Провадження № 2/325/169/2020
Справа № 325/525/20
27 липня 2020 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., за участю секретаря Орманджи Ф.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Приазовське Запорізької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
16 квітня 2020 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь половину додаткових витрат пов'язаних з хворобою дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 23 235 гривень 00 копійок. В позовній заяві посилається на вимоги ст.185 Сімейного Кодексу України
В обґрунтування вимог в позові зазначено, що 13 грудня 2017 року у сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_3 . Неповнолітня дочка є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 25.10.2018 року, яке видане УСЗН Приазовської РДА від 25.10.2018 року. Після народження дитини шлюбні відносини між сторонами припинені, почали проживати окремо один від одного, дитина залишилася з матір'ю. З відповідача стягнуті аліменти на утримання дитини, що підтверджується заочним рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2018 року. Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області, яке набрало законної сили 21 червня 2019 року, шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до виписки із історії хвороби № 6954 ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікування у період з 03 липня 2018 року по 17 липня 2018 року, а також в період з 17 липня 2018 року по 26 липня 2018 року, діагноз - вроджені вади розвитку. Комунальним закладом «Приазовський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Приазовської районної ради Запорізької області було затверджено програму реабілітації ОСОБА_3 № 377 від 27 серпня 2018 року. Позивачем, яка є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_3 , були здійснені витрати на лікування дитини в розмірі 46 471 грн, письмові докази долучені до справи. В позасудовому порядку позивачу не вдалося вирішити питання щодо сплати відповідачем половину додаткових витрат, внаслідок чого вона вимушена була звернутися до суду .
06 травня 2020 року ухвалою судді відкрите спрощене позовне провадження і справа призначена до розгляду по суті на 04 червня 2020 року з повідомленням (викликом) учасників справи. 04 червня 2020 року згідно ст. 223 ЦПК України відкладено розгляд справи на 27 липня 2020 року.
В судове засідання представник позивача - ОСОБА_5 , який діє на підставі ордеру про надання правової допомоги, не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю та без участі позивача. В заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , який про час та місце розгляду справи повідомлений 18 червня 2020 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендованим листом, в судове засідання 27 липня 2020 року не з'явився без повідомлення про причину неявки, заяву про розгляд справи без його участі та відзиву не подав.
Зважаючи на те, що судом вживались всі можливі заходи для виклику відповідача в судове засідання, та з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, враховуючи вимоги ст. 210 ЦПК України про строки розгляду справи по суті, а також ст.223 ЦПК України, яка не передбачає відкладення судового розгляду справи у разі неявки без поважних причин повідомленого належним чином відповідача, наявність раніше поданої відповідачем заяви про відкладення судового засідання 04.06.2020 на іншу дату, відсутність згоди позивача на заочний розгляд справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Із досліджених документів судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.01.2018 року, виданого виконавчим комітетом Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Запоріжжі народилася ОСОБА_3 , батьком якої є ОСОБА_2 , а матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до викладених позивачем обставин, після народження дитини сторони разом не проживали, фактично шлюбні відносини між ними були припинені.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області (провадження № 2/653/616/19, номер 653/513/19), яке набрало законної сили 21 червня 2019 року, шлюб між сторонами було розірвано.
Із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , на її утримання в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 12 лютого 2018 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років (заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 04.04.2018 року, яке набрало законної сили 05 травня 2018 року).
Із посвідчення серії НОМЕР_1 від 25 жовтня 2018 року, номер особової справи 605143, видане УСЗН Приазовської РДА, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримує соціальну допомогу на дитину з інвалідністю ОСОБА_3
Згідно виписного епікризу із історії хвороби № 6954 КУ «Запорізька міська багатопрофільна лікарня № 6», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилася на стаціонарному лікуванні з 03 липня 2018 року по 17 липня 2018 року та з 17 липня 2018 року по 26 липня 2018 року, з діагнозом: множинні вроджені вади розвитку (синдром Вольфа-Хіршхорн ): вроджена вада розвитку головного мозку: гіпоплазія скроневих часток, дисплазія мозолистого тіла. Спастичний тетрапарез. Симтоматична епілепсія, генералізовані поліморфні напади (сіндром Веста). Груба затримка стато-кінетичного і психічного розвитку. Аномалія МВС: двосторонній гідронефроз 2-3 ступені. Хронічний піелоніфріт, стадія загострення, ФПС. Вроджена двостороння п'яткова-вальгусна деформація стоп тяжкого ступеня. Дисплазія тазостегнових суглобів. Двостороння сенсоневральна тугоухість 2 ступеня. Вроджена глаукома обох очей. ООО дисметаболічна кардиопатія. Рекомендації ОСОБА_3 : спостереження у відповідних лікарів; контролі УЗД; ОАК; ОАМ; ЄКГ; направлення на відповідні дослідження та аналізи; призначене відповідне лікування.
На підтвердження додаткових витрат, ОСОБА_1 надані копії чеків, квитанцій про сплату послуг за медичні дослідження, аналізи, за ліки та спеціальні продукти харчування для дитини. Зазначені докази знаходяться в матеріалах справи з 18 по 48 аркуш.
Згідно відомостей по чекам і квитанціям, загальний розмір затрат на лікування та діагностування складає 46471,00 гривень.
Зазначені докази вказують на те, що дійсно утримання дитини, яка є дитиною з інвалідністю, час від часу потребує певних додаткових витрат на її профілактичне лікування, обстеження, дослідження, особливе харчування та інше.
Відзиву на позов, заперечень проти вимог позивача, відповідачем до суду не надано, обставини, що викладені позивачем не спростовані будь якими доказами.
Частина 3 статті 12 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (стаття 51 Конституції України).
Стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Стаття 141 СК України передбачає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.2 ст.150 СК України).
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В розумінні ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Позивачем відповідні довідки, чеки, замовлення на дослідження долучені до матеріалів справи.
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року(редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Суд, вирішуючи цю справу, також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 про застосування принципу рівності прав та обов'язків батьків.
З огляду на вказане, відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
При розгляді справи, суд враховує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у додаткових витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення.
З урахуванням зазначених обставин, суд приймає до уваги стан здоров'я дитини, яка є особою з інвалідністю з дитинства, її необхідність в додаткових витратах на фізичний розвиток, обстеження та лікування, особливе харчування, що підтверджено відповідними доказами, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 здоровий, згідно його заяви від 01.06.2020 проходить військову службу в місті Києві, а отже працездатний та має дохід, заперечень проти позову не надав та не повідомив про обставини, які б виключали можливість стягнення з нього додаткових витрат на дитину.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 половини додаткових витрат пов'язаних з хворобою дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є обґрунтованими та підтверджені дослідженими судом доказами.
На підставі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір в дохід держави в розмірі 840,80 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 повністю задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , половину додаткових витрат, пов'язаних із хворобою дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 23235 (двадцять три тисячі двісті тридцять п'ять) гривень 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. (на рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя О.П. Пантилус