31 липня 2020 року Справа №160/6939/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України, -
29 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ: 21910427) щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року по справі № 160/6939/19 про зобов'язання виплатити заборгованість з виплати пенсії за період з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ: 21910427) вжити заходів щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року по справі № 160/6939/19 про зобов'язання виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року, про зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.12.2016 року по 30.04.2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вжити заходів щодо негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши вказану заяву, суддя дійшов висновку, що вона має бути повернута заявнику з огляду на наступне.
Так, згідно з ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до ч.2 ст.383 КАС України, у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Одним із обов'язкових документів, що додається до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, передбачений статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, є документ про сплату судового збору.
Однак до заяви не додано квитанцію про сплату судового збору.
Доказів звільнення від сплати судового збору заявником в порушення пункту 9 частини 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надано.
Поряд із тим, із матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи. Отже, від сплати судового збору позивач не звільнений.
Пунктом 9 частини 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Суддя зазначає, що стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачена Розділом IV - Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Суддя звертає увагу, що Законом України "Про судовий збір" передбачена сплата судового збору за подання заяв, пов'язаних із виконанням судових рішень.
Таким чином, заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання заяви в порядку виконання судового рішення.
ОСОБА_2 в заяві також просить звільнити її від сплати судового збору враховуючи її скрутне матеріальне становище.
Розглянувши вказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суддя зазначає наступне.
Питання щодо зменшення, відстрочення, розстрочення чи звільнення сплати судового врегульовано положеннями ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З наведеного вбачається, що суду надано право, а не покладено обов'язок зменшити, відстрочити, розстрочити чи звільнити сторону від сплати судового збору. Крім того, суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити сторону від сплати судового збору за однієї з умов, перелічених у пунктах 1-3 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", лише з урахуванням майнового стану заявника.
Обов'язок обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні сплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Аналіз правового врегулювання питання звільнення від сплати судового збору дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Водночас, суддя наголошує, що належними та достатніми доказами для підтвердження скрутного майнового становища позивача можуть бути довідки про доходи з органів державної податкової інспекції, довідка про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги тощо.
Оскільки ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені у заяві не можуть бути визнані поважними, у зв'язку із чим, заява задоволенню не підлягає.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статті 8 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
"Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів" (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України" (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Тобто, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми заяви обов'язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Враховуючи, що заява у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України подана без додержання вимог частин 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя приходить до висновку про повернення заяви.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 у порядку ст.383 КАС України - повернути заявнику.
Копію ухвали разом з заявою та всіма додатками до неї надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник