61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
03.08.2020 Справа № 905/223/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., розглянувши заяву приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” про ухвалення додаткового рішення
по справі за позовом: приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191158)
до відповідача: акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ 40150216)
про стягнення штрафу в сумі 64 607,02 грн., -
без виклику представників сторін,
Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення штрафу в сумі 1 168 568, 19 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що протягом серпня 2019 року відповідач здійснив доставку вантажів на адресу позивача з допущенням прострочення термінів доставки, що підтверджується залізничними накладними.
Ухвалою суду від 28.04.2020 роз'єднано позовні вимоги у справі №905/223/20 шляхом виділення у два окремих позовних провадження:
- позовні вимоги щодо несвоєчасної доставки вантажів за залізничними накладними: № 50819739, № 50899079, № 50899061, № 50864529, № 50894898, № 50924208, № 50925247, № 50975622, № 51099380, № 50993286, №51102036, № 51101806, № 51012557, № 50999838, № 51156552, № 51126480, № 51147312, № 51155000, № 50791193, № 50791128, № 50791227, № 50791094, № 50791169, № 50791185, № 50780303, № 50803204, № 50803196 вирішено розглядати в межах справи № 905/223/20;
- позовні вимоги щодо несвоєчасної доставки вантажів за залізничними накладними: № 35276674, № 35350792, № 35352152, № 39951793, № 35366087, № 35366137, №35368802, № 35369701, № 35348101, №35026426, №39992409, №39992417, №39929377, № 39995881, № 35004191, № 35010008, № 35013176, № 35018233, № 35012814, № 35218775, № 35161116, № 35215490, № 35267467, № 35216647, № 35201748, № 35234699, № 35245885, № 35321405, № 35048354, № 35023787, № 35009760, № 35039551, № 35032127, № 35032713, № 35146596, № 35146976, № 35139690, № 35128016, № 39814033, № 39926175, № 39926910, № 39936836, № 39936893, № 35002419, № 39936901, № 39951785, № 39727912, 45573037, № 45573029, № 45425329, № 45601945, № 45578333, № 45578341, № 45570405, № 40980492, № 40968919, № 40968893, № 40980450, № 40980435, № 40980443, № 40980419, № 40968877, № 40941726, № 40948192, № 40958159, № 40948200, № 40980500, № 40980476, № 40980468, № 34469247, №34569145, № 34569137, №34566448, № 34566471, № 34572941, № 34545574, № 34538421, № 34538405, № 34453670, № 34660654, № 34629931, № 34602052, № 34624767, № 34669440, № 34625988, № 34466367, № 34485557, № 34540088, № 34553438, № 34581207, № 34609263, № 34615807, № 34637660, № 43410190, № 43441229, № 43481878, № 43483536, № 43466184, № 43519891, № 43528488, № 43565431, № 43635101, № 43604750, № 41287004, № 41379975, № 41555095, № 41595646, № 41604240, № 41604265, № 41639295, № 41562620, № 45377611, № 45396488, № 45396520, № 45425337, № 45396496, № 45396504, № 45396512, № 45377603, № 45477726, № 46272373, № 46291449, № 46294914, № 46291456, № 46181541, № 46181558, № 46352001, № 46295390, № 46295408, № 40968901, № 40968927, № 40968885, № 40980401, № 41028150, № 41210089, № 45879244, № 45877453, № 45938719, № 460123373, № 45985579, № 46012381, № 46083085, № 46064507, № 46015004, № 46159760, № 46217956, № 33540402, № 34288407, № 34280172, № 34404392, № 34435636, № 34465435, № 34132357, № 34132340, № 34516948, № 34496778, № 41646852, № 41646977, № 41754268, № 41684655, № 41442088, № 41921115, № 41980871 - виділено в самостійне провадження.
Таким чином, судом в межах справи № 905/223/20 розглядалися позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 64 607,02 грн., нарахованого за несвоєчасну доставку вантажу за залізничними накладними: № 50819739, № 50899079, № 50899061, № 50864529, №50894898, № 50924208, № 50925247, № 50975622, № 51099380, № 50993286, №51102036, № 51101806, № 51012557, № 50999838, № 51156552, № 51126480, № 51147312, № 51155000, № 50791193, № 50791128, № 50791227, № 50791094, № 50791169, № 50791185, № 50780303, № 50803204, № 50803196.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.06.2020 позовні вимоги приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” до акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення штрафу в розмірі 64 607,02 грн., задоволено частково.
Стягнуто з акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” штраф у розмірі 64 601,46 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статею 244 цього Кодексу.
Позивачем у позовній заяві було заявлено про віднесення на відповідача орієнтовних витрат на правничу допомогу в сумі 37 469,20 грн.
30.03.2020 на адресу суду від позивача надійшов остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу на суму 16 415,07 грн.
23.07.2020 на адресу суду від приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу у сумі 16 415,07 грн.
Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу у сумі 16 415,07 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 29.03.2018 між адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (далі - адвокатське об'єднання) та приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” (далі - клієнт) було укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору (п. 1.2. договору).
20.01.2020 між адвокатським об'єднанням “Всеукраїнська адвокатська допомога” та приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь”” укладено додаткову угоду № 81 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об'єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь ПрАТ “МК “Азовсталь” штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 1 168 568,19 грн. Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді будь-якої ланки на території України, в тому числі у Верховному суді.
Вказаною додатковою угодою було встановлено наступний перелік та вартість послуг: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 525,50 грн. за годину; збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) - 525,50 грн. за годину; перевірка та підготовка документів - 525,50 грн. за годину; складання процесуальних документів (клопотання, заяви, скарги, відзив, пояснення, заперечення) - 525,50 грн. за годину; участь у судових засіданнях у суді першої інстанції - 2000,00 грн. судодень; підготовка та подання апеляційної скарги на ухвалу, рішення суду, відзиву на апеляційну скаргу, заперечення проти відкриття апеляційного провадження - 525,50 грн. за годину; участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції - 3000,00 грн. судодень; підготовка та подання касаційної скарги на ухвалу, відзиву на касаційну скаргу, заперечення проти відкриття касаційного провадження - 525,50 грн. за годину; участь у судових засіданнях у Верховному суді - 4000,00 грн. судодень, гонорар за складність справи - 11 685,68 грн.
Згідно 3.1 додаткової угоди № 81 від 20.01.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється протягом тридцяти календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання.
Відповідно до п. 6.2. вищезазначеної угоди адвокатське об'єднання надає клієнту акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг), в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатським об'єднанням понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).
Як вбачається з розрахунку розміру винагороди приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2020 за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, який є невід'ємною частиною акту № 1 від 18.03.2020 приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою № 81 від 20.01.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, сторони дійшли взаємної згоди щодо переліку, обсягу та вартості послуг, виконаних по даній справі, а саме: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 год.) - 525,50 грн., збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) (2 год.) - 1051,00 грн., перевірка та підготовка документів (2 год.) - 1051,00 грн., складання позовної заяви (2 год.) - 1051,00 грн., складання та подання відповіді на відзив на позов (2 год.) - 1051,00 грн., гонорар за складність справи - 11 685,57 грн.
Сторони погодили вартість послуг адвокатського об'єднання в сумі 16 415,07 грн.
Вищезазначений акт підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.
Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що при зверненні з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату вищевказаних послуг, розрахунок таких витрат.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В підготовчому засіданні до винесення судом ухвали про роз'єднання позовних вимог від 28.04.2020 відповідно до ст. 124 ГПК України по справі № 905/223/20 були подано розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на суму 16 415,07 грн.
Проаналізувавши додані до матеріалів справи документи, які були надані позивачем в підтвердження надання правової допомоги, вбачається, що адвокатом Костіковою О.О. було здійснено всі передбачені додатковою угодою № 81 від 20.01.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 послуги, зокрема, здійснено правовий аналіз предмету спору та підготовлено позовну заяву та відповідь на відзив, що підтверджується підписаним без зауважень актом № 1 від 18.03.2020 приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою № 81 від 20.01.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018.
Отже, заявником доведено факт виконання адвокатом послуг правничої допомоги, які були визначені додатковою угодою № 81 від 20.01.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018.
Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 16 415,07 грн. надано платіжне доручення № 4500031968 від 08.04.2020.
За приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою суду від 28.04.2020 було роз'єднано позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 1 168 568,19 грн. Так, позовні вимоги щодо стягнення штрафу за залізничними накладними: № 35276674, № 35350792, № 35352152, № 39951793, № 35366087, № 35366137, №35368802, № 35369701, № 35348101, №35026426, №39992409, №39992417, №39929377, № 39995881, № 35004191, № 35010008, № 35013176, № 35018233, № 35012814, № 35218775, № 35161116, № 35215490, № 35267467, № 35216647, № 35201748, № 35234699, № 35245885, № 35321405, № 35048354, № 35023787, № 35009760, № 35039551, № 35032127, № 35032713, № 35146596, № 35146976, № 35139690, № 35128016, № 39814033, № 39926175, № 39926910, № 39936836, № 39936893, № 35002419, № 39936901, № 39951785, № 39727912, 45573037, № 45573029, № 45425329, № 45601945, № 45578333, № 45578341, № 45570405, № 40980492, № 40968919, № 40968893, № 40980450, № 40980435, № 40980443, № 40980419, № 40968877, № 40941726, № 40948192, № 40958159, № 40948200, № 40980500, № 40980476, № 40980468, № 34469247, №34569145, № 34569137, №34566448, № 34566471, № 34572941, № 34545574, № 34538421, № 34538405, № 34453670, № 34660654, № 34629931, № 34602052, № 34624767, № 34669440, № 34625988, № 34466367, № 34485557, № 34540088, № 34553438, № 34581207, № 34609263, № 34615807, № 34637660, № 43410190, № 43441229, № 43481878, № 43483536, № 43466184, № 43519891, № 43528488, № 43565431, № 43635101, № 43604750, № 41287004, № 41379975, № 41555095, № 41595646, № 41604240, № 41604265, № 41639295, № 41562620, № 45377611, № 45396488, № 45396520, № 45425337, № 45396496, № 45396504, № 45396512, № 45377603, № 45477726, № 46272373, № 46291449, № 46294914, № 46291456, № 46181541, № 46181558, № 46352001, № 46295390, № 46295408, № 40968901, № 40968927, № 40968885, № 40980401, № 41028150, № 41210089, № 45879244, № 45877453, № 45938719, № 460123373, № 45985579, № 46012381, № 46083085, № 46064507, № 46015004, № 46159760, № 46217956, № 33540402, № 34288407, № 34280172, № 34404392, № 34435636, № 34465435, № 34132357, № 34132340, № 34516948, № 34496778, № 41646852, № 41646977, № 41754268, № 41684655, № 41442088, № 41921115, № 41980871 на суму 1 103 961,17 грн. були виділені в окреме самостійне провадження (справа №905/825/20).
Підставою для роз'єднання позовних вимог стало недопущення розгляду справи з порушенням територіальної юрисдикції, оскільки позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевезення якого здійснювалось як від відповідних станцій регіональної філії “Донецька залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”, так і від станцій регіональних філій “Південно-Західна залізниця”, “Львівська залізниця”, “Одеська залізниця”, “Південна залізниця”, “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”.
Матеріали справи №905/825/20, яка була виділена в самостійне провадження, містять копії всіх документів, що були долучені до справи №905/223/20 до винесення судом ухвали про роз'єднання позовних вимог.
Відповідно, обставини, пов'язані, зокрема, з предметом доказування по справі №905/825/20 щодо стягнення штрафу в сумі 1 103 961,17 грн. за несвоєчасну доставку вантажу, перевезення якого здійснювалось зі станцій регіональних філій “Південно-Західна залізниця”, “Львівська залізниця”, “Одеська залізниця”, “Південна залізниця”, “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”, є предметом розгляду у зазначеній справі з дотриманням усіх правил юрисдикції та підсудності.
Таким чином, відповідно до приписів ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом вищезазначеної справи, також мають бути розглянуті в межах судової справи №905/825/20.
Суд звертає увагу заявника на те, що з огляду на розмір первісно об'єднаних позовних вимог (стягнення штрафу в сумі 1 168 568,19 грн.), ціна позову, з огляду на підстави виникнення штрафу в розмірі 64 607,02 грн., які були предметом розгляду справи № 905/223/20 після роз'єднання позовних вимог, склала 6 %.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи співмірність розміру витрат на правничу допомогу розміру первісно заявлених приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” позовних вимог (1 168 568, 19 грн.) у порівнянні з розміром позовних вимог, що остаточно розглядалися в межах справи № 905/223/20 (64 607,02 грн.) та були частково задоволені, суд, з огляду на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1000, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Стягнути з акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ 40150216) на користь приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191158) витрати на правову допомогу в сумі 1 000,00 грн.
Повний текст додаткового рішення складено 03.08.2020.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Ю.В. Бокова