Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 серпня 2020 р. Справа№200/4305/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання до вчинення певних дій, -
22 квітня 2020 року (згідно з трекінгом відправлень пошти) ОСОБА_1 повторно звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 384 від 05 жовтня 2018 року про незарахування стажу при призначенні пенсії за віком; про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06 липня 2018 року про призначення пенсії за віком з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 16 липня 1974 року по 16 липня 1975 року у професійному училище Фурманівської фабрики № 1, з 16 липня 1975 року по 13 вересня 1976 року на Фурманівській прядильно-ткацькій фабриці № 2, з 04 вересня 1984 року по 30 вересня 1986 року в Ясинуватському відділенні Донецької залізничної дороги та з 01 жовтня 1986 року по 31 серпня 1996 року в Локомативному депо Ясинувата-Східна; про зобов'язання позивача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату № 0240 від 16 червня 2016 року та довідки про стаж № 02/391 від 15 червня 2016 року, що видані Локомативним депо Ясинувата-Західна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає на протиправність незарахування спірних періодів, виходячи з незначних недоліків трудової книжки. Вважає, що вказані недоліки не можуть слугувати підставою для неврахування їх до стажу роботи. Крім того, позивач вважає протиправним неврахування відповідачем довідки про стаж та заробітну плату у зв'язку з тим, що вони видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з порушенням частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Після усунення недоліків ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16 липня 2020 року від Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити в позові з підстав правомірності непризначення пенсії позивачеві, оскільки виявлено порушення при заповненні трудової книжки. Довідку про заробітну плату та довідку про стаж неможливо прийняти, тому що видані на непідконтрольній українській владі території документи є недійсними та не мають юридичної сили.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи від 02 липня 2018 року № НОМЕР_3 фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1 .
06 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка зареєстрована за № 2003.
Пенсія ОСОБА_1 призначена, але рішенням від 05 жовтня 2018 року № 384 позивачеві відмовлено в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи, а також врахуванні, наданих позивачем, довідок.
До страхового стажу невраховано періоди роботи: з 16 липня 1974 року по 16 липня 1975 року у зв'язку з відсутністю запису про звільнення; з 16 липня 1975 року по 13 серпня 1976 року у зв'язку з виправленням запису дати наказу про звільнення; з 04 серпня 1984 року по 30 серпня 1986 року у зв'язку з відсутністю запису про звільнення; з 01 жовтня 1986 року по 31 серпня 1996 року у зв'язку з відсутністю запису про звільнення.
Також відповідачем не враховано довідки про стаж та заробітну плату, оскільки вони видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, а довідка про заробітну плату, крім того, не підтверджена первинними документами.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до абзаців 1, 2, 4 частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року (абзац 20 частини першої статті 26 Закону № 1058).
Судом встановлено, що на дату звернення з заявою про призначення пенсії від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла віку, встановленого абзацом 20 частини першої статті 26 Закону № 1058, а саме 57 років 6 місяців (позивачеві виповнилось 59 років 8 місяців).
Пенсія була призначена позивачеві, але певні періоди не зараховано до страхового стажу з підстав виявлених недоліків трудової книжки.
З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що трудові книжки позивача заповнені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162), та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Як абзац 1 пункту 2.3 Інструкції № 162, так і абзац 1 пункту 2.4 Інструкції № 58 передбачають однакову норму, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У трудовій книжці ОСОБА_1 від 16 липня 1975 року записом № 1 зазначено, що позивач 16 липня 1974 року прийнята ученицею стрічкарки у професійне училище Фурманівської фабрики № 1, наказ № 15 від 16 липня 1974 року; записом № 2 - що 16 липня 1975 року по закінченню професійного училища переведена на Фурманівську фабрику № 2 ордена «Знак Пошани» стрічкаркою 3 розряду, протокол № 4 від 16 липня 1975 року; наступним записом № 3 - що 16 липня 1975 року прийнята на Фурманівську фабрику № 2 за переводом у зв'язку з закінченням професійного училища стрічкаркою 3 розряду, протокол № 4 від 16 липня 1975 року; записом № 4 - що 13 вересня 1976 року звільнена з займаної посади згідно з наказом № 103-к від «18.ХІ.76» (запис дати наказу виправлено).
Період з 16 липня 1974 року по 16 липня 1975 року не зараховано відповідачем з підстав відсутності запису про звільнення.
Суд вважає, що така підстава не містить під собою правового обґрунтування, оскільки позивач не могла була звільнена з професійного училища, де проходила навчання, а була переведена, про що зроблено відповідний запис.
Абзац 1 пункту 2.3 Інструкції № 162, на порушення якої посилається відповідач, встановлює альтернативно внесення записів про переведення на іншу постійну роботу або звільнення. З аналізу змісту наведеної норми суд не вбачає порушення, на яке посилається відповідач.
Отже, відсутні підстави для неврахування періоду з 16 липня 1974 року по 16 липня 1975 року до страхового стажу позивача.
Період з 16 липня 1975 року по 13 вересня 1976 року не зараховано відповідачем з підстав виправлення дати наказу про звільнення.
Судом досліджено запис дати наказу про звільнення та не встановлено його виправлення. Із запису № 4 вбачається невідповідність дати запису (13 вересня) даті наказу про звільнення (18 листопада).
Розбіжності в днях (13 або 18) суд вважає виникли внаслідок стирання чорнила, а тому вірним є число «18». Розбіжності в місяці (вересень або листопад) суд вважає помилкою при написанні номеру місяця римськими літерами (ХІ замість ІХ), а тому вірним є місяць «вересень».
Вказані записи завірені підписом посадової особи та скріплені печаткою підприємства, а тому не викликають сумніву в їх достовірності. З огляду на це вказаний період слід обчислювати як період з 16 липня 1975 року по 18 вересня 1976 року.
Крім того, суд враховує, що абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції № 162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. […].
Отже, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи наведене, суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у зарахуванні цього періоду на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Отже, відсутні підстави для неврахування періоду з 16 липня 1975 року по 18 вересня 1976 року до страхового стажу позивача.
Записом № 9 трудової книжки встановлено, що позивач 04 вересня 1984 року прийнята на посаду обліковця паливного складу, наказом № 662 від 03 вересня 1984 року. Наступним внесено запис про те що, паливний склад переданий у розпорядження локомотивного депо Ясинувата-Східна за вказівкою керівника дороги № Н-41 від 18 серпня 1986 року. Записом № 10 зазначено, що позивач 30 вересня 1986 року переведена у локомотивне депо Ясинувата-Східна на підставі наказу № 179 від 19 вересня 1986 року, наказ № 665 від 29 вересня 1986 року.
Період з 04 вересня 1984 року по 30 вересня 1986 року не зараховано відповідачем з підстав відсутності запису про звільнення.
Суд вважає, що така підстава не містить під собою правового обґрунтування, оскільки позивач не була звільнена, а була переведена, про що зроблено відповідний запис.
Абзац 1 пункту 2.3 Інструкції № 162, на порушення якої посилається відповідач, встановлює альтернативно внесення записів про переведення на іншу постійну роботу або звільнення. З аналізу змісту наведеної норми суд не вбачає порушення, на яке посилається відповідач.
Вказані записи завірені підписом посадової особи та скріплені печаткою підприємства, їх достовірність сумнівів не викликає, а тому відсутні підстави для неврахування періоду з 04 вересня 1984 року по 30 вересня 1986 року до страхового стажу позивача.
У трудовій книжці ОСОБА_1 від 10 жовтня 1986 року записом № 11 встановлено, що 01 жовтня 1986 року позивач прийнята обліковцем паливного складу за переводом з Ясинувацького відділення дороги, наказ керівника депо № 366 від 10 жовтня 1986 року. На записі містить печатка підприємства «Локомотивного депо Ясинувата-Східна Донецького ордена Леніна залізничної дороги». Записом № 14 встановлено, що 31 серпня 1996 року у зв'язку з ліквідацією локомотивного депо Ясинувата-Східна переведена в локомотивне депо Ясинувата - Західне, наказ № 239 від 31 серпня 1996 року. Записом № 15 встановлено, що 01 вересня 1996 року позивач прийнята бригадиром бази палива Ясинувата відповідно до переводу з локомотивного депо Ясинувата-Східна.
Період з 01 жовтня 1986 року по 31 серпня 1996 року не зараховано відповідачем з підстав відсутності запису про звільнення.
Суд вважає, що така підстава не містить під собою правового обґрунтування, оскільки позивач не була звільнена, а була переведена, про що зроблено відповідний запис.
Як абзац 1 пункту 2.3 Інструкції № 162, так і абзац 1 пункту 2.4 Інструкції № 58, на порушення яких посилається відповідач, встановлюють альтернативно внесення записів про переведення на іншу постійну роботу або звільнення. З аналізу змісту наведеної норми суд не вбачає порушення, на яке посилається відповідач.
Вказані записи завірені підписом посадової особи та скріплені печаткою підприємства, їх достовірність сумнівів не викликає, а тому відсутні підстави для неврахування періоду з 01 жовтня 1986 року по 31 серпня 1996 року до страхового стажу позивача.
За цих обставин позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 384 від 05 жовтня 2018 року про незарахування стажу при призначенні пенсії за віком, а також про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06 липня 2018 року про призначення пенсії за віком з урахуванням до страхового стажу періоду навчання з 16 липня 1974 року по 16 липня 1975 року у професійному училище Фурманівської фабрики № 1 та періодів роботи з 16 липня 1975 року по 18 вересня 1976 року на Фурманівській прядильно-ткацькій фабриці № 2, з 04 вересня 1984 року по 30 вересня 1986 року в Ясинуватському відділенні Донецької залізничної дороги та з 01 жовтня 1986 року по 31 серпня 1996 року в Локомативному депо Ясинувата-Східна підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про зобов'язання позивача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату № 0240 від 16 червня 2016 року та довідки про стаж № 02/391 від 15 червня 2016 року, що видані Локомативним депо Ясинувата-Західна.
Відповідачем відмовлено у врахуванні цих довідок з тих підстав, що вони видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, а довідка про заробітну плату, крім того, не підтверджена також первинними документами.
З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207 (далі - Закон № 1207).
Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону № 1207 будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Судом встановлено, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і були утворені відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що довідка про заробітну плату № 0240 від 16 червня 2016 року та довідка про стаж № 02/391 від 15 червня 2016 року, що видані Локомативним депо Ясинувата-Західна, підлягають врахуванню.
Суд також зазначає, що відсутність у пенсійного органу можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не є безумовною підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Щодо позовної вимоги зобов'язати позивача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вказаних довідок, то слід зазначити, що за змістом статті 81 Закону № 1788 призначення і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому відповідач має виключну компетенцію в питаннях призначення, перерахунку та виплати пенсії позивачеві.
За таких обставин та з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд доходить висновку, що належним способом захисту буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 2003 від 06 липня 2018 року з урахуванням довідки про заробітну плату № 0240 від 16 червня 2016 року та довідки про стаж № 02/391 від 15 червня 2016 року, що видані Локомативним депо Ясинувата-Західна.
Доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду не приймаються до уваги, оскільки в ухвалі про відкриття провадження встановлено пропуск вказаного строку, визнано поважними причини його пропуску та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на це частина суми сплаченого судового збору підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання до вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 384 від 05 жовтня 2018 року про незарахування стажу при призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: вул. Дружби 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком № 2003 від 06 липня 2018 року з урахуванням до страхового стажу періоду навчання з 16 липня 1974 року по 16 липня 1975 року у професійному училище Фурманівської фабрики № 1 та періоду роботи з 16 липня 1975 року по 18 вересня 1976 року на Фурманівській прядильно-ткацькій фабриці № 2, з 04 вересня 1984 року по 30 вересня 1986 року в Ясинуватському відділенні Донецької залізничної дороги та з 01 жовтня 1986 року по 31 серпня 1996 року в Локомативному депо Ясинувата-Східна та з урахуванням довідки про заробітну плату № 0240 від 16 червня 2016 року та довідки про стаж № 02/391 від 15 червня 2016 року, що видані Локомативним депо Ясинувата-Західна.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: вул. Дружби 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 560 (п'ятсот шістьдесят) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03 серпня 2020 року.
Суддя Ю.М. Льговська