04 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/2354/20
категорія 111030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 27.09.2019 №0002103307 та №0002093307.
В обґрунтування позову вказано, що за результатами позапланової документальної перевірки щодо своєчасності достовірності повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету щодо фізичної особи ОСОБА_1 прийнято податкові повідомлення-рішення якими збільшено суму податку на доходи фізичних осіб та грошового зобов'язання з військового збору. Позивач вважає неправомірним донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, оскільки висновки контролюючого органу не узгоджуються з вимогами законодавства, ґрунтуються на припущеннях осіб, які проводили перевірку, без підтвердження належними доказами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 06.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Позивач в підготовчому судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. 03.06.2020 подала заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.185).
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 10.04.2020 (а.с.108-110).
В судовому засіданні 17.06.2020 протокольною ухвалою суду відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено з матеріалів справи, 31 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" правонаступником якого с ПАТ "Креді Агріколь Банк" було укладено кредитний договір №428 на суму 41700 доларів США зі сплатою 13,40 % річних із терміном користування кредиту з 31 липня 2008 року по 30 липня 2028 року для купівлі житлового будинку (а.с.18-24).
В подальшому, 06.12.2016 між сторонами кредитного договору було укладено договір про внесення змін та доповнень №3 (про зміну валюти та часткове прощення боргу) до кредитного договору №428 від 31.07.2008, відповідно до якого за умови погашення позивачем в день укладення додаткової угоди заборгованості за кредитним договором у розмірі не менше ніж 30% від суми заборгованості по кредиту у сумі 359140,87 грн банк у відповідності до ст.605 ЦК України припиняє зобов'язання позичальника щодо погашення залишку кредиту у розмірі 70% від суми заборгованості за кредитом (а.с.25-26).
За результатами проведеної невиїзної перевірки ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ ДФС у Житомирській області від 10.07.2019 №1263 складено акт від 06.09.2019 №622/06-30-13-05/26347026 (а.с.55-71).
Перевіркою встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України - ПАТ "Креді Агріколь Банк" у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1-ДФ за 4 картал 2016 року, відображено нарахування та виплату доходів платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 у вигляді додаткового блага за ознакою доходів "126", а саме анулювання (прощення) основної кредитної заборгованості по основній сумі боргу за кредитом у розмірі 837996,35 грн.
Враховуючи викладене контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем допущені порушення:
- п.п.49.18.4. п.49.18. ст.49, п.п."в" п.176.1 ст.176, п.179.1. ст.179 ПК України, а саме не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, граничний термін подання до 07.05.2017;
- п.п.163.1.1. п.163.1. ст.163, п.п. "д" п.п.164.2.17. п.164.2. ст.164, п.п.165.1.55. п.165.1. ст.165, п.п.167.1. ст.167 ПК України, а саме за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 150715,33 грн;
- п.п.163.1.1. п.163.1. ст.163, п.п."д" п.п.164.2.17. п.164.2. ст.164, п.п.165.1.55. п.165.1. ст.165, п.п.1., п.п.1.2, п.1.3. п.16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України, а саме за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 занижено військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 12559,61 грн;
- 44.3 та п.44.5. ст.44, п.85.2. ст.85 ПК України для проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1. не надано в повному обсязі документи.
Позивач заперечуючи проти висновків акту перевірки 13.09.2019 направила до ГУ ДФС у Житомирській області заперечення на акт від 06.09.2019 (а.с.72-74).
24 вересня 2019 Головне управління ДПС у Житомирській області направило позивачу відповідь на заперечення від 13.09.2019, якою без змін залишено висновки акту (а.с.72-81).
За результатами встановлених порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.09.2019:
- №0002103307, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 150715,33 грн за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37678, 83 грн (а.с.15, 17);
- №0002093307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 12559,61 грн за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3139,90 грн (а.с.14, 16).
08.10.2019 позивачем до ДПС України направлялась скарга на податкові повідомлення-рішення за актом перевірки від 06.09.2019 №622/06-30-13-05/26347026, зокрема, щодо рішень №0002103307 та №0002093307 від 27.09.2019 (а.с.82-89).
За результатами розгляду скарги 05.12.2019 ДПС України залишила без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення (а.с.90-93).
Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, позивач звернулась до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Підпунктом 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 ПК України визначено обов'язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Згідно п.75.1. ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Приписами п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Позивач обґрунтовуючи підстави скасування податкових повідомлень-рішень вказує на порушення контролюючим органом порядку проведення перевірок.
Так, з 05.11.2018 по 07.11.2018 ГУ ДФС у Житомирській області проводилась невиїзна позапланова документальна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_1 , за період з 01.01.2016 по 31.2.2016, за результатами якої складено акт від 14.11.2018 №1367/06-30-13-05/2634702680 (а.с.35-51).
Позивач посилається на п.78.2. ст.78 ПК України, який визначає, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1., 78.1.4., 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
Натомість відповідачем на спростування доводів позивача щодо повторності проведення перевірки за один і той самий період вказано, що не погоджуючись з висновками, які викладені в акті від 14.11.2018 ОСОБА_1 подано заперечення на акт перевірки (а.с.52-54).
В свою чергу Головним управлінням ДФС у Житомирській області за результатами розгляду заперечень листом від 30.11.2018 вказано, що з метою об'єктивного розгляду заперечення до акту позапланової документальної невиїзної перевірки від 14.11.2018 № 1367/06-30-13-05/2634702680, згідно п.п.78.1.5. п.78.1. ст.78 ПК України, після надання позивачем всіх первинних документів та отримання відповідних документів від ПАТ "Креді Агріколь Банк" податковим органом буде призначено документальну позапланову перевірку з питань, викладених в запереченні до акту (а.с.113).
В свою чергу, у акті перевірки від 06.09.2019 №622/06-30-13-05/26347026 підставою призначення перевірки вказано п.п.78.1.5. п.п.78.1. ст.78 ПК України (а.с.55-71).
Згідно з п.п.78.1.5. п.п.78.1. ст.78 ПК України серед підстав проведення документальної позапланової перевірки вказано: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається: у разі розгляду заперечення до акта перевірки та/або додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, - контролюючим органом, який проводив перевірку; під час проведення процедури адміністративного оскарження - контролюючим органом вищого рівня, який розглядає скаргу платника податків.
Таким чином, податковим органом після отримання необхідних документів прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 .
Аналіз встановлених обставин справи та норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що доводи позивача щодо порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки є безпідставними.
Підпунктом 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 ПК України передбачено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно підпункту 14.1.54. пункту 14.1. статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Так, відповідно до п.п.14.1.56. п.14.1. ст.14 ПК України доходи це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Пунктом 164.1. статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом "д" 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Відповідно до п.164.5. ст.164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за відповідною формулою.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (п.п.165.1.49. п.165.1. ст.165 ПК України).
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.605 Цивільного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.
Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно з пунктом 167.1. статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6. статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1. статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1. пункт 161. підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1.3. пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.
Як попередньо встановлено судом, 31 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" правонаступником якого с ПАТ "Креді Агріколь Банк" було укладено кредитний договір №428 на суму 41700 доларів США зі сплатою 13,40 % річних із терміном користування кредиту з 31 липня 2008 року по 30 липня 2028 року для купівлі житлового будинку (а.с.18-24).
В подальшому, 06.12.2016 між сторонами кредитного договору було укладено договір про внесення змін та доповнень №3 (про зміну валюти та часткове прощення боргу) до кредитного договору №428 від 31.07.2008, відповідно до якого за умови погашення позивачем в день укладення додаткової угоди заборгованості за кредитним договором у розмірі не менше ніж 30% від суми заборгованості по кредиту у сумі 359140,87 грн банк у відповідності до ст.605 ЦК України припиняє зобов'язання позичальника щодо погашення залишку кредиту у розмірі 70% від суми заборгованості за кредитом, що становить 837995,35 грн (а.с.25-26).
На підтвердження повідомлення № 1 позивача про прощення кредиту до матеріалів справи надано копію листа ПАТ "Креді Агріколь Банк" від 06.12.2016 (а.с.27).
Однак, матеріали справи свідчать про те, що договір кредиту позивача не був погашений станом на 01.01.2014, операція з прощення (анулювання кредиту) здійснена після 01.01.2015, отже спірні правовідносини підпадають під дію пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Станом на 06.12.2016 загальна заборгованість по кредиту №428 від 31.07.2008 становила 45819,05 доларів з них: 34854,43 доларів США по тілу кредиту, що в гривневому еквіваленті становило 910658,35 грн; 2547,83 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, що в гривневому еквіваленті становило 66568,37 грн; 519,52 доларів США нарахованих відсотків, що в гривневому еквіваленті становило 13573,75 грн; 7897,27 доларів США нарахованих відсотків, що в гривневому еквіваленті становило 206335,75 грн. Вказано також, що сторони домовились змінити валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання по кредитному договору на гривню (а.с.29-30).
Сума прощенного ПАТ "Креді Агріколь Банк" боргу по вказаному кредитному договору за основною сумою кредиту становить 837995,35 грн.
Основна сума кредиту, отриманого фізичною особою - платником податку на підставі укладеного кредитного договору з фінансовою установою протягом його дії, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої фізичної особи, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Суд звертає увагу, що прощена ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість по кредиту не перевищує суму, визначену положеннями пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, що свідчить про необґрунтованість віднесення прощеної позивачу суми кредиту до оподатковуваного доходу.
Також суд зазначає, що саме у зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов'язань".
Вищевикладене узгоджується з позицією ГУ ДФС України, що викладена у листі від 11.05.2017 №671/14/06-30-13-01-45 щодо можливості застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України до певних правовідносин та визначення характерних ознак прощеного боргу, що не є додатковим благом та не оподатковується податком на доходи фізичних осіб (а.с.31-33).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у позивача не виникало обов'язку із декларування вказаної суми прощеного боргу як додаткового блага, і як наслідок обов'язку сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у постанові від 04.06.2020 у справі №826/7305/17, у якій колегія суддів вказала, що в силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Застосування вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
З огляду на встановлені обставини справи, з урахуванням відсутності факту перевищення суми прощеного ПАТ "Креді Агріколь Банк" боргу над сумою курсової різниці з 01.01.2014, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу та наявності факту зміни валюти боргового зобов'язання, суд визнає податкові-повідомлення рішення від 27.09.2019 №0002103307 та №0002093307 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, відповідачем не надано належних доказів, що підтверджують наявність порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення впідлягають скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4082,00 грн, про, що свідчить квитанція №137 від 23.01.2020 (а.с.13).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДПС у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 2724,74 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року N 3674-VI, із змінами і доповненнями, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було переплачено судовий збір, про, що свідчить квитанція, суд роз'яснює право позивача на звернення до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити в повному обсязі
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 27.09.2019 №0002103307 та №0002093307.
Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) 2724,74 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва