04 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/6405/20
категорія 111031200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ВВ "Агро" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "ВВ "Агро" із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Житомирській області щодо відображення в інтегрованій картці платника податку Приватного підприємства «ВВ Агро» заборгованості з платежу «орендна плата з юридичних осіб» та зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в Житомирській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків приватного підприємства «ВВ Агро» з платежу «орендна плата з юридичних осіб», а саме виключити заборгованість в сумі 63398,04 грн. з платежу «орендна плата з юридичних осіб» (код платежу 18010600) та 218,07 грн. нарахованих штрафних санкцій.
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області про виключення Приватного підприємства «ВВ Агро» з реєстру платників єдиного податку четвертої черги на 2020 рік, оформлене у вигляді повідомлення № 2938/6/06-30-52-04-20 від 18.03.2020 р.
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області включити приватне підприємство «ВВ Агро» до реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2020 року та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2020 році.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь приватного підприємства «ВВ Агро» судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 20.12.2019 року на розрахунковий рахунок позивача Державною казначейською службою України на виконання наказу господарського суду Житомирської області від 31.07.2019 року по праві № 906/308/19 було зараховано 227186,64 грн. грошових коштів, які були стягнуті у вигляді сум податків та зборів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету. Відповідач без будь-якої правової підстави відразу відобразив вказану суму в інтегрованій картці платника податків як заборгованість - збільшення недоїмки на суму 227186,64 грн. з земельного податку, що підтверджується роздруківкою інтегрованої картки. В подальшому, після подання позивачем уточнюючих декларацій за 2015-2018 рр., відповідачем було відображено зменшення недоїмки шляхом прийняття уточнюючих декларацій за 2017-2018 рр. та відмовлено у зменшенні недоїмки за 2015-2016 роки на суму 63449,05 грн. з посилання на те, що уточнюючі декларації за 2015-2016 рр. подані з пропуском встановленого строку. Позивач вважає, що сума коштів в розмірі 63398,04 грн. не може бути відображена як недоїмка, оскільки надходження вказаних коштів відбулось на підставі рішення суду, яке є обов'язковим для виконання. Вказаним рішенням суду встановлено, що дані кошти є надмірно сплаченим платежем (податком) за землю, а тому мають бути повернуті позивачу, як безпідставно отримані. Крім того, необхідність подання уточнюючих декларацій за період 2015-2018 рр. виникла саме на підставі рішення суду з урахуванням встановлених судом обставин. 27.12.2019 року на адресу відповідача було надіслано лист з проханням відкоригувати або списати по ПП «ВВ Агро» недоїмку, яка була відображена в зв'язку з неприйнятим коригуванням до декларації по сплаті за землю за 2015-2016 рр. на суму 63449,05 грн.
Крім того, позивач зазначає, що ПП «ВВ Агро» починаючи з 2016 року мало статус платника єдиного податку четвертої групи. 23 лютого 2020 року позивачем було отримано лист від відповідача № 2938/6/06-30-52-04-20 з якого слідує що згідно п.п. 291.5.3. п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового року (звітного) має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). А саме наявність в інтегрованій картці платника податків ПП «ВВ Агро» заборгованості станом на 01.01.2020 року в сумі 63616,11 грн, яка утворилася як недоїмка по орендній платі з юридичних осіб.
На думку позивача, відображення вказаної суми як недоїмки є безпідставним та відповідач мав внести коригування до інтегрованої картки шляхом виключення вказаної суми, оскільки вказані кошти були повернуті позивачу на підставі рішення суду, як надмірно сплачені кошти по орендній платі за користування земельними ділянками протягом 2015-2016 рр. Податковий кодекс України чітко передбачає, що виключення з реєстру платників єдиного податку, в тому числі і платників єдиного податку четвертої групи, може здійснюватися лише на підставі відповідного рішення, яке має викладатися в письмовій формі із зазначенням підстав прийняття такого рішення. Однак, відповідач такого рішення не приймав, а про факт виключення з реєстру платників єдиного податку повідомив лише листом від 18.03.2020 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 25 травня 2020 року 10:30 год.
25 травня 2020 року від Головного управління ДПС у Житомирській області до суду подано відзив на позов. Відповідач зазначає, що юридична особа має право подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) протягом 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Оскільки минув термін давності, уточнюючі декларації з орендної плати за 2015-2016 роки не можуть бути прийняті автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України, тому відсутні підстави та можливості провести коригування в інтегрованій картці платника «Орендна плата за землю». Оскільки, у позивача відповідно до даних станом на 01.01.2020 існувала заборгованість управління ДПС у Житомирській області відсутні правові підстави для підтвердження статусу Приватного підприємства «ВВ «Агро» платником єдиного податку четвертої групи. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ВВ «АГРО».
Протокольною ухвалою від 25.05.2020 року судом відкладено розгляд справи на 02.06.2020 року.
01.06.2020 року ПП "ВВ Агро" до суду подано відповідь на відзив, в якому вказує, що посилання відповідача на те, що позивач мав подати уточнюючі декларації з плати за землю протягом 1095 днів, що наступають за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій, приймаючи за основу відлік з 2015 та 2016 року є безпідставним, оскільки рішення господарського суду Житомирської області по справі № 906/308/19, яким було встановлено факт переплати та стягнуто на користь позивача грошові кошти у формі переплаченої орендної плати набрало законної сили лише 31.07.2019 року. Дотримуючись вимог чинного законодавства України та отримавши грошові кошти на виконання рішення суду, позивачем було подано уточнюючі декларації за період 2015-2018 років, що підтверджується матеріалами справи. Проте, відповідач посилаючись на технічні можливості автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» відмовив у прийняття уточнюючих податкових декларацій із сплати податку за землю за 2015-2016 р.р. Позивач зазначає, що норми Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/2888, передбачають можливість проведення коригувань в ручному режимі за наявності відповідних первинних документів.
Протокольною ухвалою від 02.06.2020 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 09.07.2020 року.
09.07.2020 року протокольною ухвалою суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду № 01-59-в від 06 липня 2020 року в період часу з 12.07.2020 по 31.07.2020 включно суддя Попова О.Г. перебувала у відпустці.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 05 вересня 2008 року між Приватним підприємством «ВВ Агро» (Орендар) та Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією в особі першого заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_1 . (Орендодавець) було укладено Договір оренди землі.
Згідно п. 1 вказаного Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 21.08.2008 року за № 344 в строкове платне користування земельні ділянки не витребуваних паїв, які знаходяться на території Грушківської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області за межами населених пунктів.
Згідно п. 2 Договору, в оренду передаються земельна ділянка площею 386,1351 га, в тому числі рілля 386,1351 га, яка включає 111 невитребуваних земельних ділянок. Перелік осіб, які є власниками не витребуваних земельних ділянок, наводиться в додатку № 1 до даного Договору.
Як зазначає позивач, ПП «ВВ Агро» фактично користувалося земельними ділянками не витребуваних паїв, які знаходяться на території Грушківської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області за межами населених пунктів в менших розмірах, а орендну плату сплачувала як за користування усією площею у розмірі 386,1351 га у зв'язку з чим утворилась переплата по орендній платі в розмірі 227186,64 грн. з розрахунку (28839,50 грн. (2015 р.)+ 34609,55 грн. (2016 р.) + 74062,18 грн. (2017 р.) + 89675,41 грн. (2018 р.). Оскільки Хорошівська селищна рада Хорошівського району Житомирської області відмовилась добровільно повернути переплачені грошові кошти, то ПП «ВВ Агро» звернулося з відповідним позовом до суду.
25 червня 2019 року господарським судом Житомирської області було постановлено рішення по справі № 906/308/19, яким позовні вимоги ПП «ВВ Агро» задоволено повністю та стягнуто з Хорошівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області (12101, Житомирська область, смт. Хорошів, вул. Героїв України, будинок 13, код ЄДРПОУ 04344587) на користь Приватного підприємства "ВВ Агро" (12132, Житомирська обл., Хорошівський район, с. Поромівка, вул. Зарічна, 1, код ЄДРПОУ 35689130) набуті без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 227186, 64 грн. на користь місцевого бюджету (а.с.15-25).
Вказане судове рішення набрало законної сили та 31.07.2019 року видано наказ Господарського суду Житомирської по справі № 906/308/19.
На виконання вимог наказу господарського суду Житомирської області від 31.07.2019 року по справі № 906/308/19, 20.12.2019 року державним казначейством з рахунку відповідача - Хорошівської селищної ради було списано грошові кошти в розмірі 227186,64 грн. та зараховано на рахунок позивача, що підтверджується випискою з рахунку.
У зв'язку із набранням рішенням суду по справі № 906/30/19 законної сили та отриманням безпідставно перерахованих грошових коштів, позивачем було подано уточнюючі декларації по сплаті за землю за період 2015, 2016, 2017, 2018 років з урахуванням сум, визначених рішенням суду.
Всі уточнюючі декларації було подано через програму М.Е.Dос. Уточнюючі декларації зі сплати за землю за 2015, 2016 роки було повернуто із зазначенням помилки «документи не можуть бути прийнятті згідно п. 49.8 ст. 49, ст. 102 ПК України, оскільки минув термін давності» (а.с.33,38).
27.12.2019 року на адресу відповідача було направлено лист №12/1 з проханням прийняти уточнюючі декларації з плати за землю за 2015 рік на суму 28839,50 грн. та за 2016 р. на суму 34609,55 грн. та відкоригувати/списати по Приватному підприємству «ВВ Агро» недоїмку, яка виникла у зв'язку з неприйняттям коригування до декларацій по сплаті за землю за 2015, 2016 рр. на суму 63449,05 грн (а.с.49).
Листом ГУ ДПС у Житомирській області від 21.01.2020 року №59/6/06-30-04-03-24 повідомлено позивача, що оскільки минув термін давності, уточнюючої декларації з орендної плати за 2015-2016 рр. не можуть бути прийнятті, тому відсутні підстави для проведення коригування в інтегрованій картці платника «Орендна плата за землю» (а.с.51-52).
На підставі відомостей інтегрованої картки по платнику податків - ПП «ВВ Агро» з урахуванням відображеної відповідачем заборгованості в розмірі 63616,11 грн, листом від 18.03.2020 року № 2938/6/06-30-52-04-20 ГУ ДПС в Житомирській області повідомлено позивача про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2020 рік (а.с.98).
Вважаючи, що дії відповідача щодо відображення в інтегрованій картці платника податку - ПП «ВВ Агро» заборгованості в розмірі 63616,11 грн. та виключення позивача з реєстру патинків єдиного податку четвертої групи на 2020 рік є протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам спірних правовідносин, суд виходить з такого.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
При цьому, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 (розділ ХІІ) ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі - орендна плата).
Пунктом 288.7 ст. 288 розділу ХІІ ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до ст. 285 зазначеного розділу ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з п.п. 286.2 та 286.3 ст. 286 розділу ХІІ, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 розділу ХІІ ПК України зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем податкового (звітного) місяця.
Отже, ПК України визначено право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або щомісячно та обов'язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю.
Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Тобто нормою п. 50.1. ст. 50 ПК України встановлено обов'язок платника податку, у разі самостійного виявлення ним помилок у поданій податковій декларації, надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації.
Статтею 102 вказаного Кодексу встановлено строки давності - не більше 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Враховуючи наведене, юридична особа - платник податків (земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) має право надіслати уточнюючий розрахунок для самостійного виправлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації протягом 1095 днів наступних за останнім днем граничного строку подання такої податкової декларації.
Як встановлено судом, оскільки минув термін давності, уточнюючі декларації ПП "ВВ Агро" з орендної плати за 2015 - 2016 роки не можуть бути прийняті автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України, а тому відсутні підстави та можливості провести коригування в інтегрованій картці платника «Орендна плата за землю».
Тобто, нарахування до зменшення податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2015-2016 рік в інтегрованій картці платника податків було неможливо через подачу платником уточнюючої декларації з порушенням строку, що встановлений ст.102 Податкового кодексу України.
Разом з тим, на виконання вимог наказу господарського суду Житомирської області від 31.07.2019 року по справі № 906/308/19, 20.12.2019 року державним казначейством з рахунку відповідача - Хорошівської селищної ради було списано грошові кошти в розмірі 227186,64 грн. та зараховано на рахунок позивача, що підтверджується випискою з рахунку.
20.12.2019 року на розрахунковий рахунок позивача Державною казначейською службою України на виконання наказу господарського суду Житомирської області від 31.07.2019 року по справі № 906/308/19 було зараховано 227186,64грн грошових коштів, які були стягнуті у вигляді сум податків та зборів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету (а.с.28).
Як зазначає представник відповідача, станом на 20.12.2019 відповідно до даних інтегрованої картки платника ПП «ВВ «Агро» (код ЄДРПОУ 35689130) за платежем - орендна плата з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету - 18010600) обліковується заборгованість (недоїмка) в сумі 227186,64 гри. Заборгованість утворилася внаслідок безспірного повернення органами Державної Казначейської служби України сум податків та зборів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (відповідно до платіжного доручення № 19 від 19.12.2019 р. в сумі 227186,64 гри.) на рахунок платника без наявної сплати та переплати.
Відмовляючи у зменшенні недоїмки за 2015-2016 роки на суму 63449,05 грн. відповідач посилається на те, що уточнюючі декларації за 2015-2016 рр. подані з пропуском строку.
Право надіслати таку уточнюючу декларацію відповідачем не заперечується.
Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу (п. 1 Розділу II Порядку №422).
Тобто, інтегрована картка є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому сум недоїмки та пені, які не підлягають сплаті в даному випадку, але в картці зазначені як наявна заборгованість порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу та впливає на стан подальших розрахунків по податку.
Згідно з положеннями пункту 5 розділу І Порядку №422, контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.
При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.
У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.
Первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: ухвала суду про відкриття провадження; ухвала про забезпечення позову; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження; ухвала суду про відкриття касаційного провадження; ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення; рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України) (пункт 2 розділу VII Порядку №422).
Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов'язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від'ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.
Пунктом 2 розділу 2 Порядку № 422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.
Також, приписами пункту 21.1.10 статті 21 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані: вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі.
Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.
Зі змісту вказаних вище норм права випливає висновок про те, що відповідач має можливість здійснювати відповідні коригування облікових показників ІКП у ручному режимі у разі необхідності.
Враховуючи, що в межах справи господарського суду Житомирської області № 906/308/19 стягнуто з Хорошівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області на користь Приватного підприємства "ВВ Агро" набуті без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 227186,64 грн., а тому суд вважає, що відповідач, як контролюючий орган, до функцій якого за приписами статей 19-1, 41 Податкового кодексу України віднесено здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, ухилився від з'ясування обставин щодо встановлення об'єктивних причин виникнення заборгованість в сумі 227186,64 грн (орендна плата з юридичних осіб), що в свою чергу призвело до безпідставного відображення в інтегрованій картці платника податків заборгованості - збільшення недоїмки на суму 227186,64грн. з земельного податку.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Суть статті 1 Першого протоколу зводиться до того, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява № 33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І).
Відсутність національного законодавства, яке б регулювало порядок внесення змін в інтегровану картку обліку платника податку у разі повернення суми надміру сплаченого податку, не може слугувати підставою для не відображення таких показників у відповідній картці обліку.
Враховуючи те, що судам відведено ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав, гарантованих Конвенцією, саме суди та прирівняні до них інституції вважаються, як правило, тими ефективними засобами захисту на національному рівні, до яких за Конвенцією потрібно звертатися за захистом своїх прав, перш ніж шукати підтримку в Європейському суді з прав людини (рішення щодо прийнятності від 17.12.2002 у справі «Воробйова проти України», заява № 27517/02; рішення щодо прийнятності від 18.05.2004 у справі «Архипов проти України», заява № 25660/02), то суд приходить до висновку, що належним способом захисту у даній справі, що сприятиме відновленню прав позивача буде зобов'язати відповідача здійснити відповідні коригування облікових показників інтегрованої картки платника шляхом списання в ІКП ПП «ВВ Агро» заборгованості із плати за землю на суму 63398,04 грн. та нарахованої на неї пеню в розмірі 218,07 грн.
Крім того, судом врахована позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 14.01.2010 року (набуло статусу остаточного 14.01.2001 року) в справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06,), в п. 57 якого Суд зазначив, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області включити ПП «ВВ Агро» до реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2020 року та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2020 році, суд зазначає.
Як встановлено судом, листом від 18.03.2020 року № 2938/6/06-30-52-04-20 ГУ ДПС в Житомирській області повідомлено позивача, що подані декларації від 18.02.2020 р. за №9028398377, №9028399013. №9028399332. №9028399542 та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва від 20.02.2020р. за №9030223433 прийняті з відміткою «історія подання», ПП «ВВ АГРО» виключено з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2020 рік.
Відповідно до п. 291.4. ст. 291 ПК України до четвертої групи платників єдиного податку відносяться сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 ПК України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.
Згідно з пп. 298.8.1. п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
Відповідно до пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи: самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
За приписами пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Згідно з п. 299.10. ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.
Водночас, вказаний Кодекс визначає, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках (п. 299.10. ст. 299 Податкового кодексу України).
Суд зауважує, що згідно з пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.
Отже, в разі, коли суб'єкт господарювання вже зареєстрований як платник єдиного податку, то законодавство визначає лише один механізм позбавлення суб'єкта господарювання такого статусу - це прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення суб'єкта господарювання з реєстру платників єдиного податку відповідно до приписів п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, зокрема, у разі неподання податкової звітності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відповідач не приймав рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку ПП "ВВ АГРО", натомість повідомив позивача листом від 18.03.2020 року № 2938/6/06-30-52-04-20 про виключення останнього з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2020 рік.
За таких обставин, враховуючи що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги в цій частині є такими, що належить задовольнити.
Щодо заявлених у позові до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про таке.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що ПП "ВВ АГРО"" при зверненні до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 6306,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 15.04.2020 №1967, від 16.04.2020 №1968, а також сплачено гонорар адвокату за надання правничої допомоги у сумі 10 000 грн.
Розмір понесених позивачем витрат за надання правничої допомоги в ході судового розгляду справи підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами, а саме:
- договором про надання правничої допомоги №7 від 31.03.2020 року;
- рахунок-фактура №11 від 31.03.2020 року, №20 від 29.05.2020 року;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 09.07.2020 року;
- платіжні доручення від 31.06.2020 року №1965 у розмірі 5000,00 грн, від 01.06.2020 року №83 у розмірі 5000,00 грн.
В контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт. Суд таких обставин також не встановив.
Таким чином, з огляду на доведеність позивачем реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу судових витрат, а саме: на користь позивача підлягають стягненню сплачені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 6 306,00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. шляхом стягнення цих коштів за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд. -
вирішив:
Адміністративний позов Приватного підприємства "ВВ "Агро" (вул. Зарічна, 1,Поромівка,Хорошівський район, Житомирська область,12132. Код ЄДРПОУ 35689130) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003. Код ЄДРПОУ 43142501) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Житомирській області щодо відображення в інтегрованій картці платника податку Приватного підприємства «ВВ Агро» заборгованості з платежу «орендна плата з юридичних осіб» .
Зобов'язати Головне управління ДПС в Житомирській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків приватного підприємства «ВВ Агро» з платежу «орендна плата з юридичних осіб», а саме виключити заборгованість в сумі 63398,04 грн. з платежу «орендна плата з юридичних осіб» (код платежу 18010600) та 218,07 грн. нарахованих штрафних санкцій.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області викладене у листі за вих.№ 2938/6/06-30-52-04-20 від 18.03.2020 про виключення Приватного підприємства «ВВ Агро» з реєстру платників єдиного податку четвертої черги на 2020 рік.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області включити приватне підприємство «ВВ Агро» до реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2020 року та видати відповідну довідку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь приватне підприємство «ВВ Агро'судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 6306 (шість тисяч триста шість) грн 00 (нуль) коп та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10000 (десят тисяч) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 04 серпня 2020 року.
Суддя О.Г. Попова