Копія
04 серпня 2020 р. Справа № 160/8867/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 425/0/6-20 від 15.07.2020 року «Про розгляд звернення».
До позовної заяви позивачем додано копію рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 425/0/6-20 від 15.07.2020 року «Про розгляд звернень громадян», яким вирішено громадянці ОСОБА_1 за власний рахунок привести спільне майно за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану в термін до 15.10.20230 року: вхідний вузол переробити на віконний отвір; відновити вхід до педікюрного кабінету через загальний вхід.
Оскаржуване рішення обгрунтовано:
скасуванням наказом Департаменту ДАБІ у Дніпропетровській області від 06.08.2018 року № 46-Н реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт об'єкта «Добудова до власної частини вбудованого нежитлового приміщення (педікюрний кабінет) по АДРЕСА_1 . Реконструкція» від 31.10.2011 року № 08211066665, у зв'язку із встановленням факту подання замовником будівництва (гр. ОСОБА_1 ) недостовірних даних, зазначених у декларації про початок виконання будівельних робіт;
рішенням Новомосковської міської ради від 20.05.2016 року № 150 «Про припинення договорів оренди земельних ділянок»;
посиланнями на статтю 144 Конституції України та статтю 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і статтями 376,383,391 Цивільного кодексу України.
Судом на підставі інформації та документів, які додано до позовної заяви встановлено, що позивач є співвласником приміщення перукарні «Локон» по АДРЕСА_1 згідно витягу з про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.10.2007 року № 16400933; позивач орендував у Новомосковської міської ради дві земельні ділянки, на яких розміщено вбудоване приміщення та добудоване приміщення, які перебувають у приватній спільній частковій власності позивача; позивач отримав дозвіл на проектування добудови до власної частини вбудованого нежитлового приміщення (педікюрний кабінет) по АДРЕСА_1 та отримав містобудівні умови; позивачем зарєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 31.10.2011 року № 08211066665.
Згідно ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Як вбачається із змісту позовних вимог позивача, останній не погоджується із рішенням відповідача про приведення спільного майна до попереднього стану.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1ч.1 ст. 19 КАС України).
Таким чином, як справу адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов'язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.
За змістом статті 376 ЦК України, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно статті 383 ЦК України, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до статті 391 ЦК України, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом четвертим частини другої статті 16 ЦК України.
Згідно частини 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідач прийняв оскаржуване рішення для захисту права комунальної власності територіальної громади на землю, обґрунтовуючи оскаржуване рішення, зокрема, і тим, що орган місцевого самоврядування, діючи як власник земельної ділянки, скасував рішення про надання позивачу в оренду земельних ділянок з цільовим призначенням, що дозволяє здійснювати будівництво на них та на яких розміщено добудови та прибудови співвласником яких є позивач, а також через скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
З аналізу повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, як власних, так і делегованих, можна зробити висновок, що вони мають дуалістичний характер, тобто одні повноваження є владними, інші - такими, що спрямовані на реалізацію цими органами повноважень власника, управителя, знаходяться поза межами публічно-правової сфери.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво або за її рахунок.
Спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування) щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці, підлягає розгляду за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Спір є цивільно-правовим за своїм змістом, оскільки стосується речового права позивача щодо здійснення ним права співвласника приміщення на його реконструкцію та виник у зв'язку із запереченням відповідачем такого права на проведення змін у приміщенні. Тому цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Велика Палата Верховного Суду у постановах від 11.06.2019 року № 917/375/18 та від 01.03.2018 року № 461/12052/15-ц.
За вказаних обставин даний спір з у рахуванням суб'єктивного складу сторін підсудний місцевому загальному суду в порядку ЦПК України.
Таким чином, даний спір не підсудний адміністративним судам.
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.