про повернення позовної заяви
05.08.2020 Справа № 908/1946/20
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курузова-11», 69124, м. Запоріжжя, вул. Курузова, буд. 11
про визнання незаконним та скасування рішення, яке викладено у формі протоколу засідання правління №15/7 від 22.12.2019
установив:
31.07.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява фізичної особи ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курузова-11», м. Запоріжжя з вимогами:
- про визнання незаконним та скасування рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курузова-11», оформленого протоколом засідання правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курузова-11» від 22.12.2019 № 15/7;
- про визнання незаконним наказу від 09.01.2020 № 2/2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «Курузова-11» та поновлення на посаді голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курузова-11» ОСОБА_1 ;
- про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курузова-11» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 52 404,30 грн. та судових витрат.
31.07.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказує, що був обраний головою правління ОСББ «Курузова-11», на підставі наказу № 1-К від 27.02.2019 приступив до виконання обов'язків голови. Рішенням правління ОСББ «Курузова-11» оформленим протоколом № 15/7 від 22.12.2019, переобрано голову правління ОСББ «Курузова-11» у зв'язку з недовірою голові правління ОСОБА_1. На підставі вказаного протоколу видано наказ № 2/2020 від 09.01.2020 про звільнення ОСОБА_1 . Не погоджуючись з вказаним рішенням оформленим протоколом № 15/7 від 22.12.2019, звернувся до суду за захистом порушених прав. При цьому вказує, що його звільнення, яке було проведено на підставі вище вказаного протоколу, є порушенням вимог трудового законодавства.
Вивчивши позовну заяву, судом вбачається, що наказом №2/2020 від 09.01.2020 позивача звільнено з посади голови правління на підставі рішення оформленого протоколом № 15/7 від 22.12.2019. Незаконне усунення від виконання обов'язків за посадою, непроведення розрахунку при звільненні - такі порушення відповідачем трудових прав позивача стали підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.
Також, позивач просить визнати незаконним наказ ОСББ «Курузова-11» від 09.01.2020 №2/2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «Курузова-11» та поновити його на посаді голови правління ОСББ «Курузова-11».
Посилання у позові на Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду №522/495/17 від 03.06.2020, суд вважає помилковим, оскільки позовні вимоги та фактичні обставини в ній відрізняються від заявлених у позові.
У Постанові викладено висновок про те, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які можуть бути предметом трудового спору, є похідними від вимог щодо правомірності припинення повноважень, та, відповідно, не можуть бути у цій справі розглянуті до вирішення первісної вимоги.
Посилання у Постанові на те, що необхідність розгляду цієї справи у порядку господарського судочинства підтверджується висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), однак позовні вимоги та фактичні обставини в ній відрізняються від заявлених у позові. Так, у справі № 145/1885/15-ц позивач просив визнати незаконними рішення наглядової ради про усунення (відсторонення) його від виконання повноважень голови правління товариства та виключення його з числа осіб, які мають право підпису, що є порушенням прав учасника (акціонера) на управління товариством, а не трудових прав керівника товариства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про порушення відповідачем норм Кодексу законів про працю, Цивільного процесуального кодексу, тому суд вважає, що позов заявлено саме на захист трудових прав працівника.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені в частині першій статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, крім справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час пред'явлення позову) встановлено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
Що стосується вимог про визнання незаконним та скасування рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курузова-11», оформленого протоколом засідання правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курузова-11» від 22.12.2019 №15/7 заявлених у позові, суд зазначає наступне.
Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв'язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Щодо незаконності рішення про переобрання голови правління позивач посилається на те, що до повноважень правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не належить переобрання голови правління, оскільки це виключна компетенція загальних зборів. Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курузова -11» у складі шести осіб приймаючи рішення про звільнення голови правління Залєвського С.І. діяло всупереч компетенції та повноважень передбачених статутом. Також у протоколі № 15/7 від 22.12.2019 відсутнє будь-яке обґрунтування, які саме дії стали підставою для втрати довіри. Таким чином, правовідносини з приводу оскарження рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курузова-11», оформленого протоколом від від 22.12.2019 № 15/7 між позивачем та відповідачем мають характер корпоративних.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Згідно з положеннями ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
З аналізу матеріалів поданої позовної заяви випливає, що в ній об'єднано вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку; про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на посаді; про стягнення з середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, фактично має місце одночасне заявлення позивачем у межах одного позову двох типів позовних вимог - вимог у корпоративному спорі, як фізичною особою учасником ОСББ, та вимоги у трудовому спорі про захист порушеного права.
При цьому, вимоги у корпоративному спорі підпадають під юрисдикцію господарського суду, а вимоги про захист трудових прав заявника, не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства згідно зі ст. 20 ГПК України, та зокрема, оскільки спір за такою вимогою не є корпоративним спором. Натомість, дану вимогу про захист трудових прав фізичної особи слід розглядати в порядку цивільного судочинства (місцеві загальні суди), а не господарського.
Враховуючи наведене, оскільки заявником у одному позові об'єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства (корпоративні вимоги - в порядку господарського, а про захист порушеного трудового права фізичної особи - в порядку цивільного), то дана позовна заява підлягає поверненню заявнику п. 4 ст. 173 ГПК України, п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Суд звертає увагу заявника, що йому належить роз'єднати вимоги та звернутися з відповідними позовами у межах визначеної юрисдикції щодо кожного з судочинств, та корпоративні вимоги заявити - в порядку господарського, а вимоги про захист права власності фізичної особи - в порядку цивільного.
За таких обставин, вищевказана позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 173, 174 ГПК України, суд
ухвалив
Позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 повернути заявнику без розгляду.
Додаток: на 32 аркушах, в тому числі оригінал позовної заяви б/н від 30.07.2020, оригінал квитанції № 0.0.1786682721.1 від 31.07.2020 на суму 2197,00 грн., службовий чек №6912401824546 та опис вкладення від 30.07.2020.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254 - 258 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 05.08.2020.
Суддя І. С. Горохов