Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 липня 2020 р. Справа№200/14572/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,
за участю:
секретаря Мурашка Д.О.,
представника позивача Яковлевої А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за фізичною особою ОСОБА_1 рахується податковий борг, раніше не заявлений до суду, у розмірі 30364,81 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (код бюджетної класифікації: 18010300) в сумі 30 364,81 гри., а саме:
6 227,63 грн. - борг виник 10.02.2019 - нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.11.2018 № 31360-42;
4862,26 грн. - борг виник 10.02.2019 - нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.11.2018 № 31361-42;
5741,65 грн. - борг виник 10.02.2019 - нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.11.2018 № 31358-42;
208,28 грн. - борг виник 10.02.2019 - нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.11.2018 № 31359-42;
13 324,99 грн. - борг виник 24.06.2019 - нараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.02.2019 № 0029864-4210-0502.
Належне відповідачу нерухоме майно знаходиться в м. Бахмут.
Зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржені в адміністративному чи в судовому порядку.
З наведених підстав, посилаючись на норми Податкового кодексу України, позивач просив стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (КБК:18010300) в сумі 30364,81 грн.
Ухвалою від 14 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 20 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідачем до суду наданий відзив на позовну заяву, в якому вона проти позовних вимог заперечила, зазначила, що пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Згідно підпункту 266.10.1. пункту 266.10. статті 266 Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Вважаючи на те, що всі податкові повідомлення-рішення датуються 30.06.2016 року, то податковий борг виник через 60 днів, тобто 29.08.2016 року.
Враховуючи вищевикладене граничний строк на стягнення податкового боргу до 29.08.2019 року. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому у числі й винесення податкової вимоги.
Що стосується податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.02.2019 року № 0029864-4210-0502 на суму 13324,99 грн. за 2018 рік, то відповідач вважає суму цього ППР безпідставною, оскільки нерухомість по АДРЕСА_1 згідно Рішення 102 сесії 6 скликання Бахмутської міської ради від 27.06.2017 року № 6/102-1892 не підпадає під Зону 1 та Зону 2. Ця нерухомість визначається коефіцієнтами вказаними у колонці розміру ставок «Для нерухомості, яка розташована за межами Зон 1 та 2», а саме «Будівлі офісні» та має коефіцієнтну ставку 0,5. Виходячи с того, що мінімальна заробітна плата в 2018 році була на рівні 3723 гривень, то ставка податку на 2018 рік обчислюється наступним чином 0,5% від 3723 грн. складає 18,615 грн., тому сума ППР за 2018 рік складає 18,615x511,3=9517,85 грн.
Позивачем у своїй господарській діяльності використовується нежиле приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_2 , що, поряд із земельною ділянкою, на якій розташоване приміщення, використовується у підприємницькій діяльності.
З наведених підстав відповідач просила застосувати правила позовної давності до позовних вимог в частині стягнення на підставі податкових вимог від 30.06.2016 року № 41784-17 в сумі 208,28 грн., №41783-17 в сумі 6227,63 грн., № 41785-17 в сумі 5741,65 грн., № 41782-17 в сумі 4862,17 грн. та відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення податкового боргу у розмірі 20 846,96 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача на стадії підготовчого провадження заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Водночас, в судовому засіданні 20 травня 2020 року представником відповідача надана до суду заява про часткове визнання позову в сумі 9517,85 грн., в решті позовних вимог представник відповідача просив відмовити.
До судового засідання при розгляді справи по суті відповідач та її представники не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.
Сторонами не заперечується, що у власності фізичної особи ОСОБА_1 знаходиться нерухоме майно за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстраційними документами (а.с.22-25).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наявність у фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 30364,81 грн., відповідно до прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень (а.с.17-18), а саме:
податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.11.2018 № 31360-42 на суму 6 227,63 грн. за 2015 рік;
податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.11.2018 № 31361-42 на суму 4 862,26 грн. за 2015 рік;
податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.11.2018 № 31358-42 на суму 5 741,65 грн. за 2015 рік;
податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.11.2018 № 31359-42 на суму 208,28 грн. за 2015 рік;
податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.02.2019 № 0029864-4210-0502 на суму 13 324,99 грн. за 2018 рік.
Відповідно до складеного позивачем розрахунку ціни позову терміни сплати вказаних податкових зобов'язань зазначені 10.02.2019 року та 24.06.2019 року (а.с.9).
Водночас, з боку відповідача суду надані відомості про те, що суми нарахованого податку на нерухомість за 2015 рік, зазначені в якості предмету стягнення, були нараховані позивачем у податкових повідомленнях-рішеннях від 30.06.2016 року, зокрема:
на суму 6 227,63 грн. - ППР № 41783-17;
на суму 4 862,26 грн. - ППР № 41782-17;
на суму 5 741,65 грн. - ППР № 41785-17;
на суму 208,28 грн. - ППР № 41784-17 (а.с.54-57).
Вказані відомості позивачем не спростовані та підтверджуються наданим з його боку розрахунком податку на нерухоме майно, де зазначені суми нараховані саме за 2015 рік (а.с.16).
З урахуванням встановлених обставин, вирішуючи справу, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 175 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 39.14 статті 39 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених ПК України та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовані статтею 266 ПК України, яка, зокрема, містить такі приписи:
266.1.1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
266.5.1. Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
266.6.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пункт 266.7.1).
266.7.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
266.10.1. Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Оскільки судом встановлено, що податковим органом відповідно до норм статті 266 ПК України на адресу відповідача були направлені податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 року щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд також застосовує норми статті 102 ПК України.
Відповідно до пункту 102.1 вказаної статті контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 102.4. статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Таким чином, граничним строком сплати податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 року є 29.08.2016 року, а граничний строк стягнення податкового боргу сплив після 29.08.2019 року.
Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом 13.12.2019 року, вказаний податковий борг стягненню не підлягає через пропуск встановленого строку.
Прийняття позивачем повторних податкових повідомлень-рішень у 2018 році про стягнення того ж самого боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, вказаний строк не поновлює.
З наведених підстав позовні вимоги у зазначеній частині задоволенню не підлягають.
Водночас, суд приймає часткове визнання позову відповідачем, але вважає, що заперечення стосовно ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, відповідачем не доведені належними та допустимими доказами.
Зокрема, посилаючись на те, що нерухомість по АДРЕСА_1 , має коефіцієнтну ставку 0,5, оскільки не підпадає під Зону 1 та Зону 2 згідно з Рішенням Бахмутської міської ради від 27.06.2017 року № 6/102-1892 (а.с.20-21), позивач не довів, до якої саме зони відноситься вказана адреса.
Відповідно до частина 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки до закінчення з'ясування обставин справи сторона відповідача доказів розташування нерухомості для цілей оподаткування за адресою м.Бахмут, вул. Садова, будинок 78а, не надала, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.02.2019 року № 0029864-4210-0502 не оскаржила, враховуючи часткове визнання позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки 13 324,99 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області є такими, що підлягають частковому задоволенню.
За приписами статті 139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ 43142826) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (КБК:18010300) в сумі 13324 (тринадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 99 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 21 липня 2020 року. Рішення складено у повному обсязі 31 липня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.А. Чекменьов