Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 серпня 2020 р. Справа№200/5952/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Кабановій О.О. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради
третя особа: ОСОБА_2
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , відповідно до якого просив суд: визнати незаконною та протиправною діяльність Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради, яка виразилася у не призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяви про призначення адресної допомоги уповноваженого члена родини ОСОБА_2 ; зобов'язати Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради здійснити перерахунок призначеної на сім'ю щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 11.12.2019 р. уповноваженого члена родини ОСОБА_2 , з урахуванням призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та здійснити відповідну виплату на рахунок уповноваженого члена родини.
Ухвалою від 30 червня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 27 липня 2020 року.
17 липня 2020 року представник відповідача надав засобами поштовогозв'язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.
22 липня 2020 року до суду засобами поштового зв'язку надійшли письмові пояснення третьої особи ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
Позивач та його мати, ОСОБА_2 з 2014 року у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, у тому числі, в смт Новий світ Старобешевського р-ну Донецької області переміститись до м. Слов'янськ.
ОСОБА_2 знаходиться на обліку внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка № НОМЕР_3 від 04.12.2014 року. Доказів, що довідка скасована сторонами суду не надано.
15.12.2014 року в порядку реалізації Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" позивач разом з матір'ю вперше звернулись до Управління праці та соціального захисту Слов'янської міської ради із заявою для отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання (перебування) (надалі - грошова допомога). Та грошова допомога була призначена на всіх членів родини: матері - 884,00 грн., позивачу - 442,00 грн., загальна сума - 1362,00 грн. до 14.02.2015 року, яка була зменшена у зв'язку з тим, що позивач є працездатною особою з 15.02.2015 року по 14.04.2015 року - 1105,00 грн., а з 15.04.2015 року по 14.06.2015 року - 884,00 грн.
В подальшому мати позивача, як уповноважений представник сім'ї, кожні шість місяців зверталась до відповідача с заявою для отримання грошової допомоги. В подальшому адресна допомога призначалась у розрахунку тільки на матір позивача, оскільки позивач в той час був не працевлаштований, а саме:
04.01.2016 року - грошова допомога призначена в розмірі - 1074 грн., 01.03.2016 року - у зв'язку з закінченням терміну дії довідки ВПО матір позивача звернулась с заявою до відповідача для продовження виплати грошової допомоги. Допомога призначена в розмірі - 1074 грн. тільки матері позивача,оскільки позивач не працював.
В подальшому адресна допомога на родину призначалась тільки на матір позивача, а саме: 16.06.2016 року - грошова допомога призначена у розмірі - 1130,00 грн.; 20.12.2016 року - грошова допомога призначена у розмірі - 1247,00 грн.
В травні 2017 року позивачем була подана заява до УПСЗН на отримання соціальної допомоги по догляду за матір'ю, яка є інвалідом І групи, та позивачу була призначена соціальна допомога, про цей факт мати позивача зазначила у заяві про надання адресної допомоги, однак відповідач призначив адресну допомогу на родину врахувавши тільки матері позивача, позивачу грошова допомога не призначена.
26.06.2017 року мати позивача, як уповноважена особа родини, звернулась до відповідача, з заявою про призначення грошової допомоги на новий термін, вказавши в заяві, що позивач доглядає за нею як інвалідом І групи та отримує соціальну допомогу, яка призначена на період з 31.05.2017 року по 26.01.2018 року.
Відповідач 17.01.2018 року призначив грошову допомогу у розмірі 1784,90 грн. призначивши адресну допомогу тільки матері позивача, позивачу в призначенні допомоги було відмовлено на підставі п.п. 3, 7 Постанови КМУ № 505.
Не погодившись з рішенням відповідача позивач звернувся до суду та рішенням Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 05.09.2018 року по справі № 805/3994/18-а відповідача було зобов'язано зробити перерахунок щомісячної адресної допомоги з урахуванням призначення позивачу адресної допомоги.
На виконання рішення суду відповідачем було здійснено перерахунок адресної допомоги з 20.12.2017 року по 19.06.2018 року та нарахована і виплачена позивачу адресна допомога. В подальшому, кожного разу при призначенні адресної допомоги, відповідач відмовляв позивачу у її призначенні і кожного разу позивач звертався за захистом своїх прав до суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року по справі № 200/7176/19-а, рішенням 30 січня 2019 року по справі № 200/14992/18-а відповідача було зобов'язано вчинити аналогічні дії.
11 грудня 2019 року ОСОБА_2 , як уповноважений представник сім'ї, знов звернулась із заявою до відповідача про призначення щомісячної адресної допомоги на наступний термін. Однак у зв'язку з тим, що в бланку заяви відсутня графа щодо даних з працевлаштування, мати позивача надала додаток до заяви про призначення адресної допомоги в якій вказала, що позивач є особою, яка надає соціальні послуги, догляд за інвалідом І групи з 25.01.2019 року.
Однак відповідач в черговий раз відмовив в призначенні позивачу адресної допомоги з причин того, що у зв'язку з тим, що позивач не працевлаштований та не здійснює догляду за інвалідом І групи, про що вказано в рішенні про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 18.12.2019 року.
Про відмову у призначенні адресної допомоги позивачу стало відомо з листа відповідача № 05-23/1946 від 18.05.2020 року, який позивач отримав десь в травні 2020 року.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що ОСОБА_2 з 15.12.2014 року звертається до Управління з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій декларує у складі родини сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 7 Порядку, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають у трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період-припиняється.
Відповідно до пункту 3 Порядку, особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.
Грошова допомога на проживання призначалась ОСОБА_2 з 15.12.2014 року по 14.02.2015 року у розмірі 1326,00 грн. (на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), з 15.02.2015 року по 14.04.2015 року у розмірі 1105,00 грн. (на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), з 15.04.2015 року по 14.06.2015 року у розмірі 884,00 грн. на сім'ю (на ОСОБА_2 ).
З 15.06.2015 по 19.12.2019 виплачено допомогу в розрахунку на ОСОБА_2 .
Згідно особистої заяви від 11.12.2019 р, ОСОБА_2 , як особі з інвалідністю І групи, призначено грошову допомогу: з 20.12.2019р. по 19.06.2020 р. у сумі 2129,40 грн.
Оскільки ОСОБА_1 не працевлаштувався протягом періоду з 15.12.2014 р. по 14.06.2015 р., призначити йому допомогу Управління не має підстав.
Відповідач зазначає, що в рішенні Донецького окружного суду від 30 березня 2020 у справі № 200/1499/20-а судом прийнято до уваги той факт, що ОСОБА_1 надає соціальні послуги по догляду за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою працездатного віку, однак надає соціальну допомогу особі з інвалідністю І групи, отже враховуючи положення пункту 7 Порядку № 505 має право на призначення допомоги на проживання.
Відповідач також звертає увагу суду, що відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» № 966 - IV від 19.06.2003 року, згідно з Постановою КМУ № 558 від 29.04.2004 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» ОСОБА_1 призначено компенсацію за надання соціальних послуг ОСОБА_2 з 31.05.2017 року по 26.01.2018 року; з 29.01.2018 року по 24.01.2019 року; з 25.01.2019 року по 24.01.2020 року.
На звернення ОСОБА_1 від 27.01.2020 року про призначення і виплату компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, прийнято рішення про відмову, у зв'язку з тим, що вищевказаний Закон втратив чинність з 01.01.2020 року, про що ОСОБА_1 повідомлено письмово. З огляду на зазначене, з 25.01.2020 документального підтвердження догляду за особою з інвалідністю І групи у позивача немає.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини, викладені в адміністративному позові, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
З підстав викладеного суд зазначає наступне.
Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.
Тобто, реалізація права на отримання соціальної допомоги пов'язана з фактом реєстрації особи як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, визначений "Порядком про надання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505.
Згідно п. 2 Порядку №505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї).
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.
Відповідно до п. 5 Порядку у заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім'ї, які претендують на отримання грошової допомоги: прізвище, ім'я та по батькові; число, місяць, рік народження; серія, номер (у разі наявності) паспорта громадянина України, ким і коли виданий або серія, номер документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус; реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному територіальному органу ДФС і мають відмітку в паспорті); інформацію про:- зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування); наявність у будь-якого із членів сім'ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; - наявність житлового приміщення, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації; наявність у будь-якого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у розмірі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; місце роботи осіб працездатного віку та час, з якого особа там працює; наявність у будь-якого з членів сім'ї інвалідності із зазначенням групи інвалідності.
Згідно п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначенні допомоги на підставі п. 7 Порядку № 505 у зв'язку з не працевлаштуванням позивача.
Однак, суд не приймає до уваги доводи відповідача, виходячи з наступного.
З заяви ОСОБА_2 про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг від 11.12.2019 року, остання зазначала, що її син - ОСОБА_1 надає соціальні послуги по догляду за ОСОБА_2 , яка є інвалідом І групи.
З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач є особою працездатного віку, однак надає соціальну допомогу інваліду І групи, отже враховуючи положення пункту 7 Порядку № 505 останній має право на призначення допомоги на проживання, що також встановлено рішеннями Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3994/18-а від 05 вересня 2018 року, у справі № 200/14992/18-а від 30 січня 2019 року, у справі №200/7176/19-а від 09.07.2019, у справі № 200/1499/20-а від 30.03.2020 року, які набрали законної сили.
Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо втрати чинності Законом України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 року №966-ІV з 01.01.2020 року, та відсутність документального підтвердження догляду за особою з інвалідністю І групи у позивача, оскільки з 01.01.2020 року набрав чинності Закон України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року № 2671-VIII.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 року №966-ІV, суб'єкти, що надають соціальні послуги - підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуг.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 року №966-ІV, фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року№ 2671-VIII, фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є особами з інвалідністю I групи.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
Як вбачається з наведеного, положення цих законів не кореспондують один одному.
Так, згідно довідки Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради від 31.01.2020 року № 03-27/174 позивач одержує допомогу по догляду за інвалідом І групи у розмірі 222,07 грн. з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року.
Таким чином, оскільки на момент призначення адресної грошової допомоги позивач надавав соціальну допомогу інваліду І групи, суд приходить висновку, що відповідач неправомірно не призначив позивачу виплату адресної допомоги.
Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту та відновлення своїх прав.
30 червня 2020 року ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, судовий збір підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.
Керуючись Конституцією України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (84116, м. Слов'янськ, вул. Г. Батюка, 40, ЄДРПОУ 25954290), третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради, яка виразилася у не призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяви про призначення адресної допомоги уповноваженого члена родини ОСОБА_2 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (84116, м. Слов'янськ, вул. Г. Батюка, 40, ЄДРПОУ 25954290) здійснити перерахунок призначеної на сім'ю щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 11.12.2019 р. уповноваженого члена родини ОСОБА_2 , з урахуванням призначення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та здійснити відповідну виплату на рахунок уповноваженого члена родини.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (84116, м. Слов'янськ, вул. Г. Батюка, 40, ЄДРПОУ 25954290) на користь Державного бюджету Українисуму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 04 серпня 2020 року.
Повний текст рішення складено та підписано 04 серпня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко