Справа № 749/930/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/339/20
Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2
31 липня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 28 червня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270000000366 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 3 лютого 2020 року щодо:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Щорс, Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, військовозобов'язаного, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 3 лютого 2020 року ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 6 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави - 3140 грн. 20 коп. процесуальних витрат за проведення інженерно-транспортних експертиз.
Позовну заяву потерпілої ОСОБА_7 - задоволено повністю та стягнуто на її користь з ОСОБА_10 14 425 грн. 00 коп. матеріальної шкоди і 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, а всього 114425 грн.00 коп.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання шляхом застосування ст.. 75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні вироку не було досліджено можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням та належним чином не враховано, що він повністю визнав вину, допомагав органам досудового розслідування у розкритті злочину, щиро розкаявся, не мав бажання настання дорожньо-транспортної пригоди та смерті людини, намагався частково відшкодувати потерпілій завдану шкоду, повністю визнав заявлені до нього позовні вимоги, позитивно характеризується за місцем проживання та проходженням військової служби за контрактом, одружився та його дружина на даний час є вагітною, і згідно досудової доповіді органу пробації його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк не становить високої небезпеки для суспільства.
Суд першої інстанції встановив, що 28 червня 2019 року, обвинувачений ОСОБА_10 , не маючи посвідчення водія, керуючи в стані алкогольного сп'яніння технічно-несправним автомобілем «АUDI-А4» реєстраційний номер Литовської Республіки НОМЕР_1 , перевозячи п'ять пасажирів, рухався по вул. Центральна в с. Петрівка, Сновського району, Чернігівської області у напрямку від с. Хотуничі до с. Стара Рудня.
Рухаючись у вказаному напрямку, о 05 год. біля господарства № 3 по вул. Центральна, в с. Петрівка, обвинувачений ОСОБА_10 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху в результаті чого виїхав за межі проїзної частини дороги на ліве узбіччя, де перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та виїхав на праве узбіччя, де здійснив наїзд на металеве дорожнє огородження (відбійник) та в подальшому у придорожні дерева. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «АUDI-А4» реєстраційний номер Литовської Республіки НОМЕР_1 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми, яка включає: садна, крововиливи та рани кінцівок, тулубу та голови, переломи ребер, хребта, лівого стегна, правої гомілки, багатоуламковий перелом кісток черепа, грубе руйнування речовини головного мозку, численні ушкодження внутрішніх органів, які мають ознаки тяжкого ступеню тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, від яких помер на місці пригоди.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_10 порушив вимоги п. 2.3 б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну), п. 2.9 а) (водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), п. 10.1. (перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху) та п. 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що стало умовою та причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника-адвоката ОСОБА_9 , які висловилися на підтримання поданої апеляційної скарги, потерпілу ОСОБА_7 її представника - адвоката ОСОБА_8 та прокурора, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_10 відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, фактичні обставини справи в апеляційному порядку не перевіряються.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_10 виду та міри покарання, суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушень, характер і ступінь його суспільної небезпеки, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який працездатний, але офіційно не працює, за місцем проживання та проходження військової служби характеризується позитивно, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінеті не перебуває, раніше не судимий, скоїв необережний злочин вперше, цивільний позов визнав повністю, думку потерпілої, відповідно досудової доповіді ризики вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюються, як середні, а ризики небезпеки для суспільства і окремих осіб оцінюються, як низькі, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття у скоєнні злочину та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Апеляційні доводи сторони про суворість призначеного покарання у виді позбавлення волі, за вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, та пов'язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом призначення покарання з випробуванням, на думку колегії суддів - є безпідставними і судом першої інстанції вони були в повному обсязі враховані при призначенні покарання, про що свідчить зміст відомостей та висновків суду, наведених ним у мотивувальній частині вироку.
Таким чином, апеляційні вимоги про зміну вироку шляхом пом'якшення призначеного покарання на підставі норм ст. 75 КК України, з урахуванням наведених в апеляційній скарзі доводів, належить вважати безпідставними, оскільки вони носять суто суб'єктивний характер.
З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено достатніх підстав для застосування норм ст.75 КК України, а тому, враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з видом та розміром призначеного ОСОБА_10 покарання і не знаходить підстав для звільнення його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, як про це зазначає в своїй апеляційній скарзі обвинувачений.
Таким чином, на думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання у такий спосіб, як це зазначено у вироку, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами сторони захисту про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 3 лютого 2020 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4