
Згідно п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно частини 1 статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Статтею 59 КАС України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна (частина 1).
Відповідно до частини другої вказаної статті довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Частиною 6 статті 59 КАС України, передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Таким чином, сторона у справі має право на звернення до суду з позовною заявою через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана представником позивача - Юхименко О.С.
На підтвердження своїх повноважень до позовної заяви долучено копію довіреності від 18.06.2020 року, яка засвідчена представником, якому вона видана.
Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.
Отже, суд виходить з потреби перевірки саме наявності волевиявлення особи, що її видала.
Надана до суду копія довіреності, яка засвідчена представником, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, засвідченої у визначеному законом порядку), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому довірителем. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво.
Отже, позивачем додано копію довіреності, з якої неможливо встановити дійсне волевиявлення довірителя, та не є копією, засвідченою у встановленому законом порядку (відповідно до частини 3 статті 55 та частини 6 статті 59 КАС України).
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права викладена в ухвалах Верховного Суду від 25 лютого 2020 року по справі №640/20104/18 та від 05.07.2019 року у справі № 400/3208/18.
З урахуванням наведеного, відповідно до правил ст. 169 КАС України, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст. 59, 169, 248 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв