вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
03.08.2020м. ДніпроСправа № 904/4107/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Будьонної Оксани Борисівни, м. Полтава
до Селянського (фермерського) господарства "Весела долина", с. Семенівка Томаківського району Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 1 111 200 грн. 00 коп. за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 02.04.2019 № 02/04
Суддя Рудь І.А.
Представники сторін не викликались.
Фізична особа-підприємець Будьонна Оксана Борисівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 21.07.2020 № б/н, в якому просить стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Весела долина" заборгованість в сумі 1 111 200 грн. 00 коп., відповідно до умов договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 02.04.2019 № 02/04.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.
Ухвалою господарського суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 01.10.2020 із проведенням засідання у режимі відеоконференції за участю представника позивача.
Разом із позовною заявою Фізична особа-підприємець Будьонна Оксана Борисівна надала заяву про забезпечення позову від 21.07.2020 № б/н, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 1 111 200 грн. 00 коп., що належать Селянському (фермерському) господарству "Весела долина" та містяться на рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем та/або приватним виконавцем у процесі виконання ухвали про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Зокрема, заявник зазначає, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація про велику кількість судових спорів/проваджень, де СФГ "Весела долина" є відповідачем; відомості з ЄДРПОУ визначають зміну власників та керівних осіб відповідача, що може привести до порушення прав та інтересів позивача шляхом подальшого незадоволення відповідних вимог останнього. Отже, з урахування значної суми заборгованості та вказаних обставин, позивач переконаний що грошові кошти відповідача на момент прийняття рішення можуть значно зменшитись за кількістю або зникнути, що унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Будьонної О.Б. про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано належних доказів того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо.
Зокрема, викладені позивачем у заяві припущення щодо можливого зменшення грошових коштів відповідача чи їх зникнення на момент прийняття рішення через велику кількість судових проваджень, де СФГ "Весела долина" є відповідачем та зміну власників, керівного складу підприємства відповідача, не можуть вважатися підтвердженням наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого виду забезпечення позову.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову Фізичної особи-підприємця Будьонної Оксани Борисівни відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 03.08.2020.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.А. Рудь