іменем України
29 липня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 745/446/14
Головуючий у першій інстанції - Стельмах А. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/681/20
Чернігівський апеляційний суд у складі:
голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
за участі секретаря судового засідання: Бивалькевич Т.В.,
учасники судового процесу:
скаржник: ОСОБА_1 ;
старший державний виконавець Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігів Північно-Східного управління Міністерства юстиції України Гаршина Вікторія Миколаївна;
заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
особа, яка подала скаргу: ОСОБА_1 ;
оскаржується ухвала Сосницького районного суду Чернігівської області від 02 березня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігів Північно-Східного управління Міністерства юстиції України Гаршиної Вікторії Миколаївни,
прізвище судді: Стельмах А. П.; місце ухвалення рішення: м. Сосниця, дата складання повного тексту ухвали: 05 березня 2020 року,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігів Північно-Східного управління Міністерства Юстиції України Гаршиної В.М. щодо визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів в період з серпня 2018 року по січень 2020 року та зобов'язати старшого державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості за виконавчим листом №2/745/146/2014 у відповідності до рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 02.07.2014 року.
Ухвалою Сосницького районного суду Чернігівської області від 02 березня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігів Північно-Східного управління Міністерства Юстиції України Гаршиної В.М. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність стягнення державним виконавцем аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, адже судовим рішенням було визначено до стягнення аліменти у твердій грошовій сумі 450 грн щомісячно і державний виконавець не вправі за власною волею змінити судове рішення.
Вважає, що зміни, внесені до чинного законодавства, стосуються виключно судових рішень про стягнення аліментів у частці від заробітку, та не поширюються на випадки стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі.
На переконання апелянта, суд фактично підтвердив, що державний виконавець має право на власний розсуд змінювати рішення суду, що суперечить вимогам ст.. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавче провадження здійснюється на засадах верховенства права та обов'язковості виконання судових рішень.
У відзиві на скаргу старший державний виконавець Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігів Північно-Східного управління Міністерства Юстиції України Гаршина В.М. зазначила, що збільшення розміру аліментів, який стягується із ОСОБА_1 , здійснено із додержанням вимог ч.2 ст.182 СК України, Закону України «Про виконавче провадження», із змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 р. № 2475-VIII, якими передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначала, що стягнення аліментів у розмірі не меншому, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає вимогам закону, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення стягувача аліментів та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2014 року у справі №745/446/14 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 450 грн. щомісячно, починаючи з 12 червня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
15.07.2014 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2/745/146/2014.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами, внесеними Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 року) виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Таким чином, вказаними змінами до законодавства передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність дій старшого державного виконавця при визначенні заборгованості з аліментів на дитину з урахуванням мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що державний виконавець зобов'язаний проводити стягнення аліментів у тому розмірі, який присуджено судом до стягнення, у даній справі не заслуговують на увагу, оскільки державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості у відповідності з положеннями ч.2 статті 182 СК України про встановлення гарантованого мінімального розміру аліментів, що не може бути меншим 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були додержані норми процесуального та матеріального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвала суду підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 02 березня 2020 року без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.
Голова судового засідання: Судді: