номер провадження справи 18/69/20
04.08.2020 справа № 908/1376/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1376/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26)
до відповідача комунального некомерційного підприємства “Запорізька обласна клінічна лікарня” Запорізької обласної ради (69600, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд 10)
про стягнення 447748,41 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Розглядаються позовні вимоги про стягнення з комунального некомерційного підприємства “Запорізька обласна клінічна лікарня” Запорізької обласної ради 447748,41 грн., які складаються з 445755,26 грн. вартості електричної енергії, спожитої за договором № 85 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 17.10.2019, та 1993,15 грн. 3% річних.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2020 справу № 908/1376/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1376/20, присвоєно справі номер провадження 18/69/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Відповідачу запропоновано, відповідно до ст. 165 ГПК України, надати в строк не пізніше 28.02.2020 відзив на позовну заяву і докази в його обґрунтування.
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться, сплив 09.07.2020.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 10.08.2020 (з урахуванням того, що останній день процесуального строку припадає на вихідний день).
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.08.2020.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що господарські відносини сторін врегульовані договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 85 від 17.10.2019 щодо своєчасної та повної оплати спожитої активної електричної енергії за період лютий-березень 2020 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 445755,26 грн. Порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати спожитої активної електричної енергії, за доводам позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді 3% річних. Посилаючись на приписи статей 16, 526, 530, 610-612, 625, 629 ЦК України, статей 193, 230 ГК України, Закону України “Про ринок електричної енергії”, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердж. постановою НКРЕКП України № 312 від 14.03.2018, позивач просив позов задовольнити.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 12.06.2020 та повноважному представника відповідача 12.06.2020.
Від відповідача 26.06.2020 до суду надійшов відзив, за змістом якого відповідач визнав позов в повному обсязі, у зв'язку з чим просить суд питання щодо судових витрат вирішити з урахуванням ч. 1 ст. 130 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Також суд приймає до уваги встановлений згідно постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 карантин та внесення 30.03.2020 у зв'язку з цим змін до законодавчих актів України, в тому числі ГПК України, щодо продовження строків (зі змінами внесеними Законом України № 731-ІХ від 18.06.2020). Разом з тим, враховуючи визнання відповідачем позову та відсутність з боку сторін жодних заяв щодо розгляду справи, підстави для продовження процесуального строку на строк дії такого карантину відсутні.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (Постачальник, позивач у справі) та комунальною установою “Запорізька обласна клінічна лікарня” Запорізької обласної ради (Споживач) 17.10.2019 укладено Договір № 85 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір).
В подальшому назву споживача змінено на його правонаступника - комунальне некомерційне підприємство “Запорізька обласна клінічна лікарня” Запорізької обласної ради (відповідач у справі).
В пункті 1.1 Договору визначено, що цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - Споживач) постачальником універсальних послуг (далі - Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.
Додатком 2 до Договору є підписана Споживачем в особі завідуючого господарством господарсько-обслуговуючого персоналу, фахівця з публічних закупівель адміністративно-управлінського персоналу Стельмакова К.В. заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до п. 2.1 Договору за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежу згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 5.6 Договору постачання розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 5.8 Договору передбачено, що плата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Підпунктом 1 пункту 6.2 Договору постачання встановлено, що Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг, згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством;
Згідно з п. 13.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019.
Додатковою угодою від 28.12.2019 строк дії договору продовжено по 31.03.2020 та викладено п. 11.3 Договору у новій редакції: «Цей Договір укладається на строк з 01.01.2019 по 31.03.2020, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією».
У додатку 3 до Договору постачання викладена комерційна пропозиція “Універсальна бюджет” про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” бюджетним установам на період з 01.01.2019 по 31.12.2019” (далі - комерційна пропозиція).
Відповідно п. 6 комерційної пропозиції Споживач здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії через постачальника у складі ціни універсальної послуги.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем виставлені, а відповідачем отримані рахунки за постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період з лютого по березень 2020 року, відповідно до яких загальний обсяг використаної електричної енергії складає 498576 кВт/год на суму 1359383,42 грн.:
- рахунок № 55-85/02П від 30.03.2020 на суму 753343,52 грн. з ПДВ;
- рахунок № 55-85/02П від 30.03.2020 на суму 606039,90 грн. з ПДВ.
Сторонами підписано чотири акти прийняття-передавання товарної продукції від 30.03.3020: на суму 445755,26 грн. з ПДВ, на суму 160284,64 грн. з ПДВ, на суму 281080,91 грн. з ПДВ та на суму 472262,61 грн. з ПДВ.
Відповідач в порушення умов договору рахунки за лютий-березень 2020 року сплатив частково в розмірі 913628,16 грн. Сума заборгованості за використану електричну енергію за період лютий-березень 2020 року становить 445755,26 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо дотримання строків оплати вартості активної електроенергії стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором про постачання електричної енергії № 85 від 17.10.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строки оплати визначені в п. 5.8 Договору альтернативно: або у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до п. 4 комерційної пропозиції розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. Платежі за спожиту електричну енергію здійснюються у наступному порядку: 1 платіж до 20 числа розрахункового місяця у розмірі 50% вартості, заявленого обсягу споживання електричної енергії за відповідний розрахунковий період на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію; 2 платіж за електричну енергію у розмірі різниці суми першого платежу та вартості спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії в строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих від постачальника електричної енергії рахунків за період лютий-березень 2020 року у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 445755,26 грн.
При цьому суд приймає до уваги акт звіряння розрахунків станом на 07.05.2020, що містить підписи посадових осіб Постачальника і Споживача та печатки підприємств, яким зафіксовано, що за відповідачем станом на 07.05.2020 рахується заборгованість за Договором в сумі 445755,26 грн.
Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.
Отже, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Крім того, відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із частинами 1-2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Суд не вбачає підстав вважати недостовірними визнані сторонами обставини, тому визнає, що факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманої електроенергії та сума заборгованості у визначеному позивачем розмірі є доведеними.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 445755,26 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, посилаючись на умови договору та приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з останнього 1993,15 грн. 3% річних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 09.04.2020 по 25.05.2020 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої сплати вартості електроенергії з урахуванням часткової оплати, суд визнав його правильним, виконаним відповідно до вимог чинного законодавства.
Розмір 3% річних також відповідачем не заперечується і визнаний у відзиві на позов.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач доказів, які могли б свідчити про належне виконання умов Договору щодо своєчасної оплати рахунків за спірний період не надав, позовні вимоги визнав.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 445755,26 грн. основного боргу та 1993,15 грн. 3% річних є обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки на момент отримання відзиву відповідача із висловленим у ньому визнанням відповідачем позову в повному обсязі розгляд справи по суті не розпочався, суд вважає за можливе при розподілі судових витрат врахувати ч. 1 ст. 130 ГП України та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору (3358,11 грн.) - за наявності відповідної заяви. Решта судового збору (3358,12 грн.) покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 130, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з некомерційного підприємства “Запорізька обласна клінічна лікарня” Запорізької обласної ради (69600, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд 10; ідентифікаційний код 02006716) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26; ідентифікаційний код 42093239) 445755,26 грн. (чотириста сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн. 26 коп.) основного боргу за договором про постачання електричної енергії № 85 від 17.10.2019, 1993,15 грн. (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто три грн. 15 коп.) 3% річних та 3358,12 грн. (три тисячі триста п'ятдесят вісім грн. 12 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 04.08.2020.
Суддя В.В. Левкут