05 серпня 2020 року Справа № 160/4988/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги про сплату боргу,-
06.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № Ф-25957-17/62 від 04.10.2018 року про сплату боргу (недоїмки) за єдиний соціальний внесок виданої Головним управлінням Державної податкової служби в Дніпропетровській області у сумі 7 905,52 грн., а також, сумму штрафу, пені, (неустойку), прострочки, яка нарахована на день подання адміністративного позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що нею 05.02.2018 року помилково був поданий додаток 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" за 2017 рік. 04.10.2018 року Головним управління ДПС у Дніпропетровській області виставлено вимогу №Ф-25957-17/62 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 7905,52 грн. Вважає, що оскільки вона у 2017 році і по теперішній час є пенсіонером, тому відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнена від сплати ЄСВ. За наведених обставин, просила адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року відкрито провадження у справі №160/4988/20 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
30.06.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому орган ДПС заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за якою платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з п.3 ч.1 ст.7 вказаного Закону, такі особи самостійно визначають суми, на які нараховується єдиний внесок, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 с.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 встановлено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є, зокрема, інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є рік. За даними Головного управління ДПС у Дніпропетровській області позивачем подано звіт за 2017 рік , в якому самостійно визначено базу нарахування ЄСВ, яка підлягає сплаті. Згідно з пунктом 16 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник. З огляду на вказане відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що позивач з 21.01.1994 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Згідно пенсійного посвідчення серії ААЇ № 537018 позивач перебуває на пенсії за віком.
У лютому 2018 року позивач помилково подала відповідачу звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, за 2017 рік, в якому самостійно визначила базу нарахування єдиного внеску.
Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області виставлено вимогу №Ф-25957-17/62 від 04.10.2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 7905,52 грн., яке позивач отримала 16.11.2018 року.
21.11.2018 року ОСОБА_1 направила до Державної фіскальної служби України скаргу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.10.2018 року №Ф-25957-17/62 , прийнятого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.
Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 27.12.2018 року за №20599/0/99-99-11-05-02-25 скаргу ОСОБА_1 від 21.11.2018 року залишено без задоволення.
Дане рішення позивач отримала 01.11.2019 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.10.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як визначено ч.2 ст.2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Сторонами не заперечується, що позивачем при здійсненні підприємницької діяльності обрано спрощену систему оподаткування.
Згідно з ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 є пенсіонером, що отримує відповідно до закону пенсію за віком.
Відповідно до цього, позивач на підставі ч.4 ст.4 Закону №2464-V звільнена від сплати за себе єдиного внеску.
При цьому, позивач не може вважатися такою, що бере добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позаяк ні заяву, ні договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, вона не підписувала.
Посилання відповідача на Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, як на підставу вважати що з поданням Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, позивач вважається такою, що бере добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд відхиляє.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України закріплено такий принцип, на якому ґрунтується податкове законодавство України, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Оскільки норма ч.4 ст.4 Закону №2464-VI та пункту 3 розділу III Порядку №435 припускають неоднозначне трактування порядку реалізації права добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд з врахуванням презумпції правомірності рішень платника податку, приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як особа звільнена від сплати за себе єдиного внеску, не мала і не має бажання брати добровільну участі у такій системі страхування.
Частиною 4 ст.25 Закону №2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Як визначено абз.1 ч.1 ст.25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Разом з тим, абз.2 ч.1 ст.25 Закону №2464-VI встановлено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19 квітня 2019 року у справі №819/538/18.
У зв'язку з встановленою судом відсутністю у позивача обов'язку нараховувати, обчислювати та сплачувати за себе єдиний внесок, вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 року №Ф-25957-17/62 є протиправною та підлягає скасуванню, а відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.
У той же час, суд вказує, що позовна вимога про скасування суми штрафу, пені (неустойки), прострочки, яка нарахована на день подання адміністративного позову є передчасною, направленою на майбутнє, оскільки жодних доказів таких нарахувань матеріали справи не містять.
За викладених обставин, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги про сплату боргу - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № Ф-25957-17/62 від 04.10.2018 року про сплату боргу (недоїмки) за єдиний соціальний внесок виданої Головним управлінням Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області у сумі 7905,52 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя О.С. Луніна