441/751/20 2-а/441/42/2020
23.07.2020 р. Городоцький районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Перетятько О.В.
за участі секретаря судового засідання Сороки М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2406731 від 18.04.2020 року.
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 18.04.2020 р. об 11 год. 52 хв., на автодорозі Львів-Шегині 15 км + 600 м. в населеному пункті с. Бартатів Городоцького району Львівської області, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Caddy», р.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений інспектором Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Рожко О.С. за порушення дозволеної швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті, яка нібито зафіксована лазерним пристроєм ТруКам ТС 000660, про що ним було складено постанову серії ЕАК № 2406731 від 18.04.2020 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Із зазначеною постановою не погоджується, вказує, що вміненого йому правопорушення не вчиняв, постанова винесена без повного дослідження усіх обставин справи, до її матеріалів не долучено жодного доказу на підтвердження вини позивача, тому просить таку скасувати. Крім того, вказав, що інспектором порушено процедуру розгляду справи про адмінправопорушення, зокрема, останній не відібрав пояснення у нього, позбавив всіх гарантованих законом прав, в тому числі, і щодо реалізації права на захист. З покликанням на наведене, просить позов задовольнити.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі (а.с. 14).
Представник Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 13), причини неявки суду не повідомив, обгрунтованого відзиву на позов не надав, а тому згідно із вимогами ч. 1 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу по суті у його відсутності на підставі наявних в справі матеріалів.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши заяву позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 18.04.2020 р. інспектором УПП у Львівській області ДПП Рожко О.С. винесено постанову серії ЕАК № 2406731, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с. 4).
Згідно п. 11 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з п. 12.4. ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за, в тому числі, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
За постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2406731 від 18.04.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 , 18.04.2020 р. об 11 год. 52 хв., на автодорозі Львів-Шегині 15 км + 600 м. в населеному пункті с. Бартатів Городоцького району Львівської області, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Caddy», р.н.з. НОМЕР_1 , перевищив дозволену обмежувальну швидкість в населеному пункті, більше, ніж на 20 к/год. (ТруКам Т000660), чим порушив п. 12.4 ПДР України, скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, був оштрафований на 255 грн.
ОСОБА_1 заперечив факт порушення ним 18.04.2020 р. ПДР України, покликається на те, що постанова винесена безпідставно, доказів на підтвердження його вини до матеріалів постанови не долучено. Вказує на незаконні дії інспектора з приводу позбавлення його будь-якої можливості скористатися своїми процесуальними правами, які чітко визначені ст. 268 КУпАП, зокрема, позбавленням останнього права на правову допомогу захисника, не роз'ясненням йому прав та обов'язків, як особі, що притягається до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Крім того, згідно положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в Постанові Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (із змінами та доповненнями) при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертизи.
Проте судом встановлено, що виходячи із положень вищезгаданих статей КУпАП, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема не зазначено жодних доказів на обгрунтування допущеного позивачем правопорушення, зважаючи на те, що таке категорично заперечується останнім.
Разом із тим, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень КУпАП правопорушення, виявлені в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, мають бути зафіксовано за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ, в ній відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідачем - представником Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції суду належних доказів на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не надано, для спростування його покликань відповідач до суду не з'явився.
Суд бере до уваги покликання позивача на порушення інспектором процедури розгляду справи про адмінправопорушення, зокрема, те, що останній не відібрав пояснення у нього, позбавив гарантованого законом права щодо реалізації права на захист, оскільки заперечень відповідачем не надано, а всі сумніви трактуються на користь особи, отже вважає, що порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення порушено, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок зробив Верховний суд у Постанові від 26.05.2020 р. у справі № 640/16220/16-а (провадження №К/9901/20359/18).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
Враховуючи заявлені позовні вимоги та вищевказані приписи ч. 3 ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не доведена, прийняте рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, тому, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2406731 від 18.04.2020 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2406731 від 18.04.2020 р., винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Городоцький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Перетятько О.В.