03 серпня 2020 р.Справа №160/8792/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне ділове співробітництво» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне ділове співробітництво» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування припису та постанови, -
30.07.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне ділове співробітництво» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень від 18.12.2019 року №ДН4181/1858/АВ/П Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області;
- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН225/1858/АВ/МГ-ФС/52 від 11.03.2020 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/8792/20 передана судді Віхровій В.С. 31.07.2020 р.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову в якій позивач просить:
- зупинити стягнення з ТОВ «МІЖНАРОДНЕ ДІЛОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО» (код ЄДРПОУ 42033976) штраф у розмірі 236 150,00 грн. на підставі постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН225/1858/АВ/МГ-ФС/52 від 11.03.2020 року;
- заборонити Новокодацькому ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) стягувати з ТОВ «МІЖНАРОДНЕ ДІЛОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО» (код ЄДРПОУ 42033976) штраф у розмірі 236 150,00 грн. на підставі постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН225/1858/АВ/МГ-ФС/52 від 11.03.2020 року.
В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивачем зазначено, що стягнення вказаної суми може зупинити його діяльність, так як сума штрафц більш ніж в двадцять разів перевищує розмір статутного капіталу підприємства та є надмірним фінансовим тягарем.
Також позивач зазначає, що стягнення такого штрафу може призвести до банкрутства підприємства, у зв'язку з чим працівники втратять роботу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову у даній справі суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, статтею 151 КАС України, визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За своєю суттю інститут забезпечення і адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
З огляду на зміст позовних вимог, спірним у даній справі є винесення відповідачем припису про усунення виявлених порушень від 18.12.2019 року №ДН4181/1858/АВ/П Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН225/1858/АВ/МГ-ФС/52 від 11.03.2020 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кулініч Я.В. відкрито виконавче провадження №62230962.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст.156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Судом встановлено, що до судового розгляду звернуті вимоги про оскарження вимоги про сплату боргу, на підставі якої відкрито виконавче провадження та проводиться примусове стягнення заборгованості.
Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначені заходи примусового виконання рішень, серед яких, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника.
Частиною сьомою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Згідно ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»).
Крім того, в силу положень ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що ефективність захисту інтересів заявника безпосередньо залежить від недопущення настання несприятливих змін власного матеріального становища у вигляді неправомірного стягнення грошових коштів за виконавчим документом.
Обставини спірних відносин свідчать про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача.
До того ж, суд наголошує, що таке вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 27.05.2013 у справі "Суханов та Ільченко проти України" першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в "інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.
Згідно ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
У відповідності до ч.2 ст.76 КАС України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
А відтак суд дійшов висновку про наявність підставі для зупинення стягнення у виконавчому провадженні №62230962.
Разом з тим, в частині заборони Новокодацькому ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) стягувати з ТОВ «МІЖНАРОДНЕ ДІЛОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО» (код ЄДРПОУ 42033976) штраф у розмірі 236 150,00 грн. на підставі постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН225/1858/АВ/МГ-ФС/52 від 11.03.2020 року слід відмовити, оскільки вказаний спосіб забезпечення позову не збереже існуючого положення позивача до вирішення спору по стуі.
Такий спосіб захисту, на переконання суду є достатнім для забезпечення основних функцій інституту забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 77, 150-154, 241-243, 248 КАС України, суддя, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне ділове співробітництво» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне ділове співробітництво» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування припису та постанови, - задовольнити частково.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №62230962, що перебуває у віданні державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кулініч Я.В.
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала підлягає негайному, обов'язковому виконанню шляхом направлення її копії старшого державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кравченко Ю.О. для вжиття відповідних заходів згідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, а також заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб та строки, встановлені ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
< Текст >
Суддя В.С. Віхрова