вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.07.2020м. ДніпроСправа № 904/5709/19
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Торговий Дім Добробут", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 33 292,24 грн., пені у розмірі 3238,21 грн., інфляційної складової у розмірі 1 366,81 грн., штрафу у розмірі 4 603,80 грн. та неустойки у розмірі 19 152,68 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
При помічникові судді, який за дорученням
судді тимчасово виконує обов'язки
секретаря судового засідання, Яковлєвій А.Ю.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Торговий Дім Добробут" про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 33 292,24 грн., пені у розмірі 2637,49 грн., інфляційної складової у розмірі 3 668,38 грн., штрафу у розмірі 4 603,80 грн., неустойки у розмірі 19 152,68 грн.
Ухвалою суду від 03.12.2019 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях № 10-12-06692 від 13.11.2019 залишено без руху.
Ухвалою суду від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.01.2020.
Ухвалою суду від 27.01.2020 відкладено розгляд справи на 11.02.2020.
Ухвалою суду від 11.02.2020 справу № 904/5709/19 ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 11.03.2020.
Ухвалою суду від 11.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 11.05.2020. Відкладено підготовче засідання на 13.04.2020.
Підготовче засідання, призначене на 13.04.2020, не відбулось внаслідок застосування на території України з 12 березня до 11 травня 2020 року карантинних заходів, а також встановлення особливого режиму роботи судів України.
Ухвалою суду від 15.05.2020 призначено підготовче судове засідання на 03.06.2020.
Заявою від 13.04.2020 позивач зменшив позові вимоги. Наразі предметом розгляду у справі є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 33 292,24 грн., пені у розмірі 3 238,21 грн., інфляційної складової у розмірі 1 366,81 грн., штрафу у розмірі 4 603,80 грн. та неустойки у розмірі 19 152,68 грн.
Ухвалою суду від 03.06.2020 відкладено підготовче засідання на 24.06.2020.
Ухвалою суду від 24.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.07.2020.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (надалі - орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Торговий Дім Добробут" (надалі - орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, №12/02-6549-ОД від 03.04.2019 (надалі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно - група інвентарних об'єктів: каналізація довжиною 452 погонних метра, реєстровий номер 4225700 та кабельна лінія 6кВ довжиною 582 погонних метра, реєстровий номер 4063400 (надалі - майно), розміщене за адресою: м. Жовті Води, вул. Залізнична, буд. 2, що перебуває на балансі Приватного сільськогосподарського підприємства "Торговий Дім Добробут" (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 18.10.2017 і становить за незалежною оцінкою 188 929 грн.
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладено строком до прийняття та реалізації іншого управлінського рішення, але не більше ніж на 2 роки, що діє з 03.04.2018 по 02.04.2020 включно.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору, передав орендарю об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 03.04.2018.
Об'єкт оренди, за твердженням позивача, перебував у користування відповідача по 23.04.2019, що підтверджується актом повернення державного майна з оренди від 23.04.2019.
Згідно з пунктом 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозицій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі - методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2017 року 2 361,61 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
За змістом пункту 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 100% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 2 361,61 грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
За період з 03.04.2018 по 23.04.2019, за розрахунком позивача, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату до державного бюджету у розмірі 33 292,24 грн.
Позивач вказав, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не сплатив орендні платежі у встановлені строки.
За таких обставин, за розрахунком позивача, у Приватного сільськогосподарського підприємства "Торговий Дім Добробут" утворилась заборгованість орендаря перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у розмірі 33 292,24 грн.
За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано до сплати пеню у розмірі 3238,21 грн., інфляційну складову у розмірі 366,81 грн. та штраф у розмірі 4 603,80 грн.
Також позивач зазначив, що через несплату орендарем орендної плати, на підставі статті 782 ЦК України, направив відповідачу лист № 11-02-07310 від 08.11.2018 про відмову від договору та вимагав повернути об'єкт оренди. Вказаний лист був отриманий орендарем 09.01.2019.
За таких обставин позивач вважає, що на підставі положень ч. 2 статті 782 ЦК України, спірний договір є розірваним з 09.01.2019.
Наймодавець, за твердженням позивача, повернув об'єкт оренди тільки 23.04.2019, що підтверджується актом повернення державного майна з оренди від 23.04.2019.
На підставі ч. 2 статті 785 ЦК України, орендодавець нарахував до сплати неустойку у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди у період з 10.01.2019 по 23.04.2019 у розмірі 19 152,68 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не надав.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором на оренди № 12/02-6549-ОД від 03.04.2019 у розмірі 33 292,24 грн., пені у розмірі 3 238,21 грн., інфляційної складової у розмірі 1366,81 грн., штрафу у розмірі 4 603,80 грн. та неустойки у розмірі 19 152,68 грн. за несвоєчасне повернення орендарем орендованого майна після розірвання договору.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (в які строки та якому розмірі орендна плата мала бути оплачена), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи була сплачена відповідачем орендна плата у встановлені строки та розмірі), чи наявні підстави для одностороннього розірвання договору оренди, які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (надалі - орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Торговий Дім Добробут" (надалі - орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, №12/02-6549-ОД від 03.04.2019 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно - група інвентарних об'єктів: каналізація довжиною 452 погонних метра, реєстровий номер 4225700 та кабельна лінія 6кВ довжиною 582 погонних метра, реєстровий номер 4063400 (надалі - майно), розміщене за адресою: м. Жовті Води, вул. Залізнична, буд. 2, що перебуває на балансі Приватного сільськогосподарського підприємства "Торговий Дім Добробут" (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 18.10.2017 і становить за незалежною оцінкою 188 929 грн.
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладено строком до прийняття та реалізації іншого управлінського рішення, але не більше ніж на 2 роки, що діє з 03.04.2018 по 02.04.2020 включно.
За змістом пункту 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання - передачі майна.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач на виконання умов договору, передав орендарю об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 03.04.2018.
Об'єкт оренди перебував у користування відповідача по 23.04.2019, що підтверджується актом повернення державного майна з оренди від 23.04.2019.
Згідно з пунктом 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозицій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі - методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2017 року 2 361,61 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
За змістом пункту 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 100% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 2 361,61 грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
За період з 03.04.2018 по 23.04.2019 орендар зобов'язаний сплатити орендну плату до державного бюджету у розмірі 33 292,24 грн.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не сплатив орендні платежі у встановлені строки.
За таких обставин, у Приватного сільськогосподарського підприємства "Торговий Дім Добробут" утворилась заборгованість орендаря перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у розмірі 33 292,24 грн.
А отже, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості з орендної плати за період з 03.04.2018 по 23.04.2019 у розмірі 33 292,24 грн. є обґрунтованою.
Щодо наявності підстав для нарахування неустойки на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України.
Позивач зазначив, що через несплату орендарем орендної плати, на підставі статті 782 ЦК України, направив відповідачу лист № 11-02-07310 від 08.11.2018 про відмову від договору та вимагав повернути об'єкт оренди. Вказаний лист був отриманий орендарем 09.01.2019.
За таких обставин позивач вважає, що на підставі положень ч. 2 статті 782 ЦК України, спірний договір є розірваним з 09.01.2019.
Наймодавець повернув об'єкт оренди тільки 23.04.2019, що підтверджується актом повернення державного майна з оренди від 23.04.2019.
На підставі ч. 2 статті 785 ЦК України, орендодавець нарахував до сплати неустойку у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди у період з 10.01.2019 по 23.04.2019 у розмірі 19 152,68 грн.
Відповідно до положень статті 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно з вимогами ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Разом з цим, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (станом на час виникнення спірних правовідносин) регулювались Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 (надалі - Закон).
Відповідно до положень ст. 26 Закону, одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Договір оренди припиняється в разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);
- укладення концесійного договору з орендарем державного майна відповідно до Закону України "Про концесію";
- банкрутства орендаря;
- загибелі об'єкта оренди;
- ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Частиною другою статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою державного майна, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди державного майна за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Така сама правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17.
За таких обставин, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення статті 782 ЦК України. Договір оренди державного або комунального майна може бути розірвано лише за погодженням сторін або за рішенням суду.
А отже, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 19 152,68 грн. є не обґрунтованою.
Пунктом 3.8 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 3.9 договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж за три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту 3.8. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 16.06.2018 по 16.06.2019 у розмірі 3238,21 грн.
На підставі пункту 3.9. договору позивач нарахував штраф у розмірі 4 603,80 грн., що становить 20% від суми заборгованості, що утворилась у період з травня 2018 року по грудень 2018 року.
Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, зобов'язання зі сплати орендної плати за договором мало бути виконане орендарем до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Отже, строк нарахування пені за зобов'язанням, що має бути виконане 15 числа місяця, припиняється через шість місяців 15 числа шостого місяця.
За розрахунком суду:
- пеня на суму боргу 2 541,97 грн. за період з 16.06.2018 по 15.12.2018 становить 451,15 грн.;
- пеня на суму боргу 2 524,18 грн. за період з 16.07.2018 по 15.01.2019 становить 457,66 грн.;
- пеня на суму боргу 2 524,18 грн. за період з 16.08.2018 по 15.02.2019 становить 459,82 грн.;
- пеня на суму боргу 2 572,14 грн. за період з 16.09.2018 по 15.03.2019 становить 459,18 грн.;
- пеня на суму боргу 2 615,87 грн. за період з 16.10.2018 по 15.04.2019 становить 469,57 грн.;
- пеня на суму боргу 2 652,49 грн. за період з 16.11.2018 по 15.05.2019 становить 472,07 грн.;
- пеня на суму боргу 2 673,71 грн. за період з 16.12.2018 по 15.06.2019 становить 476,21 грн.
Всього: 3 245,66 грн. Тобто, сума пені за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання становить суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення пені слід задовольнити в заявленому розмірі - 3238,21 грн.
Розрахунок штрафу, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4 603,80 грн. - є обґрунтованими.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову у розмірі 1 366,81 грн. за загальний період з липня 2018 року по листопад 2019 року.
Перевіривши розрахунок інфляційної складової, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахувань не було враховано такі вимоги до розрахунку сум інфляційної складової.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Всупереч наведеним вимогам чинного законодавства, позивачем здійснюється нарахування інфляційної складової починаючи з розрахункового місяця.
За розрахунком суду:
- інфляційна складова на суму боргу 2 524,18 грн. (липень 2018 року) за період з серпня 2018 по листопад 2019 становить 263,49 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 2 524,18 грн. (серпень 2018 року) за період з вересня 2018 по листопад 2019 становить 263,49 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 2 615,87 грн. (вересень 2018 року) за період з листопада 2018 по листопад 2019 становить 171,80 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 2 652,49 грн. (листопад 2018 року) за період з грудня 2018 по листопад 2019 становить 135,18 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 2 673,71 грн. (грудень 2018 року) за період з січня 2019 по листопад 2019 становить 133,96 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 2 700,45 грн. (січень 2019 року) за період з лютого 2019 по листопад 2019 становить 87,22 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 2 713,96 грн. (лютий 2019 року) за період з березня 2019 по листопад 2019 становить 73,72 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 2 738,39 грн. (березень 2019 року) за період з квітня 2019 по листопад 2019 становить 49,30 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 2 120,43 грн. (квітень 2019 року) за період з травня 2019 по листопад 2019 становить 16,80 грн.
Всього: 1 390,49 грн. Тобто, сума інфляційної складової за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання становить суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової слід задовольнити в заявленому розмірі - 1 366,81 грн.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором №12/02-6549-ОД від 03.04.2019 (т. 1 а.с. 18 - 21), актом приймання-передачі від 03.04.2018 (т. 1 а.с. 22), розрахунком орендної плати до договору (том 1, а.с. 23), листом № 11-02-07310 разом з доказами направлення (том 1, а.с. 36 - 37), претензією (том 1, а.с. 38), листом від 23.04.2019 разом з актом повернення майна (том 1, а.с. 43 - 44).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 33 292,24 грн., пені у розмірі 3238,21 грн., інфляційної складової у розмірі 1 366,81 грн. та штрафу у розмірі 4 603,80 грн.
У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 19152,68 грн. слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
ЩОДО ВИМОГИ ПОЗИВАЧА ПРО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ НА ПЕРЕСИЛАННЯ ПОШТОВОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ.
У позові позивач просить покласти на відповідача витрати на пересилання поштової кореспонденції у розмірі 60 грн.
Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У якості доказів несення поштових витрат, пов'язаних з розглядом справи №904/5709/19, позивачем надано до суду:
- поштовий чек від 20.12.2019 на суму 30,20 грн. - направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів;
- поштовий чек від 02.06.2020 на суму 19,24 грн. - направлення відповідачу заяви про уточнення позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням положень зазначеної статті, витрати позивача на відправлення відповідачу заяви про уточнення позовних вимог у розмірі 19,24 грн. слід покласти на позивача. Оскільки необхідність уточнення позовних вимог та подання додаткових розрахунків сум, заявлених до стягнення, виникла внаслідок первісного подання позивачем некоректних розрахунків.
Витрати позивача на відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів у розмірі 30,20 грн. слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Торговий Дім Добробут" (місце реєстрації: 52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Залізнична, буд. 2; ідентифікаційний код: 40431047) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код: 42767945) заборгованість з орендної плати у розмірі 33 292,24 грн., пеню у розмірі 3238,21 грн., інфляційну складову у розмірі 1 366,81 грн., штраф у розмірі 4 603,80 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1 324,24 грн. та витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 20,82 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 19 152,68 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 03.08.2020.
Суддя М.О. Ніколенко