Справа № 2а-6729/09/1770
11 січня 2010 року 15год. 53хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: представник Чорномаз Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1
до Дубенська об'єднана державна податкова інспекція
про визнання нечинним повідомлення-рішення , -
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення №0008671750 від 16.10.2009 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000652353/0 від 16.10.2009 року.
Позовні вимоги підтримані в судовому засіданні позивачем, яка на їх обґрунтування зазначила, що податковим органом безпідставно за результатами перевірки визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2008 рік та 1 квартал 2009 року в розмірі 14208,09 грн. податковим повідомленням-рішенням №0008671750 від 16.10.2009 року, яке ґрунтується на інформації, одержаній з джерел інших, ніж звітність або первинні документи. Не погоджується з визначеною відповідачем базою для оподаткування податком з доходів фізичних осіб, вважає що таке визначення здійснено податковим органом за рахунок застосування нормативно-правових актів, які на її податковий облік та господарські операції не поширюються. Також вказує на безпідставність застосування до неї рішенням відповідача №0000652353/0 від 16.10.2009 року штрафних санкцій за незастосування при продажу товарів реєстратора розрахункових операцій, позаяк в охопленому перевіркою періоді вона займалася роздрібною торгівлею на підставі патенту, який в силу вимог п.5 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року, дає право не застосовувати у торговій діяльності реєстратор розрахункових операцій. Відтак просить визнати оскаржувані рішення нечинними.
Відповідач позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у запереченнях не позов. Зазначає, що в ході перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем порядку оподаткування операцій з продажу транспортних засобів, внаслідок якого нею занижено базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Порушення полягало у тому, що дохід від продажу транспортних засобів визначався позивачем з ціни, яка значно нижча оціночної вартості таких об'єктів. Відповідно до цього, податковий орган, врахувавши експертну оцінку та митну вартість автомобілів, констатував, що позивач з листопада 2008 року повинна була перейти на загальну систему оподаткування, позаяк з цього часу її валовий дохід перевищив встановлений рівень і вона вже не мала права перебувати на фіксованій сплаті податку. Як результат, податковим органом з врахуванням знову ж таки даних про експертну оцінку та митну вартість реалізованих позивачем автомобілів, було визначено, що позивачем не оподатковано суму чистого доходу отриманого від реалізації транспортних засобів на загальній системі оподаткування. Відтак вважає нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням №0008671750 від 16.10.2009 року правомірним. Також стверджує, що під час перевірки було встановлено і факти реалізації позивачем автомобілів, в той період часу, який не охоплювався патентом, а тому вважає, що у податкового органу були всі підстави для застосування до неї штрафних санкцій рішенням №0000652353/0 від 16.10.2009 року. Просить в позові відмовити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.
Судом встановлено, що планова виїзна документальна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період її діяльності з 06.08.2007 року по 30.06.2009 року проведена Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією з 14.09.2009 року по 02.10.2009 року. Її результати оформлені актом №198/17-38/НОМЕР_1 від 07.10.2009 року (а.с.6-32).
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008671750 від 16.10.2009 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 14208,09 грн., в тому числі за основним платежем -14208,09 грн. (а.с.34). В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог ст.13, пп. "б" п.1 ст.14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, п.7.1 ст.7, пп.8.1.3 п.8.1. ст.8, пп.9.12.1, пп.9.12.2. п.9.12. ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року.
На підставі вказаного акту відповідачем також прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000652353/0 від 16.10.2009 року, згідно якого до позивача застосовано санкцію в розмірі 1300,00 грн. (а.с.33). В основу вказаного рішення покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог п.1, п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року.
Вказані висновки, в свою чергу, базуються на аналізі операцій позивача з реалізації автомобілів.
Так, аналізуючи ціни придбання та реалізації товарів, податковим органом було встановлено, що за перевіряємий період, згідно інформації, наданої ВРЕР м.Дубно, позивачем було поставлено та знято з обліку для реалізації 21 одиницю транспортних засобів. За рахунок співставлення, наданих позивачем до перевірки біржових угод (а.с.53-61), за якими здійснювалось відчуження нею транспортних засобів, наданих Ягодинською митницею реєстру вантажно-митних декларацій (а.с.42) та наданих Відділенням реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України в Рівненській області даних про експертну оцінку зареєстрованих та знятих з обліку з період з 06.08.2007 року по 30.06.2009 року гр.ОСОБА_1 автомобілів (а.с.44-48), а також даних Гайсинської МДПІ щодо фактичної ціни реалізації транспортного засобу Audi А6 (1996) в листопаді 1998 року за ціною 57898,00 грн. (а.с.49-51), податковим органом констатовано, що позивач отримала валовий дохід не менше за митну та експертну вартість ввезених з-за кордону та реалізованих транспортних засобів -у 2008 році -186655,52 грн., I -II кв.2009 року -45307,07 грн.
У розрахунку валового доходу позивача, що здійснений податковим органом брали участь такі транспорті засоби:
Транспортний засібДата реєстраціїДата зняття з реєстрації Експертна вартість Митна вартістьДоговірна ціна
ВМW 518 (1989)
ВМW 5201 (1995)28.11.2007
19.12.200712.03.200828534,56 (ВРЕР)переобладнання
Opel Omega (1987)
Opel Omega (1997)08.12.2007
20.12.200715.01.200813139,11
(ВРЕР)переобладнання
Renault Master (2004)08.02.200805.03.2008вантажний32949,54 (митниця)
Opel Movano (2003)18.03.200808.04.2008вантажний25301,71(митниця)
ВМW 318 (1986)
ВМW 3181 (1995)03.05.2008
17.06.200825.06.2008 13351,56
(ВРЕР)переобладнання
ВМW 318 (1986)
ВМW 3281 (1996)03.05.2008
08.07.200810.09.200814366,59
(ВРЕР)переобладнанняне реалізовано
Opel Kadett (1985)
Opel Astra (1997)21.06.2008
02.07.200804.07.2008переобладнання20,00
ВМW 5201 (1985)
ВМW 525 (1995)10.07.2008
26.07.200824.09.2008переобладнання100,00
Audi 100 (1987)
Audi А6 (1996)16.08.2008
28.10.200807.11.200857898,00
(МДПІ)переобладнання
ВМW 316 (1987)
ВМW 3201 (1996)13.09.2008
25.10.200830.12.200815260,04
(ВРЕР)переобладнання
ВМW 518 (1983)
ВМW 525 (1995)25.10.2008
08.11.200814.11.2008переобладнання10,00
Всього за 2008 рік 128274, 2758251,25130,00
Транспортний засібДата реєстраціїДата зняття з реєстрації Експертна вартість Митна вартістьДоговірна ціна
ВМW 520 (1986)
ВМW 520 (1995)12.12.2008
30.12.200806.02.200919323,53 (ВРЕР)переобладнання
ВМW 520 (1985)
ВМW 525 (1995)12.12.2008
13.22.200920.02.200918238,08 (ВРЕР)переобладнання
Peugeot 505 (1983)
Peugeot 605 (1997)17.12.2008
24.01.200906.02.20097745,46 (ВРЕР)переобладнання
Всього за 2009 рік 45307,07
З огляду на такі розрахунки та враховуючи вимоги абзаців 6-8 пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, згідно якого громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо, зокрема, валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000,00 грн.), податковий орган зробив висновки про те, що з 08.11.2008 року, позивач, не мала права перебувати на фіксованій ставці податку. А, відтак, всі її доходи з вказаної дати підлягали оподаткуванню на загальних підставах.
При цьому, відповідачем було встановлено, що перевищення граничної суми валового доходу відбулося під час реалізації позивачем 07.11.2008 року переобладнаного з двох транспортних засобів Audi 100 (1987) та Audi А6 (1996), одного автомобіля, фактична вартість реалізації якого на рівні 57898,00 грн. встановлена на підставі даних Гайсинської МДПІ, а саме письмових пояснень покупця - гр.ОСОБА_4 (а.с.49-51). Відповідно, взявши за основу що з урахуванням суми вказаної операції, сума валового доходу позивача за даними Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції становить 171265,48 грн., відповідачем було визначено суму перевищення 171265,48 -119000,00 = 52265,48 грн., яку в подальшому взято до розрахунку чистого доходу, який за даними перевірки підлягає до оподаткування.
Також, податковим органом було констатовано, що на час зняття з реєстрації - 25.06.2008 року переобладнаного з двох транспортних засобів ВМW 318 (1986) та ВМW 3181 (1995), одного автомобіля, вартість якого за даними ВРЕР становить 13351,56 грн., та на час укладення біржової угоди -04.10.2008 року з продажу переобладнаного з двох транспортних засобів ВМW 5201 (1985) та ВМW 525 (1995) автомобіля, вартість якого згідно біржової угоди 100,00 грн. у суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 не було патенту. Відповідно, і ці дві суми були взяті до розрахунку чистого доходу, який за даними перевірки підлягає до оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Співставленням суми валового доходу, який за даними перевірки складає у 2008 році -186655,52 грн., I -II кв.2009 року -45307,07 грн. з даними поданих позивачем декларацій: у 2008 році -38872,00 грн., I -II кв.2009 року -49004,00 грн., податковим органом встановлено заниження позивачем валового доходу у 2008 році на 147783,52 грн. та завищення за I -II кв.2009 року на 3696,93 грн. Разом з тим вказані обставини, не вплинули в кінцевому результаті на визначення суми оподаткованого доходу позивача.
Вказаний оподатковуваний дохід визначався податковим органом як сума чистого доходу, яка в свою чергу розраховувалась Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією як різниця між валовим доходом і валовими витратами, що були визначені як 25% суми валового доходу. При цьому, в розрахунку брали участь операції з продажу двох автомобілів без патенту, з продажу автомобіля гр.ОСОБА_4 в частині суми, що перевищила граничний розмір допустимого для фіксованого патенту доходу та з продажу усіх автомобілів, що знімалися з реєстрації для продажу після операції з продажу автомобіля гр.ОСОБА_4 (а.с.25-28). В результаті такого розрахунку податковим органом донараховано за результатами перевірки податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 14208,09 грн., а саме:
- за 2008 рік в сумі 1513,3 грн. - як 15% від суми чистого доходу, отриманої від продажу позивачем двох автомобілів без патенту,
- за 2008 рік в сумі 5879,87 грн. -як 15% від суми чистого доходу, отриманої від продажу позивачем автомобіля гр. ОСОБА_4 в тій частині, що перевищує законодавче обмеження для права використовувати патент,
- за 2008 рік в сумі 1717,88 грн. -як 15% від суми чистого доходу, отриманої від продажу позивачем автомобілів за час, коли вона повинна перебувати на загальній системі оподаткування,
- за I кв. 2009 року в сумі 5097,04 грн. -як 15% від суми чистого доходу, отриманої від продажу позивачем автомобілів за час, коли вона повинна перебувати на загальній системі оподаткування.
Підтверджуючи правильність самої методики розрахунків по визначенню податку з доходів фізичних осіб, суд не погоджується з визначеною відповідачем базою для оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
Так, за змістом п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, дохід фізичної особи охоплює суму будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. В свою чергу, дохід з джерелом його походження в Україні, згідно з п.1.3. ст.1 вказаного Закону -це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкт рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із Законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України (пп."ж").
Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються в тому числі і частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону. Дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (15 % від об'єкта оподаткування). Як виняток із пункту 12.1 цієї статті, при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 % від вартості такого об'єкта рухомого майна, за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.
На відміну від визначеного підпунктом 11.1.3 статті 11 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, порядку оподаткування операцій з продажу нерухомості, при якому дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі - продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства, при продажі рухомого майна вказаний Закон не містить вимог до визначення бази оподаткування не нижче оціночної вартості такого майна. За таких обставин висновок відповідача про визначення доходу від продажу рухомого майна виходячи з оціночної його вартості не ґрунтується на вимогах чинного законодавства про оподаткування, а відтак і визначення позивачу податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна, вартість якого визначена податковим органом за даними Відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України в Рівненській області про експертну оцінку транспортних засобів, проведено неправомірно.
Слід зазначити, що дані Відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ про оцінку транспортних засобів зібрані даним органом на виконання покладених на них завдань по здійсненню контролю за внесенням обов'язкових платежів власниками транспортних засобів при проведені їх державної реєстрації, (перереєстрації), державного техогляду і зняття з обліку. Згідно з Правилами державної реєстрації і обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок и моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року, реєстрація транспортних засобів здійснюється на основі заяви власника, поданої особисто, і документів, посвідчуючи його особистість, правомірність набуття транспортного засобу, оцінку його вартості, яка проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мин'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою і Фондом держмайна і що має відповідні документи.
Відповідно такі дані є лише свідченням того, що той чи інший транспортний засіб має ту чи іншу оціночну вартість, але зовсім не є доказом того, що такий транспортний засіб був придбаний чи відчужений його власником саме за такою ціною, позаяк сторони договору купівлі-продажу рухомого майна вільні у визначені ціни і жоден нормативний акт не встановлює, що при укладанні договору купівлі-продажу транспортного засобу між фізичними особами договірна ціна не повинна бути меншою від оціночної вартості такого автомобіля.
Аналогічним чином, не можуть вважатися доказом ціни придбання чи відчуження транспортних засобів дані митних органів, отримані ними з вантажно-митних декларацій про ввезення таких транспортних засобів на територію України.
Оскільки за змістом п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, дохід фізичної особи - це сума коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, то з урахуванням відсутності правової норми про визначення такого доходу при продажу рухомого майна, виходячи з ціни, яка не є нижчою за його оціночну вартість, об'єкт оподаткування повинен визначатися із ціни продажу обумовленої договором, або ж із суми коштів, яка фактично, а не ймовірно одержана такою фізичною особою.
Відповідач в ході проведення перевірки позивача об'єкт оподаткування визначив не з ціни, яка зазначена в біржових угодах, а з джерел інших, ніж звітність або первинні документи, в тому числі використовуючи письмові пояснення фізичної особи -ОСОБА_4, адресовані начальнику Гайсинської МДПІ.
Такий спосіб визначення суми податкових зобов'язань, згідно з пп.4.3.1. п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року є методикою непрямих методів. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін платнику податку, в силу вимог пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, також здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Порядок та підстави визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлено п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року. При цьому, пп.4.3.5 вказаної статті передбачає, що передумовою для застосування непрямих методів є рішення про застосування непрямих методів, яке приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Разом з тим, судом встановлено, що рішення про застосування непрямих методів для визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб не приймалося.
Ні реєстри вантажно-митних декларацій оформлених Ягодинською митницею, ні дані електронної бази ВРЕР про експертну оцінку зареєстрованих та знятих з обліку з період з 06.08.2007 року по 30.06.2009 року гр.ОСОБА_1 автомобілів, ні дані Гайсинської МДПІ про ціну реалізації транспортного засобу Audi А6 (1996) на рівні 57898,00 грн., не є належними і допустимими доказами в розумінні ст.70 КАС України, позаяк не містять інформацію щодо предмету доказування. В силу вимог ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з пунктом "б" пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, податковому органу надано право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у тому випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Таким чином, донарахування податковим органом податкових зобов'язань допустиме лише у випадку підтвердження факту заниження суб'єктом господарювання суми зобов'язань, який, в свою чергу, підтверджено документально.
Оскільки твердження про необхідність нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб ґрунтуються на тому, що позивачем занижено базу оподаткування таким доходом, то податковий орган мав право зробити такі висновки лише маючи в своєму розпорядженні документи, які б підтверджували факт настання такої події, як отримання позивачем доходу за відчужені транспортні засоби у розмірі, що дорівнює їх експертній оцінці чи митній вартості. Втім, ні на момент перевірки, ні на момент розгляду справи судом, жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що позивачем у охопленому перевіркою періоді отримано такий дохід, відповідач в своєму розпорядженні не мав.
Пунктом 1.7. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України №326 від 11.06.2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 року за №803/94025, на податковий орган покладено обов'язок викладати в акті документальної перевірки факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Форма і зміст акту перевірки, що був складений відповідачем, в ході перевірки позивача, свідчить про порушення посадовими особами вимог вказаного Порядку, позаяк в акті, в якості встановленого перевіркою факту, наведені твердження, які не підтверджені документально, зокрема щодо того, що обсяг отриманого позивачем валового доходу від реалізації ввезених з-за кордону транспортних засобів становить у 2008 році -186655,52 грн., I -II кв.2009 року -45307,07 грн.
Оскільки вказані висновки, в їх сукупності, стали базисом для висновку про отримання позивачем доходу, сума якого на 08.11.2008 року перевищила сім тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000,00 грн.), а відтак і для висновків про те, що всі доходи позивача з вказаної дати підлягають оподаткуванню на загальних підставах, з огляду на втрату права застосовувати патент, суд вважає спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб для позивача в сумі 14208,09 грн. таким, що фактично винесене із застосуванням непрямих методів, з порушенням п.4.3, п.4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, п.1.7. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України №326 від 11.06.2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 року за №803/94025.
Критично судом оцінюються й висновки податкового органу в частині розрахунку чистого доходу, за рахунок включення до його складу вартості переобладнаного з двох транспортних засобів ВМW 318 (1986) та ВМW 3181 (1995), одного автомобіля, який за даними ВРЕР становить 13351,56 грн. та вартості переобладнаного з двох транспортних засобів ВМW 5201 (1985) та ВМW 525 (1995) одного автомобіля, який за біржовою угодою продано за 100,00 грн., як відповідних сум доходу, одержаних позивачем в той час, коли вона не мала патенту, оскільки в першому випадку відповідачем взято за основу дату зняття транспортного засобу з реєстрації - 25.06.2008 року, а не дату фактичної реалізації, при тому що за даними патенту ПАД №910540 (а.с.81) його дію було продовжено, зокрема і на період з 01.07.2008 року по 31.07.2008 року, а в другому випадку дату підписання біржової угоди -04.10.2008 року, а не дату отримання коштів від реалізації авто, при тому за змістом біржової угоди (п.3) сума вартості автомобіля одержана продавцем до підписання договору, і при тому, що за даними патенту ПАД №910540 (а.с.81) його дію було продовжено, зокрема і на період з 09.09.2008 року по 30.09.2008 року.
Аналогічним чином це стосується і висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п.1 та п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року, за рахунок встановлення фактів реалізації автомобілів, в той період часу, який не охоплювався патентом, що стали основою для застосування до позивача штрафних санкцій рішенням №0000652353/0 від 16.10.2009 року.
Так, за даними перевірки (а.с.25) позивачем при продажу автомобілів в період з 07.11.2008 року по 30.06.2009 року отримано в готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок виручку в сумі 260 грн.:
1.автомобіль Ауді А-6 реалізовано 07.11.208 року за 150 грн. (довідка б/н видана ПП ОСОБА_5),
2.автомобіль ВМW 525 реалізовано 15.11.2009 року за 10 грн. (біржова угода №117429 Універсальна товарна біржа «Укрресурс»),
3.автомобіль ВМW 520 реалізовано 07.03.2009 року за 100 грн. (біржова угода №418905 -Товарна біржа «Столична»).
Разом з тим, жодних даних про реалізацію автомобіля Ауді А-6 07.11.208 року за посередництвом ПП ОСОБА_5 саме 07.11.2008 року, як і самої угоди, в матеріалах справи немає. Що стосується реалізації автомобіля ВМW 525, то згідно з даними біржової угоди №117429 Універсальної товарної біржі «Укрресурс»(а.с.61), договір купівлі-продажу укладено не 15.11.2009 року, а 15.11.2008 року, тобто в період дії патенту ПАД №910540 (а.с.81) з 10.11.2008 року по 30.11.2008 року. Що стосується реалізації автомобіля ВМW 520, то згідно біржової угоди №418905 -Товарної біржі «Столична»(а.с.60) від 07.03.2009 року (п.3) сума вартості автомобіля одержана продавцем до підписання договору, а за даними патенту ПАЄ №047378 (а.с.82) його дію було продовжено, зокрема і на період з 03.02.2009 року по 28.02.2009 року.
З огляду на вищевикладене, застосування до позивача штрафних санкцій за незастосування при продажу товарів реєстратора розрахункових операцій по трьох операціях, що зазначені в акті перевірки є безпідставним, позаяк в охопленому перевіркою періоді позивач займалася роздрібною торгівлею на підставі патенту, який в силу вимог п.5 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року, дає право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій, а факт проведення готівкових розрахунків в періодах не охоплених дією патенту, відповідачем документально не підтверджено.
За змістом ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Всупереч цьому, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення.
З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1) ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправними та їх скасування.
Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.
Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0008671750 від 16.10.2009 року, яким суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 14208,09 грн., та рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000652353/0 від 16.10.2009 року, яким до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 застосовано санкцію в розмірі 1300,00 грн., - визнати протиправними та скасувати.
Присудити на користь позивача Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Друзенко Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 18.01.10р.