04 серпня 2020 року Справа № 160/6932/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
25 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі від 27 квітня 2020 року б/н про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Електронної Заяви № 2.34 від 22 квітня 2020 року виходячи з розміру, зазначеного у довідці Дніпровського апеляційного суду № 04.2/68/20-с від 13 квітня 2020 року та зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, починаючи з 19 лютого 2020 року здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% (вісімдесят шість відсотків) від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, котра становить 214404 (двісті чотирнадцять тисяч чотириста чотири) гривні 00 (нуль) копійок, згідно довідки Дніпровського апеляційного суду № 04.2/68/20-с від 13 квітня 2020 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки такий перерахунок викликаний відновленням порушеного права від моменту неправомірного обрахування розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 19.02.2020 року має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи як із загальної суми суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді, так з встановленого рішеннями судів стажу роботи на посаді судді - 23 роки 10 місяців 14 днів та відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді працюючого на відповідній посаді, оскільки як стаж роботи на посаді судді, так і відсоткове співвідношення є сталими величинами. Зменшення відсотків з 86% до 56% погіршить правове становище позивача, звузить зміст та об'єм гарантій незалежності судді у відставці.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06. 2020 року на адресу суду від відповідача 28 липня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві зазначено, що оскільки позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання та не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як це передбачено п. п. 22 і 25 розд. XІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIІІ від 02.06.2016 року, підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, відсутні.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року відмовлено у зупиненні провадження у справі.
Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 30.07.2020 року за правилами ст. 262 КАС України.
Проте, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.
Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Враховуючи наведене, судом продовжено розгляд справи до 04.08.2020 року з метою надання належної оцінки поданим документам.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач з 16.09.2016 року перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську та отримує призначене довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він працював з 29.10.1992 року по 09.09.1997 року на посадах слідчого відділу внутрішніх справ м. Вільногірська Дніпропетровської області та старшого слідчого СУ УМВС України в Дніпропетровській області, з 10.09.1997 року по 09.08.2002 року суддею П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області, з 09.08.2002 року по 06.10.2011 року суддею Вільногірського міського суду Дніпропетровської області, з 07.10.2011 року по 15.09.2016 року суддею апеляційного суду Дніпропетровської області. З 15.09.2016 року на підставі постанови ВР України є суддею у відставці.
Таким чином, підтверджений трудовою книжкою загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 26 років 6 місяців, з яких стаж роботи на посаді судді - 18 років 10 місяців 23 дні.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2017 року № 205/8761/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними, розпорядження щодо визначення стажу роботи та розміру щомісячного грошового утримання - задоволено:
- визнано протиправними дії та розпорядження Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську викладене у протоколі № 5013 від 18.10.2016 року про визначення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання - 80% від суддівської винагороди виходячи зі стажу роботи на посаді судді 20 років;
- зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську, починаючи з 16.09.2016 року призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 року та постановою Верховного Суду від 11.07.2019 року апеляційну та касаційну скарги Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2017 року - без змін.
В рішеннях судів зазначено, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (19 років 5 днів), роботу на посадах слідчого та старшого слідчого (4 роки 10 місяців 10 днів). А тому стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 23 роки 10 місяців 14 днів, що в свою чергу дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Дніпровським апеляційним судом 13.04.2020 року позивачу видана нова довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №04.2/68/20-с про те, що станом на 18.02.2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 214404 грн., в тому числі: посадовий оклад 126120 грн., доплата за вислугу років 75672 грн. (60%), доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 12612 грн. (10%).
Позивач 22.04.2020 року звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/68/20-с від 13.04.2020 року.
Однак, рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.04.2020 року позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці, оскільки на запит Пенсійного фонду України Міністерство соціальної політики України роз'яснило, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18 лютого 2020 року, виникає згідно з статтею 142 Закону №1402. Суддям у відставці, яким за зверненнями до 18.02.2020 перерахунок проведено з 01.01.2020, виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020.
Позивач вважає безпідставною відмову йому у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з 19.02.2020 року, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ст. 19, 126 130 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
В рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
Конституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Тобто, довічне грошове утримання судді у відставці залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до положень п. 2 Розділу XІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIІІ від 02.06.2016 року з дня набрання чинності цим Законом Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визнається таким, що втратив чинність, крім положень, зазначених, зокрема, у пункті 25 цього розділу.
Відповідно п. 25 Розділу XІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIІІ від 02.06.2016 року, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Мотивуючи дане рішення у цій частині Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013).
Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно з пункту 3 рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, згадані вище положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020 року.
Як наслідок, після 18.02.2020 року на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону № 1402-VIII, в силу приписів частини четвертої якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зазначене є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддям у відставці.
При цьому, згідно з висновками Верховного Суду у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Тобто, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набув з 19.02.2020 року та має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/68/20-с від 13.04.2020 року, а рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі від 27 квітня 2020 року б/н про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, відповідач має бути зобов'язаний судом здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/68/20-с від 13.04.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020 року.
При цьому, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/68/20-с від 13.04.2020 року без обмеження граничного розміру та в розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не підлягають задоволенню, є передчасними, оскільки ані в заяві про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ані в рішенні відповідача про відмову у здійсненні такого перерахунку, не йшлося про відсотковий розмір довічного грошового утримання ОСОБА_1 та будь-які обмеження граничного розміру, а суд захищає тільки порушене право.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 24.06.2020 року № 24203.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено основну вимогу позивача, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі від 27 квітня 2020 року б/н про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, зазначеного у довідці Дніпровського апеляційного суду №04.2/68/20-с від 13 квітня 2020 року.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/68/20-с від 13 квітня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук