Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 липня 2020 р. Справа№200/4384/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (ЄДРПОУ: 25953557, Донецька область, м. Лиман., вул. Лесі Українки, б. 20а) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради, в якій просила:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в наданні довідки про складові заробітної плати для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ "Про державну службу" пенсії відповідно до ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" з урахуванням та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016р. та наказу Міністерства соціальної політики України №750 від 10.05.2017р.;
- визнати протиправним та скасувати лист Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області від 10.03.2020 №05вхД-12-6.2 про відмову в наданні довідки про складові заробітної плати;
- зобов'язати відповідача період роботи в органах податкової служби на посадах в період перебування на яких позивачу були присвоєні спеціальні звання зарахувати до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та визначити посаду головного державного ревізора-інспектора, з якої позивач був звільнений згідно додатків до Порядку №750;
- зобов'язати відповідача видати довідку про складові заробітної плати для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 8 89-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" з урахуванням та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016р. та наказу Міністерства соціальної політики України №750 від 10.05.2017р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання довідки про складові заробітної плати, затверджену Постановою правління ПФУ 17.01.2017 року №1-3 зі змінами, для призначення пенсії згідно Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» з урахуванням та відповідно до Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року та Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутність) їхніх посад, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №750 від 10.05.2017 року.
10.03.2020 року листом №05вх-Д-12-6.2 відповідач відмовив позивачу в наданні довідки про складові заробітної плати у зв'язку з тим, що посада головного ревізора-інспектора з якої позивач був звільнений 15.04.2016 року відсутня в додатках до Порядку №750 та не відноситься до посад державної служби, а умови оплати праці та її види, передбачені Законом №889 - VIII, не поширюються на працівників , яким присвоюються соціальні звання, а відповідно період роботи посадових осіб в органах податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем до суду надано відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що ознайомившись зі змістом та вимогами позовної заяви управління заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Зазначає, що порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 року №750. Посади головного державного ревізора - інспектора та головного державного інспектора в додатках до Порядку №750 відсутні та не відносяться до посад державної служби.
Крім того, відповідач вважає, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №160 «Про утворення Державної фіскальної служби» довідку про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця має видавати Державна фіскальна служба, територіальним органом якої є, зокрема, Головне управління ДФС у Донецькій області.
Позивачем подано до суду відповідь на відзиви, в якій він підтримує позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
13.12.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС у Донецькій області з заявою про надання довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723XII «Про державну службу», довідки про стаж роботи на державній службі та довідки про реєстрацію ДПС у Донецькій області починаючи з грудня 2014 року.
Листом Головного управління ДПС у Донецькій області від 23.12.2019 року №36862/10-99-13-02 позивачу було відмовлено в наданні довідки у зв'язку з відсутністю у штатному розписі Головного управління ДПС у Донецькій області останньої займаної посади позивача, головного державного ревізора-інспектора державного органу, юрисдикція якого поширювалась на територію одного або кількох районів, міст обласного значення з посиланням на п. 4 Порядку №662 від 14.09.2016 року та рекомендовано звернутись за довідкою про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця до Управління соціального захисту населення з посиланням на п. 3 Порядку №750 від 10.05.2017 року.
27.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Лиманскої міської ради із заявою щодо надання довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця.
Листом № 05вхД-12-62 від 10.03.2020 року Управлінням соціального захисту населення Лиманскої міської ради позивачу відмовлено у наданні довідки з підстав того, що посада головного державного ревізора-інспектора в додатках до порядку 3750 відсутня та не відноситься до посад державної служби.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 12 розділу XI Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., № 52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Враховуючи викладене, позивач має право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 року № 750 затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад (далі Порядок № 750).
Згідно пункту 2 Порядку № 750 довідка про заробітну плату для призначення пенсії (далі - довідка для призначення пенсії) відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку № 622.
Пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, визначено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:
чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;
61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;
жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.
Згідно пункту 3 Порядку № 750 у разі ліквідації державного органу без правонаступника або якщо останнє місце роботи особи на посаді державної служби було в органі, який на час призначення особі пенсії відсутній чи у якому на час призначення пенсії перейменовані (відсутні) посади, у тому числі відсутні відповідні посади державної служби, довідки для призначення пенсії видають:
Міністерство соціальної політики України - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було в державних органах, юрисдикція яких поширювалася на всю територію України (крім Національного банку України);
Національний банк України - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було в установах, філіях та представництвах Національного банку України;
структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі утворення) рад - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було у відповідних державних органах, юрисдикція яких поширювалася на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя, одного або кількох районів, міст обласного значення, та органах місцевого самоврядування.
Відповідно до абзацу першого пункту 7 Порядку № 750 у разі відсутності або перейменування (відсутності) у державному органі посади, що була останньою, яку особа займала на державній службі, її посада визначається цим органом згідно з додатком 1 до цього Порядку або за відповідною групою оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Згідно листа Головного управління ДПС у Донецькій області від 23.12.2019 року № 36862/10/05-99-13-02, у затвердженому штатному розписі Головного управління ДПС у Донецькій області відсутні посади державних службовців територіальних органів, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, та відсутні посади за посадовим окладом 4 900 грн.
Отже, в даному випадку має місце факт відсутності відповідної посади державної служби -головного державного ревізора-інспектора, з огляду на що за приписами пункту 3 Порядку № 750 довідка для призначення пенсії має бути видана відповідним виконавчим органом районної у місті ради.
На підставі викладеного, оскільки відповідачем фактично відмовлено позивачу у видачі довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII, заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови, викладеної в листі №05вхД-12-6.2 від 10.03.2020 року Управління соціального захисту населення Лиманскої міської ради в наданні довідки є обґрунтованим та підлягають задоволенню, що є належним та достатнім способом захисту позивача.
Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З урахуванням вищенаведеного висновку, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління соціального захисту населення Лиманскої міської ради видати довідку про складові заробітної плати для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" з урахуванням та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016р. та наказу Міністерства соціальної політики України №750 від 10.05.2017р.
Стосовно доводів відповідача, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, суд вважає їх неспроможними у зв'язку з нижчевикладеним.
10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну службу" №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року (далі - Закон №889-УІІІ).
Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Закон №3723-ХІІ) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Закон №3723-ХІІ) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ - для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Закон №3723-ХІІ) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Закон №3723-ХІІ) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 25 Закону №3723-ХІІ було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Відповідно до статті 1 Закону №3723-ХІІ, який був діючим протягом майже всього періоду роботи позивача в органах податкової служби, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ (далі - Закон №509-ХІІ).
Згідно з частиною 5 статті 15 Закону №509-ХІІ правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Частиною 7 статті 15 Закону №509-ХІ1 визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини 8 статті 15 Закону №509-ХІІ посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби І рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби І рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби І рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частиною 4 статті 15 Закону №509-ХІІ передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-ХІІ видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
В свою чергу, порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1994 року №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №283).
Так, згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку №283 (чинного до набрання законної сили Закону України "Про державну службу" №889-УІІІ від 10 грудня 2015 року) було встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України "Про державну службу" № 889-У1І1 від 10.12.2015 року, так і нормами діючих до нього профільних Законів України "Про державну службу" №3723-XII та №509-ХІІ та Порядку №283, - було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивач з 01.02.1993 року безперервно працював в органах державної податкової служби, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), те, що позивачу присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом №509-ХІІ порядку, ці періоди роботи (служби) підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Що ж до посилань Управління на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, оскільки позивачу, як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, - варто зазначити наступне.Згідно пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пункту 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи І рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи І рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи І рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Судом встановлено, 26.06.2013 року позивачу було присвоєно 13 ранг державного службовця (запис №30 трудової книжки). Після цього позивачу присвоєно вже спеціальне звання: 25.12.2013 року - «Інспектор податкової та митної справи І рангу» (запис №31 трудової книжки).
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 (далі - Порядок №839).
Згідно пункту 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.
Додатком 6 постанови №306 передбачено, що спеціальне звання "Інспектор податкової та митної справи І рангу" прирівнюється до 7 рангу державного службовця.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців періодів роботи в органах податкової служби на посадах в період перебування на яких позивачу були присвоєні спеціальні звання, та визначити посаду головного державного ревізора-інспектора з якої позивач був звільнений згідно додатків до Порядку №750, суд зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вказує, що йдеться про реальні дії, що відбулися і безпосередньо порушують права та інтереси позивача та не є припущенням про порушення цих прав та інтересів у майбутньому.
Крім того пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України. Тільки до повноважень Пенсійного фонду належать функцій щодо розрахунку та зарахування до стажу роботи періодів роботи громадян, зокрема і до стажу державної служби.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з цим, ця норма має застосовуватись з урахуванням статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Крім того дана вимога в разі наявності спору має бути скерована територіальному органу Пенсійного фонду.
Отже ця вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №66499 від 14.04.2020 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 420,40 грн. підлягає стягненню з Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (ЄДРПОУ: 25953557, Донецька область, м. Лиман, вул. Лесі Українки, б. 20а) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради в наданні довідки про складові заробітної плати, яка викладена в листі від 10.03.2020 №05вхД-12-6.2.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" з урахуванням та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016р. та наказу Міністерства соціальної політики України №750 від 10.05.2017р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (ЄДРПОУ: 25953557, Донецька область, м. Лиман., вул. Лесі Українки, б. 20а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш