04 серпня 2020 року Справа № 160/4671/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в письмовому провадженні у м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду роботи з 13.12.1984 по 24.05.1991 на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі та з 11.09.1991 по 31.03.1993 на ДМНВО «ВИТА»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , починаючи з 08.06.2019 року, врахувавши до загального страхового стажу 36 років 08 місяців 25 днів період роботи з 13.12.1984 по 24.05.1991 на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі та з 11.09.1991 по 31.03.1993 на ДМНВО «ВИТА», та виплатити донараховану суму.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказані періоди не враховано відповідачем до трудового стажу позивача протиправно, оскільки спірні періоди підтверджено відомостями трудової книжки. Крім того, відповідачем у 2010 році вже здійснювалась перевірка документів позивача і до її страхового стажу були включені періоди роботи на Першому Дніпропетровському авторемзаводі з 13.12.1974 по 24.05.1991 (06 років 05 місяців 12 днів) та на ДМНВО «ВИТА» з 11.09.1991 по 31.03.1993 (01 рік 05 місяців 21 день). На підтвердження факту існування підприємства Перший Дніпропетровський авторемзавод позивачем додатково отримано від Архівного управління Дніпровської міської ради за № 03-44/Б-698 від 03.12.2019 року копію розпорядження виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 25.10.1994 № 390р «Про реєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод ДАРЗ № 1». Крім того, позивач зазначає, що факт роботи на зазначених підприємствах можуть підтвердити свідки, колишні працівники, які працювали разом з позивачем.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4671/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.
28.05.2020 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що при розрахунку загального страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано з 13.12.1984 по 24.05.1991 період роботи на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі (записи у трудовій книжці № 5-6) - відсутні відомості про перейменування підприємства; з 11.09.1991 по 31.03.1993 період роботи на ДМНВО «ВИТА» (записи у трудовій книжці № 9-10) - номер наказу та дата занесені різними чорнилами (дописані), оскільки законодавством не передбачено робити виправлення відповідальним особам у трудовій книжці на власний розсуд без наявності підтверджуючих документів. ОСОБА_1 підтверджуючі довідки надані не були, а тому зарахувати до загального страхового стажу вище вказані періоди не має можливості. Органи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.
До відзиву відповідачем долучено копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року розгляд справи № 160/4671/20 призначено за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначено на 16 липня 2020 року о 13:30.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про виклик свідків у справі № 160/4571/20 та викликано свідків у наступне судове засідання.
У судовому засіданні 28.07.2020 року за участю позивача та свідків суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 18.08.2009 по 30.08.2012 знаходилась на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію по інвалідності.
08.06.2019 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
23.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про надання інформації про порядок розрахунку призначеної їй пенсії.
Листом від 01.11.2019 року № 7890/Б-09 позивачу надано відповідь, з якої вбачається, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період роботи на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі з 13.12.1984 по 24.05.1991 (записи у трудовій книжці за №№ 5-6), оскільки відсутні відомості про перейменування підприємства; період роботи на ДМНВО «ВИТА» з 11.09.1991 по 31.03.1993 (записи у трудовій книжці за №№ 9-10), оскільки номер наказу та дати занесено різними чорнилами (дописані).
Вважаючи незарахування вказаних періодів до загального трудового стажу незаконним та необґрунтованим, позивач звернулася до суду з позовом.
Приписами ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому держжавному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що спірним є період роботи позивача з 13.12.1984 по 24.05.1991 на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі, оскільки відсутні відомості про перейменування підприємства; з 11.09.1991 по 31.03.1993 період роботи на ДМНВО «ВИТА», оскільки номер наказу та дата занесені різними чорнилами (дописані).
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року №637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Приписами п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Оглянута в судовому засіданні трудова книжка ОСОБА_1 дійсно містить записи про те, що позивач з 13.12.1984 по 24.05.1991 працювала на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі на посаді старшого інспектора відділу кадрів, а з 11.09.1991 по 31.03.1993 працювала на ДМНВО «ВИТА» на посаді економіста по фінансовій роботі. Копія трудової книжки наявна в матеріалах справи.
Так, судом встановлено, що позивачу вже була раніше призначена пенсія, яку вона отримувала по інвалідності і під час розрахунку якої, Управлінням Пенсійного фонду враховано страховий стаж роботи позивача з 13.12.1984 по 24.05.1991 на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі та з 11.09.1991 по 31.03.1993 на ДМНВО «ВИТА», що підтверджено наявним у матеріалах справи розрахунком стажу.
Тобто, відповідачем цей стаж визнавався раніше і позивач отримувала пенсію по інвалідності з урахуванням спірного стажу, який є предметом розгляду у цій справі.
Крім того, під час розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити, чому саме записи у трудовій книжці позивача, які на його думку, є недоліками, не вважались такими під час призначення пенсії по інвалідності.
Також, у судовому засіданні 28.07.2020 року були допитані свідки, якими стосовно роботи позивача за спірний період зазначено таке.
Свідок ОСОБА_2 , 1954 року народження, пояснила, що з 08.11.1988 року по 12.02.1992 року працювала на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі, та підтвердила, що ОСОБА_1 з моменту прийняття ОСОБА_2 на завод та по травень 1991 року працювала на підприємстві на посаді старшого інспектора відділу кадрів.
Свідок ОСОБА_3 , 1960 року народження, зазначила, що з 1987 по 1992 роки працювала на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі, та підтвердила, що ОСОБА_1 у 1987 році приймала її на роботу, оскільки з часу її працевлаштування та по квітень 1992 року працювала старшим інспектором відділу кадрів.
Свідок ОСОБА_4 , 1958 року народження, колишній чоловік ОСОБА_1 , пояснив, що з 1979 по 1988 роки працював на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі на посаді слюсаря, та підтвердив, що позивач працювала у відділі кадрів протягом приблизно 10 років.
Отже, спірний стаж позивача додатково підтверджено показаннями трьох свідків, які були допитані судом. Копії трудових книжок свідків наявні у матеріалах справи.
Що стосується посилань відповідача на неналежне оформлення у трудовій книжці запису, а саме різницю у назвах підприємств, зазначених на печатках підприємства, то суд оцінює такі доводи критично.
Так, у довідці Першого Дніпропетровського Авторемнотного заводу № 5 від 06.04.2010 року, виданої ОСОБА_2 , зазначено, що з 25.10.1994 року реєстраційним номером 9799-АТ свідоцтво № 05521962, видане Міськвиконкомом м. Дніпропетровська, завод перетворено у відкрите акціонерне товариство «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод». Дані обставини також підтверджуються і показаннями самої ОСОБА_2 , як свідка.
Також, суд зазначає, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 між собою пов'язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку із чим, посилання відповідача на те, що номер наказу та дата занесені різними чорнилами, не є обгрунтованими та не можуть бути законною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до стажу.
Суд також бере до уваги, що позивач вчинила всі можливі дії щодо отримання нею підтверджуючих стаж довідок, однак, підприємствами, де вона працювала документи не було надано до архівних установ для зберігання, тому будь-якої можливості для отримання відповідних довідок позивач не мала.
Оскільки під час першого призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідачем без будь-яких заперечень враховано спірний період роботи позивача, а також беручи до уваги показання свідків та докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача стосовно відмови в здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду роботи з 13.12.1984 по 24.05.1991 на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі та з 11.09.1991 по 31.03.1993 на ДМНВО «ВИТА» є протиправними.
Крім того, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст.139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,40 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Січеславська Набережна, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду роботи з 13.12.1984 по 24.05.1991 на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі та з 11.09.1991 по 31.03.1993 на ДМНВО «ВИТА».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Січеславська Набережна, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 08.06.2019 року, врахувавши до загального страхового стажу 36 років 08 місяців 25 днів період роботи з 13.12.1984 по 24.05.1991 на Першому Дніпропетровському Авторемзаводі та з 11.09.1991 по 31.03.1993 на ДМНВО «ВИТА», та виплатити донараховану суму.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Січеславська Набережна, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна