05 серпня 2020 року Справа № 160/5531/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії , -
22.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.07.2016 року № 93658-13 форма «Ф» про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000 грн.;
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не здійснення списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 , визначеного податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.07.2016 року № 93658-13 форма «Ф» про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 , визначеного податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.07.2016 року № 93658-13 форма «Ф» про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000грн.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
Податкове повідомлення-рішення від 29.07.2016 року № 93658-13 форма «Ф» про нарахування транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000грн., як зазначає позивач, останній не отримував. Про існування даного повідомлення-рішення йому стало відомо з отриманих відповідей відповідача на адвокатські запити № 32979/10/04-36-10-03-14 від 30.03.2020 року та 31187/10/04-36-33-01-12 від 23.03.2020 року, в яких було зазначено, що 29.07.2016 року було сформоване податкове повідомлення-рішення № 93658-13 з транспортного податку за 2016 рік. Об'єктом оподаткування став легковий автомобіль LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, об'єм двигуна 2993 куб. см., рік випуску 2013, тип пального - дизель.
Податкове повідомлення-рішення було направлено поштою за адресою: АДРЕСА_2 , однак податкове повідомлення-рішення № № 93658-13 відповідно до поштового повідомлення 07.09.2016 року конверт повернувся до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 29.07.2016 року № 93658-13 про нарахування останньому транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000 грн. незаконним з огляду на наступне.
Позивач з 05.12.2015 р. є власником транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, типу загальний легковий універсал - В, об'єм двигуна 2993 куб.см., рік випуску 2013, державний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Податкове повідомлення-рішення від 29.07.2016 року № 93658-13 форма «Ф» про нарахування транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000 грн. повернулося 07.09.2016 року до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання, що підтверджується відповіддю Відповідача на адвокатський запит та наданим до нього повідомленням про вручення поштового відправлення.
Пунктом 267.8.1. Податкового кодексу України встановлюється, що транспортний податок сплачується фізичними особами-протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг-сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
З огляду на той факт, що Податкове повідомлення-рішення від 29.07.2016 року № 93658-13 повернулося до контролюючого органу 07.09.2016 року, податкове зобов'язання по транспортному податку за 2016 рік стало узгодженим податковим зобов'язанням та отримало статус податкового боргу 07.11.2016 року.
Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Станом на день подання даного позову, відповідач не звертався до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, визначеного Податковим повідомленням - рішенням від 29.07.2016 року № 93658-13, а граничною датою звернення до суду для контролюючого органу є 07.11.2019 року.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що податковий борг набрав статусу безнадійного податкового боргу.
17.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з заявою про списання безнадійного податкового боргу, що виник на підставі ППР № 93658-13. Проте, листом №47598/10/04-36-10-02-14 від 15.05.2020 року відповідач відмовив позивачу в задоволенні зазначеної заяви.
На підставі викладеного вище, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення 29.07.2016 року № 93658-13 та здійснити списання безнадійного податкового боргу визначеного даним податковим повідомленням - рішенням.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку відповідно до вимог ч.6 ч.161 КАС України, а також надати документи, які підтверджують причини поважності пропуску строку звернення з адміністративним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року відкрито провадження у справі №160/5531/20 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
20.07.2020 року за вх. № 44169/20 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від повноважного представника відповідача надійшов відзив від 20.07.2020 року, в тексті якого зазначено наступне.
Відповідно до Переліків легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, розміщених на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, встановлено, що під оподаткування транспортним податком підлягає автомобіль «марка - LAND ROVER, модель - RANGE ROVER SPORT, об'єм циліндра двигуна - 3000 куб.см., тип пального - дизель, рік випуску (включно) - до 5-ти років.
З огляду на вказані характеристики, представник відповідача зазначає, що автомобіль позивача був визначений як об'єкт оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Так, ОСОБА_1 з 05.12.2015 р. є власником транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, типу загальний легковий універсал - В, об'єм двигуна 2993 куб.см., рік випуску 2013, державний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Щодо розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.07.2016 року № 93658-13.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПКУ ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст.267 ПК України.
Таким чином, 25000 грн. (ставка податку): 12 (календарних місяців)* 12 = 25 000грн. (сума податку за 12 календарних місяців).
Отже, за 2016 рік податковий період позивач має сплатити грошове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн.
Так, відповідачем було сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.07.2016 року № 93658-13 на суму 25000,00 грн., видане Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб, 18011001» за податковий період 2016 рік.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 93658-13 від 29.07.2016 року на суму 25000,00 грн. було направлено позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та повернуто за закінченням терміну зберігання 07.09.2016 року.
У зв'язку з несплатою позивачем у встановлені строки податкового зобов'язання за оскаржуваним документом та, враховуючи вимоги ст.ст. 56, 57 ПК України, інтегрованій картці платника податків АІС «Податковий блок» 06.11.2016 року виник податковий борг у сумі 25000 грн.
Відповідно до ст. 59 ПК України та у зв'язку з несплатою до бюджету суми податкового боргу, відповідачем автоматично сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 15.02.2019 року № 15978-50 на суму 25000 грн.
Вищезазначена вимога була направлена позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та повернута за закінченням терміну зберігання 09.08.2019 року.
На підставі викладеного вище, повноважний представник відповідача у задоволенні пред'явлених позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
Згідно зі ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.12.2015 р. є власником транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, типу загальний легковий універсал - В, об'єм двигуна 2993 куб.см., рік випуску 2013, державний тип пального - дизель.
Контролюючим органом сформовано відносно ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення № 93658-13 від 29.07.2016 року форми «Ф» про нарахування транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000,00 грн.
В матеріалах справи містяться відомості, що адвокатом Беззубкіним Сергієм Михайловичем було направлено на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області адвокатські запити від 17.03.2020 року №001/20 та від 24.03.2020 року №002/20 щодо надання інформації про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 , його розмір та підставу виникнення, з наданням засвідчених копій відповідних підтверджуючих документів.
У відповідь на адвокатський запит, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було направлено на адресу адвоката Беззубкіна Сергія Михайловича листи від 23.03.2020 року та від 30.03.2020 р. «Про надання інформації», в тексті яких зазначено, що на підставі ст.267 ПК України, ОСОБА_1 сформовані податкові повідомлення рішення про сплату транспортного податку з фізичних осіб, а саме: №93658-13 від 29.07.2016 року на загальну суму 25 000,00 грн.; №1695-13-04/3 від 09.11.2017 року на загальну суму 25 000,00 грн. та №0014258/13-5050-0467 від 28.12.2018 року на суму 2083,33 грн.
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки донарахованих сум, враховуючи вимоги ст.ст. 56, 57 ПК України, в інтегрованій картці платника податків АІС «Податковий блок» 06.11.2016 року виник податковий борг в сумі 25000,00 грн.
Відповідно до ст. 59 ПК України, та у зв'язку з несплатою до бюджету суми податкового боргу, Головним управлінням ДПС в автоматизованому режимі сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 15.02.2019 р. №15978-50 на суму 25 000,00 грн.
Вищезазначену вимогу направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу боржника та повернуто за закінченням терміну зберігання 09.08.2019 р.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким викладено у новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України та введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.
З 01.01.2016 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України в частині елементів оподаткування транспортним податком відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII.
Згідно нової редакції, підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України визначений новий об'єкт оподаткування.
Отже, з 01.01.2016 року об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 вказаної статті Кодексу.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно із ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Пунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 Про місцеві податки та збори на території міста» у складі податку на майно установлений транспортний податок, коло платників податків, зазначено, що об'єкт, база оподаткування, ставка податку, податковий період, порядки обчислення суми податку тощо визначаються згідно Податкового кодексу України.
Законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пунктом 12.3.4 пункту 12.3 статі 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Поряд із цим, основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.
Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.
У свою чергу, принцип стабільності закріплений у підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.
Зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень нової редакції статті 267 Податкового кодексу України, з метою оподаткування транспортним податком, не може мати місце у 2016 році, оскільки йдеться не про введення нового податку, а про зміни в елементах оподаткування, отже, для застосування наведених відповідачем норм за податковий період 2016 року - Закон №909-VIII мав набрати чинності не пізніш як за шість місяців до початку 2016 року, або його норми мають застосовуватись з 2017 року.
Надаючи оцінку наявності об'єкта оподаткування з огляду на середньоринкову вартість автомобіля, суд виходить із того, що контролюючим органом нараховано транспортний податок за 2016 рік на підставі норм Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом №909-VIII.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016, яка згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» складала 1378 грн., дорівнюють 1 033 500,00 грн.
Розрахунок середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком проводиться за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016.
Під час розгляду справи судом встановлено, що податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було зроблено відповідний розрахунок для визначення вартості автомобіля позивача, вказаний розрахунок не було долучено до матеріалів справи, таким чином, у суду відсутні підстави для беззаперечного висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючий орган правомірно відніс легковий автомобіль, зареєстрований за позивачем, до об'єкту оподаткування, оскільки прийняв його за відсутності розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, який є обов'язковим для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що автомобіль, який належить ОСОБА_1 , відносився у 2016 році до об'єктів оподаткування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Ф» від 15.02.2019 р. №15978-50, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25 000,00 грн., є таким, що прийняте з порушенням приписів Податкового кодексу України, що є підставою для його скасування.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання списати податковий борг, суд зазначає наступне.
Згідно з п.102.1 ПК України, під терміном "безнадійний" розуміється зокрема податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Відповідно до п. 102.1. ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
За таких обставин, безнадійним є податковий борг, стосовно якого минув строк давності - 1095 днів.
Процедура списання безнадійного податкового боргу встановлена Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затв. наказом Міндоходів України № 577 від 10.10.2013р. (далі - Порядок).
Підпунктом 3 пункту 2.1. Порядку визначено, що під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II ПК України.
Пунктом 3.1. Порядку встановлено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Згідно з п. 3.2. Порядку днем виникнення безнадійного боргу у випадку, передбаченому в підп. З п.2.1. Порядку є дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.
Відповідно до приписів п. 4.3. Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 розділу IV Порядку.
Пунктом 4.2. Порядку встановлено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.
Згідно з п.4.4. Порядку структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.
Таким чином, вищенаведеними нормами податкового законодавства встановлено обов'язок органу доходів і зборів прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у разі виникнення такого.
При цьому, таке списання безнадійного боргу, який виник відповідно до підп. 101.2.3. п. 101.2. ст. 101 ПК України є обов'язком відповідача навіть за відсутності відповідної заяви ОСОБА_1 .
Згідно з Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи №К(80)2, яка прийнята Комітетом міністрів 11 березня 1980 року, та у Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року №1380/5, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З аналізу вказаних положень випливає, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. У цьому разі суд справді не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
За таких обставин можна стверджувати, що дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта ухвалити рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та спрямований на недопущення свавілля суб'єктами владних повноважень у відносинах з фізичними чи юридичними особами.
Таким чином, у разі невиконання свого обов'язку державним органом або органом місцевого самоврядування вчинити відповідну дію чи прийняти відповідне рішення за наявності визначених законом умов, в суду є всі підстави для прийняття рішення яким максимально ефективно буде захищено (відновлено) порушене право, свобода чи інтерес позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.
Така позиція узгоджується з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 105, п. З ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі ст.ст. 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, в якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Слід також звернути увагу на те, що згідно з висновком Конституційного суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Своєю чергою, Верховний Суд України в постанові від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15, виклав правовий висновок, згідно з яким спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Крім того, згідно з приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Застосовуючи положення Конвенції, Європейський суд з прав людини в своїх численних рішеннях (справи «Волохи проти України», «Свято-Михайлівська Парафія проти України», «Гасан і Чауш проти Болгарії», «Броньовський проти Польщі», «Ґавенда проти Польщі», «Аманн проти Швейцарії», «Олссон проти Швеції») зазначав, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, а суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Тобто, позиція Європейського суду з прав людини свідчить про те, рішення, ухвалені в рамках дискреційних повноважень, але з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, визнаються такими, що порушують Конвенцію.
За таких обставин суди, ухвалюючи рішення, яке зобов'язує суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії за наявності вищевказаних обставин, не підміняють останніх, а здійснюють правосуддя, виконуючи його основну функцію - відновлення законності в спірних правовідносинах, справедливий та ефективний захист прав, свобод та інтересів особи та недопущення подальшого порушення таких прав, свобод та інтересів.
Зобов'язуючи орган державної влади виконати свої обов'язки, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та іншими учасниками публічно-правових відносин. Також суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями.
В свою чергу, як вже зазначено вище, у спірних правовідносинах у відповідача зобов'язаний і може прийняти лише одне рішення - списати безнадійний борг, який є таким в силу прямої вказівки Закону, що підтверджується, серед іншого, судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Зокрема, згідно з п. 4.1.Порядку, платник податків повинен звертатись до податкового органу з заявою про списання безнадійного боргу тільки у випадках, передбачених підп. 2.1.4. цього Порядку, тобто у разі, якщо борг виник внаслідок обставин непереборної сили.
Поряд з цим, у разі, коли борг підлягає списанню у зв'язку зі спливом 1095-денного строку (згідно з підп. 2.1.3. Порядку) відсутня необхідність подання заяви платника податку, а у разі спливу такого строку податковий орган зобов'язаний самостійно провести процедуру списання податкового боргу, незалежно від звернення платника податків.
Отже, зі спливом строку давності податковий орган мав визнати не стягнений та не погашений податковий борг безнадійним і прийняти рішення про його списання.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невизнання безнадійним податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від № 93658-13 від 29.07.2016 року форми «Ф» та зобов'язати його списати.
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн.
Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.07.2016 року № 93658-13 форма «Ф» про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000 грн.
Визнати незаконною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не здійснення списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 , визначеного податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.07.2016 року № 93658-13 форма «Ф» про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 , визначеного податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.07.2016 року № 93658-13 форма «Ф» про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 43145015) судовий збір у розмірі 1681,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна