6 квітня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :
Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_7, приватний нотаріус ОСОБА_8, про визнання договору купівлі-продажу будинку та державної реєстрації права власності на будинок недійсними й за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус ОСОБА_8, про визнання її добросовісним набувачем будинку та визнання державної реєстрації права власності на будинок дійсною,
У листопаді 2008 року ОСОБА_4 через представника звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Васильківського міськрайонного суду від 11 березня 2008 року встановлений факт прийняття ним спадщини після батька ОСОБА_9, за ним визнано право власності на будинок АДРЕСА_1, але цим будинком на підставі рішення суду від 25 травня 2007 року незаконно заволоділа ОСОБА_10 і 14 вересня 2007 року продала будинок ОСОБА_6, у подальшому за його, позивача, заявою й позовом було скасовано рішення про визнання за ОСОБА_10 права власності на будинок і визнано недійсним договір купівлі-продажу від 14 вересня 2007 року, проте ОСОБА_6, будучи обізнаним із наявністю спору щодо права власності на будинок, приховав такі обставини та 8 липня 2008 року продав будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_5, тому такий договір купівлі-продажу є недійсним.
Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 8 липня 2008 року між відповідачами, визнати недійсною державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на зазначений будинок та зобов'язати сторони договору повернути одна одній те, що було одержане ними за договором.
ОСОБА_5 пред'явила зустрічний позов і просила визнати її добросовісним набувачем будинку АДРЕСА_1 й визнати дійсною державну реєстрацію її права власності на зазначений будинок, посилаючись на те, що на час продажу будинок не перебував під забороною (арештом), ні вона, ні її представник не знали та не могли знати про те, що ОСОБА_6 не мав права продавати будинок, до того ж майно вибуло з володіння ОСОБА_4 з його волі.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 11 березня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 8 липня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5; в задоволенні решти позову ОСОБА_4 та зустрічного позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 та про відмову в задоволенні зустрічного позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_4 відхилити, рішення Апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України: Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін