03 серпня 2020 року Справа №160/6066/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про відмову від позову та про відшкодування судових витрат за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, треті особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.07.2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про відмову від позову та про відшкодування позивачу судових витрат відповідно до ст.140 КАС України, а саме: 840,80 грн. (сплата судового збору) та 2000 грн. (витрати на правову допомогу).
В клопотанні також зазначено, що 14.07.2020 року позивач отримав від відповідача відзив, до якого була долучена довідка від 07.07.2020 року, з яких він вперше дізнався, що після подання позову відповідач повністю задовольнив позовну вимогу.
Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає наступне.
03 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, треті особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради (Відділу реєстрації місця проживання громадян) код ЄДРПОУ 04052560 зняти з реєстрації місця проживання за адресою квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), малолітню ОСОБА_3 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року провадження у справі було закрито відповідно до п. 8 ч.1 ст. 238 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Положення КАС України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (стаття 140 КАС України), а також повернення судового збору (стаття 142 КАС України).
Відповідно до статті 140 КАС України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Таким чином, положення ст. 140 КАС України передбачають особливий порядок розподілу судових витрат у випадку відмови позивача від позову внаслідок задоволення такого відповідачем, а саме, шляхом стягнення понесених судових витрат з відповідача.
Поряд з цим, за приписами ст. 142 КАС України, якій кореспондують норми частин третьої, четвертої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В даному випадку позивач просить суд повернути сплачений судовий збір у зв'язку із закриттям провадження у справі внаслідок задоволення вимог позову відповідачем після подання позовної заяви.
Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 р. у справі №260/1378/18 звернув увагу на те, що питання повернення судового збору та розподілу судових витрат мають різну правову природу, не є пов'язаними, а підстави та порядок їх застосування регулюються по-різному. Зокрема, ч. 1 ст. 142 КАС України може бути застосована у тому випадку, коли має місце відмова позивача від позову, що не пов'язана із задоволенням його відповідачем після подання позовної заяви, оскільки у такому випадку розподіл судових витрат згідно частини першої статті 140 КАС України не здійснюється. Разом з тим, якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Отже, в даному випадку, підлягають застосуванню норми ст. 140 КАС України.
Враховуючи те, що позивач фактично відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача понесених ним витрат зі сплати судового збору.
Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову за квитанцією №0.0.1721592906.1 від 29.05.2020 року в сумі 840,80 грн., підлягає стягненню на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради. Оригінал квитанції №0.0.1721592906.1 від 29.05.2020 року на суму 840,80 грн. міститься в матеріалах справи №160/6066/20.
Щодо повернення позивачу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.139 КАС України).
Відповідно до вимог статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За частиною 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд з'ясовує склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Позивачем до суду надано акт розрахунків від 15.07.2020 року, засвідчений печаткою адвоката, підписами позивача та його адвоката - Якименко С. З акту розрахунків вбачається, що станом на 15.07.2020 року позивачем було сплачено 2 000 грн. - витрати на правову допомогу.
Оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, та з урахуванням того, що провадження по справі було закрито, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача стосовно стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн.
Керуючись ст.ст.132, 134, 140, 243, 248 КАС України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат - задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник