Справа № 2-4333\09
22 січня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Кравчук Т.С.
при секретарі - Лахматової С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії, визнання недійсними договорів дарування, стягнення матеріальної та моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні, -
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії, визнання недійсними договорів дарування квартир, стягнення матеріальної та моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні в якому просять суд визнати незаконним та скасувати акт індивідуальної дії - розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за № 1558 від 02.06.2004 р. про збереження виконаної реконструкції квартири під № 7 у будинку під № 14/2 по вул. Каманіна у м. Одесі із збільшенням площі за рахунок горищного приміщення будинку, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру № 7, визнати недійсними договори дарування квартир № № 5, 7, 8 у будинку № 14/2 по вулиці Каманіна у м. Одесі від 01.12.2005 року, укладені між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з іншого. ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в сумі 20065, 20 грн., моральну - 50000, 00 грн. ОСОБА_2 просить стягнути на її користь матеріальну шкоду в сумі 14020 грн. та моральну - в сумі 100000, 00 грн. Позивачі вважають, що оскаржене розпорядження Приморської районної адміністрації суперечить положенням ч. 2 ст. 382 ЦК України та у відповідності до ст. 21 ЦК України підлягає скасуванню у удовому порядку. На думку позивачів, реконструкція вказаної квартири була самочинно виконана ОСОБА_3, без отримання відповідних дозволів від місцевих органів та згоди від власників суміжних квартир. Вказують, що у зв'язку із виконанням реконструкції квартири, порушені їх права та охоронювані законом інтереси. Вважають, що договори дарування є недійсними, оскільки були укладеними під час судового спору. Також позивачі вказують, що ОСОБА_3 заподіяла ним матеріальну та моральну шкоду під час та у зв'язку із виконанням реконструкції квартири № 7 у вказаному будинку. Просять суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди та демонтувати мансардний поверх, провести реконструкцію квартири № 7, демонтувати огорожу з каміння, встановлену у дворі будинку, навіс та сарай, та стягнути на їх користь суму державного мита та судові витрати..
Представник Приморської районної адміністрації позов не визнав, вважає, що розпорядження за № 1558 від 02.06.2004 р. є законним, на його думку у зв'язку із виконанням реконструкції квартири під № 7 у вказаному будинку права та охоронювані законом інтереси позивачів не порушені. На його думку розпорядження не суперечить діючому законодавству, зокрема положенням ч. 2 ст. 382 ЦК України та Положенню "Про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень в м. Одесі" затвердженого рішенням Одеської міської Ради № 2153-ХХШ від 17.04.2001 року.
Представник ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 вважає заявлені позивачами вимоги безпідставними та такими що задоволенню не підлягають, а розпорядження за № 1558 від 02.06.2004 р. законним та таким, що відповідає положенням ч. 2 ст. 382 ЦК України та Положенню "Про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень в м. Одесі" затвердженого рішенням Одеської міської Ради № 2153-XXIII від 17.04.2001 року. Щодо заподіяння матеріальної та моральної шкоди - вважав, що позовні вимоги є необгрунтованими та недоведеними.
Представник виконавчого комітету Одеської міської ради до суду не з'явився, про час слухання справи належним чином сповіщен, причини неявки не повідомив.
Вислухавши думку сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі за наступних обставин.
Судом встановлено, що балансоутримувачем багатоквартирного двохповерхового будинку під № 14/2 розташованого у м. Одесі на перетинанні вулиці Каманіна та провулку Компасного був Концерн "Приморський". 16.09.2005 року діяльність концерну була припинена, що підтверджується листом Головного управління статистики в Одеській області № 01-02-111-2945 від 26.11.2007 року.
Позивачка ОСОБА_1 була власником квартир під № 3 та № 4 у будинку під № 14/2 по вулиці Каманіна в м. Одесі. Вказані квартири розташовані у першому під'їзді будинку на другому поверсху. 20.09.2007 року ОСОБА_1 продала належні їй квартири № 3 та 4, що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу, . Позивачка ОСОБА_2 є власником квартири під № 6, яка розташована у другому під'їзді будинку, на першому поверху. Квартира належить їй на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2002 року. Відповідачка ОСОБА_3 була власником квартири під № 7 у будинку під № 14/2 по вул. Каманіна у м. Одесі. Квартира розташована у другому під'їзді будинку, на другому поверху. Зазначена квартира належала ОСОБА_3 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Одеси від 29.01.2002 року по цивільній справі під № 2-502/2002, зареєстрованого за ОСОБА_3 КП "ОМБТІ та РОН" 15.03.2002 р., . ОСОБА_3 на праві власності також належало підсобне приміщення площею 60 кв. м., яке було розташоване понад квартирою під № 7 у будинку під № 14/2 по вулиці Каманіна в м. Одесі. Право власності на вказане підсобне приміщення ОСОБА_3 набула на підставі договору про пайову участь в будівництві житлового будинку за № 28/1 від 01.02.2000 p., укладеного між нею та Концерном "Приморський". Підсобне приміщення горища площею 60 кв. м., розташоване понад квартирою під № 7 у вказаному будинку було передано у власність ОСОБА_3 на підставі акту прийому-передачі від 20.11.2001 р.
У 2003-2004 роках ОСОБА_3 була здійснена реконструкція вказаної квартири зі збільшенням площі за рахунок приєднання вищевказаного горищного приміщення. Після реконструкції загальна площа квартири збільшилась та складає 117, 8 кв. м., в тому числі житлова - 86, 6 кв. м. Згідно з технічним висновком № 1-4-К/04, виготовленим доцентом ОДАБА ОСОБА_9 (ліцензія на будівельну діяльність серії АА № 220499 від 24.10.2002 p., видана Одеською обласною державною адміністрацією) після реконструкції можлива подальша експлуатація квартири під № 7 в будинку під № 14/2 по вулиці Каманіна в м. Одесі загальною площею 117, 8 кв. м. в тому числі житлова 86, 6 кв. м. На підставі звернення ОСОБА_3, 02.06.2004 р. Приморською районною адміністрацією було винесено розпорядження за № 1558 про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири під № 7 у будинку під № 14/2 по вулиці Каманіна в м. Одесі. На підставі вказаного розпорядження 07.06.2004 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_3 було видане свідоцтво серії САА № 429621 про право власності на вказану квартиру. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 КП "ОМБТІ та РОН" 08.06.2004 р. В теперішній час власником квартири під № 7 є ОСОБА_5, що підтверджується договором дарування від 01.12.2005 р., . Навколо будинку (під'їзду № 2), ще 1964 року металева огорожа. Замість вказаної огорожі у 2004 року чоловік ОСОБА_3 встановив кам'яну огорожу.
Вирішуючи справу по суті суд виходить з наступного.
В задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку із тим, що на момент розгляду справи вона не є власником квартир № № 3 та 4, у будинку не проживає, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.09.2007 р., у зв'язку із чим її інтереси у зв'язку із здійсненням реконструкції квартири № 7 не зачіпляються.
Вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання демонтувати огорожу з каміння у дворі будинку є необгрунтованими, оскільки огорожа навколо будинку, яка була реконструйована відповідачкою ОСОБА_3 існувала ще у 1964 року, що підтверджується схематичним планом садиби та будинку. За таких обставин підстави для її демонтажу відсутні. Твердження позивачки, що огорожа встановлена з порушенням діючих норм не відповідають дійсності. Як вбачається з листа Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Одеській області № 16-36-2250/3644 від 16.08.2006 р. огорожа, збудована навколо будинку не перешкоджає пожежегасінню.
Вимоги ОСОБА_2 щодо визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності не підлягають за таких обставин. Квартири під № 6, яка належить позивачці ОСОБА_2 та квартира під № 7 не є суміжними, оскільки не мають спільних стін, підлоги та стелі. Квартира під № 4, яка належить позивачці ОСОБА_1 та квартира під № 7, яка належить ОСОБА_5 є суміжними, оскільки мають спільну стіну. Квартира під № 8 належить ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 02.12.2005 р., . Квартира № 8 розташована над квартирою під № 6, яка належить позивачці ОСОБА_2
Суд не приймає до уваги показання свідків, оскільки укладений між концерном "Приморський" та відповідачкою ОСОБА_3 укладений у письмовій формі договір у встановленому порядку недійсним не визнаний, сторонами не оспорювався, розірваний не був та був повністю виконаний. Передбачені законом підстави для визнання його недійсним -відсутні.
Вимоги ОСОБА_2 стосовно визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації та визнання недійсним свідоцтва про право власності грунтуються на тому, що реконструкція була виконана ОСОБА_3 без отримання згод від позивачів. Частиною 2 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Підпунктом 2 пункту 3 Положення "Про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень в м. Одесі" затверджених рішенням Одеської міської ради № 2153-ХХШ від 17.04.2001 року передбачено, що для отримання дозволу на проектні роботи з реконструкції приміщень, які не змінюють функціонального призначення замовник, окрім інших документів, повинен надати до районної адміністрації за місцем розташування об'єкту згоду власників суміжних приміщень, інтереси яких може зачіпляти реалізація проекту реконструкції. Таким надання згоди власників суміжних приміщень не є обов'язковою умовою для здійснення реконструкції об'єкту. Така згода необхідна лише за умови, що реконструкція може зачіпляти інтереси власників суміжних приміщень. Для проведення реконструкції квартири під № 7 згода ОСОБА_2 не була потрібна, оскільки належна їй квартира не суміжною з квартирою під № 7. Реконструкція квартири під № 7 на права ОСОБА_2 не впливає, їх не порушує.
Позивачкою ОСОБА_2 не надано доказів того, що проведення реконструкції зачіпляє її права та охоронювані законом інтереси. Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 60 ЦПК України. Відповідно до ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на Підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабщету Міністрів України, а в автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за № 1558 від 02.06.2004 р. є законним оскільки відповідає ч. 2 ст. 383 ЦК України та підпункту 2 п. 3 Положення "Про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень в м. Одесі" затвердженого рішенням Одеської міської Ради № 2153-ХХШ від 17.04.2001 року, будь-яким законодавчим актам не суперечить, передбачені ст. 21 ЦК України підстави для визнання його незаконним відсутні.
Вимоги щодо визнання договорів дарування квартир № 5, 7, 8 у будинку № 14/2 по вулиці Каманіна в м. Одесі задоволенню не підлягають. Передбачені законом підстави для визнання цих договорів недійсними відсутні. Та обставина, що вказані договори були укладені під час існування спору в суді, не є підставою для визнання їх недійсними, заборона на відчуження вказаних квартир під час укладення оспорюваних договорів, не існувала. Крім того, позивачі не є стороною вказаних договорів, укладення цих договорів їх права не зачіпляє, а тому вони не мають права вимоги щодо визнання договорів недійсними.
Вимоги ОСОБА_2 стосовно усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу навісу та сараю, заявлені на підставі ст. 391 ЦК України, також є необгрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними доказами. Позивачкою не зазначено яким чином порушено їх права у зв'язку із існуванням сараю та навісу, а також не надано обгрунтування необхідності їх демонтажу. Більше того, як вбачається з пояснень ОСОБА_2, вона має ключі від воріт, залишає свій автомобіль та автомобіль її чоловіка у дворі будинку та має безперешкодний доступ до дворової території. Таким чином твердження ОСОБА_2 про будь-які перешкоди у користуванні дворовою територією є такими що не відповідають дійсності.
Суд вважає недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивачів щодо стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди. Доказів того, що внаслідок виконання ОСОБА_3 реконструкції квартири № 7, будинок та квартири під № № 3, 4 та 6 зазнали пошкоджень, позивачами також не надано. Надані позивачами документи, які підтверджують проведення ними ремонту у належних ним квартирах, не свідчать про те, що ці роботи були проведені саме у зв'язку з проведенням ОСОБА_3 робіт з реконструкції квартири № 7. Також відсутні докази того, що автомобіль ОСОБА_2 був пошкоджений під час та внаслідок проведення ОСОБА_3 робіт з фарбування будинку. Таким чином відсутній причинно-наслідковий зв'язок між проведенням ОСОБА_3 реконструкції квартири № 7 та проведенням позивачами ремонтних робіт, передбачені ст. 1166 ЦК України підстави для стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди відсутні.
Також позивачами не надано жодних доказів щодо заподіяння ним моральної шкоди. Подання ними заяв, скарг та інших документів не свідчить про заподіяння ним моральної шкоди ОСОБА_3 Розмір моральної шкоди позивачами жодними чином не обгрунтований.
Керуючись ст. ст. 6-11, 15, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 21, 383, 391, 1166, 1167 ЦК України, підпункту 2 п. 3 Положення "Про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень в м. Одесі" затвердженого рішенням Одеської міської Ради № 2153-ХХІІІ від 17.04.2001 року,
В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії, визнання недійсними договорів дарування, стягнення матеріальної та моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні, -відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.