Справа №461/5067/20
28 липня 2020 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Цибулько О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місця знаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) про визнання кредитного договору частково недійсним та повернення зайво сплачених коштів,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним та повернення зайво сплачених коштів. Свої вимоги мотивує тим, що 22 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z06.00109.004949503, за умовами якого (п.1.1.) банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 119 999 грн. 00 коп., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору. Згідно п. п. 1.3., 1.4. Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує змінювану процентну ставку в розмірі 21.99% річних від залишкової суми кредиту. Згідно п. 1.11 кредитного договору, за обслуговування кредиту банком, що включає в себе:надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення CMC- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за Кредитним договором. Так, згідно колонки 7.4 Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит п. 6.1. кредитного договору, плата за обслуговування кредитної заборгованості складає 200 345 грн. 52 коп., яку згідно п. 2.1., 6.1. Кредитного договору ОСОБА_1 повинна сплачувати на транзитний рахунок № НОМЕР_2 відкритий у Банку в період з 22.03.2019 року по 22.02.2024 року 60 (шістдесятьма) щомісячними внесками включно до 22 дня /числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Згідно 5.7. кредитного договору реальна річна процента ставка за Кредитним договором чомусь складає 103.76625062 % річних, а загальна вартість кредиту для споживача за весь строку користування кредитом становить 412 463, 25 грн. Позивач зазначає, що після укладення кредитного договору їй стало відомо, що встановлена банком у кредитному договорі плата за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливою умовою договору та повинна надаватися на безоплатній основі, також банк здійснив неправильне нарахування процентів по кредиту, а тому є всі підстави для визнання кредитного договору частково недійсним та повернення банком зайво сплачених мною коштів. Позивач вважає, що умови кредитного договору, що передбачають плату за обслуговування кредитної заборгованості призводять до істотного дисбалансу сторін . З виписки по особовим рахункам відповідача з 22.02.2019 року по 04.06.2020 року ОСОБА_1 було видано, шляхом зарахування на її поточний рахунок № НОМЕР_3 , кредит у розмірі 109 588,13 грн., а різницю в сумі 10 410,87 грн. було зараховано як оплату страхового платежу по договору добровільного страхування життя №Z06.00109.004949503 від 22.02.2019 року. Також позивач зазначає, що при видачі кредиту через касу банку відповідач незаконно стягнув з неї 2145 грн. 96 коп. плати за видачу готівки з поточного рахунку № НОМЕР_1 та фактично видам на руки кредит у розмірі 107 298 грн. Однак, споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. Отже, плата в розмірі 2145 грн. 96 коп. є недійсною умовою договору та підлягає поверненню позивачу. Як, вбачається з виписки відповідача та поданих квитанцій, за період з 22.02.2019 по 20.02.2020 року мною було сплачено 10 платежів по кредиту на загальну 183 210 грн., з яких 52 164.98 грн. відповідач зарахував тільки в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту. Вважає, що зобов'язання по кредитному договору є припиненим у зв'язку з достроковим виконанням зобов'язання по кредиту. Просить позовні вимоги задовольнити, визнати недійсними положення пунктів 1.1., 1.11 та пункту 6.1 кредитного договору №Z06.00109.004949503 від 22.02.2019 p., стягнути на користь позивача сплачену нею плату за обслуговування кредитної заборгованості, визнати зобов'язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Ідея Банк» припиненими у зв'язку з його достроковим виконанням. Також позивач просить стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу.
Ухвалою від 30.06.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Представник позивача подав до суду заяву про слухання справи у його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов'язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об'єктивного рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
22 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z06.00109.004949503, за умовами якого (п.1.1.) банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 119 999 грн. 00 коп., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
Згідно з пунктом 1.2. кредитного договору банк надає кредит у день його підписання строком на 60 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49 % (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5 %, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку у розмірі 21,99 %.
Згідно п. 1.11 кредитного договору, за обслуговування кредиту банком, що включає в себе:
надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором ( надалі - «графік щомісячних платежів»).
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 22 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюються на транзитний рахунок № НОМЕР_2 в банку, МФО 336310, з якого проводиться погашення заборгованості за договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно з пунктом 3.3.1 цього договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в тому числі дострокове погашення заборгованості за кредитом).
Згідно з пунктом 5.1. кредитного договору позичальник заявляє та гарантує, що уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даній угоді та кредитній справі клієнта у банку), які повідомлені та надані ним банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов'язаний із підприємницькою діяльністю; банк перед укладенням угоди повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даної угоди вручено йому банком при підписанні даної угоди; умови даної угоди та договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань.
Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що цей договір є укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
У пункті 5.7 кредитного договору зазначено, що згідно з Законом України «Про споживче кредитування» реальна річна ставка складає 103,76625062 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладення договору складає 412463,25 грн. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов'язань, відповідно до пункту 2.1 цього договору та за дії процентної ставки, вказаної в пункті 1.4 договору/ а. с. 18-19/.
Згідно з пунктом 1.11 кредитного договору від 22 лютого 2019 року позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв' язку тощо.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно роз'яснень Пленуму ВС України, викладених в п. 8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Одночасно особливості регулювання правовідносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що відповідач у кредитному договорі Z06.00109.004949503від 22.02.2019 року встановив щомісячну плату за надання інформації з приводу виконання кредитного договору, а саме: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC; повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором ( надалі - «графік щомісячних платежів»).
Однак відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Отже, має місце встановлення у спірних положеннях кредитного договору оплатності послуг про надання інформації з приводу виконання кредитного договору, що прямо суперечить наведеним нормам Закону України «Про споживче кредитування» та є підставою для визнання відповідних частин договору недійсними.
Крім того, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінюватим умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Отже, несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками Верховного Суду під час розгляду справи №583/3343/19, провадження №61-22778ск19, висловленими в постанові від 01.04.2020 року.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що між позивачем і відповідачем було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, а відповідно відсутні будь-які правові підстави для визнання кредитного договору недійсним. Однак, факт обізнаності позивача про свій обов'язок сплачувати комісію банку в момент укладення договору не спростовує протиправність відповідних положень кредитного договору та їх невідповідності вимогам частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом також встановлено, що позивач сплачував кошти за обслуговування кредитної заборгованості, що стверджується рухом коштів по рахунках, які додані до матеріалів справи.
Тому, як наслідок визнання недійсним умов кредитного договору в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості належить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок здійснених з часу укладення вказаних договорів платежів та зарахувати сплачену позивачем суму в рахунок погашення основного боргу по кредитному договору № Z06.00109.004949503 від 22.02.2019 року, що на думку суду, буде повністю відповідати нормам чинного законодавства та повернути сплачену позивачем плату за обслуговування кредитної лінії, оскільки відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
З виписки по особовим рахункам з 22.02.2019 року по 04.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 було видано, шляхом зарахування на її поточний рахунок № НОМЕР_3 , кредит у розмірі 109 588,13 грн., а різницю в сумі 10 410,87 грн. було зараховано як оплату страхового платежу по договору добровільного страхування життя №Z06.00109.004949503 від 22.02.2019 року.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.20 Закону України «Про споживче кредитування», договір страхування життя відноситься до супутньої послуги, за яку Банк може отримати лише одноразову плату або споживач її сплачує за власний рахунок.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України « Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом не включаються платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Відповідач не має права нараховувати на суму страхового платежу будь-які проценти по Кредитному договору, тому-що Договір страхування являється супутньою послугою і дані кошти я не отримувала та ними не користувалась.
Також позивач зазначає, що при видачі кредиту через касу банку відповідач незаконно стягнув з неї 2145 грн. 96 коп. плати за видачу готівки з поточного рахунку № НОМЕР_1 та фактично видам на руки кредит у розмірі 107 298 грн., що стверджується меморіальним ордером №49823337 та заявою на видачу готівки №4982336 від 22 лютого 2019 року.
Відповідно до за ч. 5, 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
повернення виконаного за недійсним правочином;
витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що плата в розмірі 2145 грн. 96 коп. за видачу кредиту є недійсною умовою договору та дана сума підлягає поверненню позивачу.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за період з 22.02.2019 по 20.02.2020 року позивачем сплачено десять платежів по кредиту на загальну суму в розмірі 183 210, 00 грн., з яких 52 164.98 грн. відповідач зарахував в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту.
Згідно п.5.2. кредитного договору договір діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно п. 3.2.2. кредитного договору позичальник має право достроково повернути всю суму кредиту або її частину.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Для повного дострокового виконання зобов'язань по кредитному договору станом на 22 лютого 2020 року ОСОБА_1 повинна була сплатити 142 787 грн. 94 коп. з яких: 119 999 грн. кредиту (суму позики) та 22 788,94 процентів за 12 місяців користування кредитом, що вбачається з графіка щомісячних платежів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що зобов'язання по кредитному договору є припиненим у зв'язку з достроковим виконанням зобов'язання по кредиту, оскільки позивачем станом на 20 лютого 2020 року по кредитному договору було сплачено 183 210, 00 грн., при цьому відповідачу необхідно повернути позивачу 40 422,06 грн.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги стосовно визнання положень пунктів договору та стягнення з позивача суми за видачу кредиту недійсними, стягнення із відповідача на користь позивача сплаченої плати за обслуговування кредитної та визнання зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за кредитним договором №Z06.00109.004949503 від 22.02.2019 року припиненим у зв'язку з його достроковим виконанням - слід задовольнити, оскільки вони знайшли ствердження в судовому засіданні.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору.
Тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, визначеному станом на день звернення позивача до суду, окремо за три вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру у загальному розмірі 3363 грн. 20 коп.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судом встановлено, що між Адвокатським бюро «ТАРАСА БУКОВИНСЬКОГО» та ОСОБА_1 04.06.2020 року укладено договір про надання правової допомоги відповідно до якого гонорар адвоката становить 20 000,00 грн. Згідно квитанції №0.0.1737882728.1 від 16.06.2020 року ОСОБА_1 здійснено оплату рахунку №11-04/06/2020 від 04.06.2020 року за договором про надання правової допомоги. Відповідно до акту передачі - приймання виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №11-04/06/2020 від 04.06.2020 року адвокатом було надано клієнту правову допомогу, вартість виконаних біт складає загальну суму в розмірі 9979, 75 грн.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи наведене суд вважає, що позивач підтвердив надані йому адвокатські послуги, належними засобами доказування, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, що становить суму в розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.62, 81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 4, 15, 16, 203, 207, 215, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування» суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсними пункти 1.1., 1.11., 6.1. кредитного договору №Z06.00109.004949503 від 22 лютого 2019 року в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості та зобов'язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів здійснених ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00109.004949503 від 22 лютого 2019 року, з часу його укладення, зарахувавши сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості в рахунок погашення основного боргу по кредитного договору №Z06.00109.004949503 від 22 лютого 2019 року, а надлишок сплачених коштів повернути ОСОБА_1 .
Визнати недійсним стягнуту Акціонерним товариство «Ідея Банк» з ОСОБА_1 плату за видачу готівки (кредиту) з поточного рахунку в національній валюті №26200001209109/980 за період 22 лютого 2019 року в розмірі 2 145,96 грн. (дві тисячі сто сорок п'ять гривень 96 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 зайво сплачені кошти по кредитному договору №Z06.00109.004949503 від 22 лютого 2019 року в розмірі 42 568 грн. 02 коп.
Визнати зобов'язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Ідея Банк» за Кредитним договором №Z06.00109.004949503 від 22 лютого 2019 року припиненим у зв'язку із достроковим виконанням договору.
Стягнути з Акціонерного товариством «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, Код ЄДРПОУ: 19390819) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 20 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 3363 гривень 20 копійок.
У решті вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення виготовлено 28.07.2020 року.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Р.Юрків.