ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.07.2020Справа № 910/5939/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Будреконструкція"
про стягнення 67 242, 65 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будреконструкція» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 67 242, 65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 09-09/2019 від 09.09.2019.
Ухвалою Господарького суду міста Києва від 04.05.2020 позовну заяву Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» залишено без руху. Встановлено Комунальному підприємству «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» строк для усунення недоліків позовної заяви.
18.05.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв'язку - 13.05.2020).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
12.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Будреконструкція" не має можливості погасити заборгованість за договором № 09-09/2019 від 09.09.2019 єдиним платежем, у зв'язку з чим просить суд розстрочити оплату заборгованості у розмірі 67 242, 65 грн та суму судового збору на дванадцять календарних місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами.
30.06.2020 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій заперечує проти розстрочення відповідачу сплати заборгованості у розмірі 67 242, 65 грн на дванадцять календарних місяців при ухваленні рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 20.05.2020, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 20.07.2020, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. у період з 08.07.2020-21.07.2020 перебував у відпустці, тож рішення у даній справі винесено 22.07.2020.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
09.09.2019 між Комунальним підприємством "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Будреконструкція" (далі - замовник) укладено договір № 09-09/2019, умовами якого передбачено, що виконавець, за умовою не задіяння спецтехніки у власній господарській діяльності, зобов'язується надати послуги спецтехніки, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги, що є предметом даного договору.
Відповідно до п. 2.2. договору, загальна вартість цього договору визначається сумою актів виконаних робіт (наданих послуг).
Розрахунок за цим договором проводиться замовником шляхом здійснення попередньої оплати на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку до початку надання послуг (п. 2.3 договору).
Згідно п. 2.4. договору, послуги вважаються прийнятими після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (надання послуг).
Пунктом 2.5. договору визначено, що остаточний розрахунок здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця за фактом надання послуг протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (наданих послуг).
Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 5.1. договору).
Додатками №№1, 2, 3 до договору № 09-09/2019 від 09.09.2019 сторони погодили розрахунок вартості послуг за вересень 2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору були надані послуги на загальну суму 67 242, 65 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ф2-А76 від 13.09.2019 на суму 19 024, 48 грн, №Ф2-А77 від 19.09.2019 на суму 7 535, 22 грн та № Ф2-А79 від 30.09.2019 на суму 40 682, 95 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи).
Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Будреконструкція" утворилась заборгованість у розмірі 67 242, 65 грн.
Листами від 10.02.2019 № 129 та від 24.03.2020 № 310 позивач звертався до відповідача, в яких просив терміново сплатити вартість наданих послуг за договором № 09-09/2019 від 09.09.2019, шляхом перерахування грошових коштів у сумі 67 242, 45 грн на рахунок позивача.
Листом від 13.04.2020 № 13/04/2020 відповідач надав відповідь на вищезазначені листи позивача, в якому повідомив, що в результаті нестачі вільних грошових коштів ТОВ "Будівельна компанія Будреконструкція" не має можливості на теперішній час погасити заборгованість одним платежем.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 67 242, 45 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 09-09/2019 від 09.09.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 67 242, 65 грн., а відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ф2-А76 від 13.09.2019 на суму 19 024, 48 грн, №Ф2-А77 від 19.09.2019 на суму 7 535, 22 грн та № Ф2-А79 від 30.09.2019 на суму 40 682, 95 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.
Однак, відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 67 242, 65 грн.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 2.5. договору визначено, що остаточний розрахунок здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця за фактом надання послуг протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень п. 2.5. договору та приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був оплатити надані послуги протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (наданих послуг), тобто за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ф2-А76 від 13.09.2019 починаючи з 19.09.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання; за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Ф2-А77 від 19.09.2019 починаючи з 25.09.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання; за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ф2-А79 від 30.09.2019 починаючи з 06.10.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 09-09/2019 від 09.09.2019 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 67 242, 65 грн. підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення, суд відзначає наступне.
Згідно із частиною 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
В обґрунтування необхідності розстрочення виконання рішення, відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, наявність загрози банкротства.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Тобто, розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
За змістом ст.ст. 73, 74 Господарського просувального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд зазначає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі.
При цьому, відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували його скрутне фінансове становище станом на день розгляду спору, документального підтвердження відсутності грошових коштів на розрахункових рахунках, а також відповідачем не наведено суду обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
З огляду на встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, оскільки рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі.
З урахуванням наведеного суд відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Будреконструкція" про розстрочення виконання рішення на дванадцять календарних місяців.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Будреконструкція" (вул. Зоологічна, буд. 4 А, офіс 139, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код - 42977716) на користь Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (вул. Волгоградська, буд. 23, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код - 03345018) 67 242 (шістдесят сім тисяч двісті сорок дві) грн 65 коп. - заборгованості та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.
3. У задоволенні заявленого у відзиві на позовну заяву клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Будреконструкція" про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков