вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" липня 2020 р. м. Київ Справа№ 925/1324/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Іоннікової І.А.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Припутніцькій Ю.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.07.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Престиж Агролюкс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 (повний текст складений 21.01.2019)
у справі №925/1324/16 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл"
до Фермерського господарства "Престиж Агролюкс"
про стягнення 1 716 205,64 грн.
В судовому засіданні 16.07.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі №925/1324/16 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл». Вирішено стягнути з Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» на корить позивача 25 164, 22 грн. штрафу, 549 257, 25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 752 829, 60 грн. курсової різниці, 19 908,77 грн. судових витрат. У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 38 521, 19 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 350 433, 38 грн. курсової різниці, 18 946, 14 грн. судових витрат - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі № 925/1324/16 та прийняти нове.
Оскаржуване рішення прийнято після направлення справи на новий розгляд постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017 в частині вирішення спору про стягнення курсової різниці, відсотків за користування товарним кредитом, штрафу за ненадання фінансових документів.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 ТОВ «Аванхімікл» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства «Престиж Агролюкс», в якому заявлено вимоги про стягнення 503 284, 36 грн. основного боргу, 330 684, 40 грн. інфляційних нарахувань; 25 164, 22 грн. штрафу у вигляді 5% від суми договору у відповідності до п. 7.5.; 40 152, 78 грн. штрафу у вигляді 15,5% від суми поставки товару у відповідності до п. 7.1; 587 778, 44 грн. процентів за товарним кредитом, 1 103 262, 98 грн. курсової різниці.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 25 164, 22 грн. штрафу, 546395, 70 грн. процентів, 834 067, 75 грн. курсової різниці, 21 084, 42 грн. витрат на сплату судового збору; у задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017 вказані рішення та постанова скасовані в частині вирішення спору про стягнення курсової різниці, відсотків за користування товарним кредитом, штрафу за ненадання фінансових документів, справу в цій частині направлено на новий розгляд; в іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 925/1324/16 залишено без змін.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі №925/1324/16 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл». Вирішено стягнути з фермерського господарства «Престиж Агролюкс» на користь позивача 25164, 22 грн. штрафу, 549257, 25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 752829, 60 грн. курсової різниці, 19908, 77 грн. судових витрат. У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 38521, 19 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 350433, 38 грн. курсової різниці, 18946, 14 грн. судових витрат - відмовлено.
Задовольняючи частково вимоги позивача щодо стягнення заявлених сум, суд першої інстанції виходив із нарахувань, підтверджених висновком судової експертизи, проведеної у справі, виходячи із встановлених обставин про звернення з позовом в межах строків позовної давності.
Судом, зокрема, відхилено заяву відповідача про застосування позовної давності як підставу для відмови у задоволенні позову повністю, оскільки відповідач 15.06.2015 підписав з відповідачем акт звіряння взаємних розрахунків, 09.11.2015 провів часткову оплату боргу, чим визнав борг, що свідчить про переривання строку давності в силу положень ст.264 ЦК України, відповідно до вимог, заявлених суду 24.10.2016, позивач строк позовної давності не пропустив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з ухваленим рішенням і вважає його незаконним та прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що суперечить постанові Вищого господарського суду України від 17.08.2017.
Згідно доводів апеляційної скарги:
- відповідно до п. 4.3 договору позивач повинен був виставляти щомісячно рахунок-фактуру на суму кредиту з нарахуванням процентів на проіндексовану (згідно курсу валют) суму кредиту та акти виконаних робіт між сторонами;
- оскільки позивач ці зобов'язання за договором не виконав, у відповідача не виникало обов'язку щомісячних платежів, а Господарський суд Черкаської області у рішенні від 12.12.2018 не врахував обов'язковість виконання сторонами умов договору, згідно ст. 629 ЦК України, та п.п. 1, 2 ст. 193 ГК України;
- Вищий господарський суд України в постанові від 17.08.2019 у справі № 925/1324/16 зробив висновок, що початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж по договору № 9 від 25.02.2013 починається з моменту порушення строку його погашення;
- при розгляді експертного висновку в рішенні суду першої інстанції не врахована рекомендація експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.08.2018 № 2337/18-45 про необхідність застосування строків позовної давності на умовах, визначених постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017;
- стягнення штрафу в розмірі 5% від загальної суми договору, на думку відповідача не відповідає чинному законодавству, оскільки згідно п. 7.5 договору ненадання документів, передбачених п. 6.1 договору тягне за собою накладання штрафу за ненадання фінансової звітності, що не пов'язано з проведенням розрахунків по суті, а тому направлення запиту після закінчення договору, не є підставою для стягнення з відповідача 25 164, 22 грн. штрафу;
- при новому розгляді Господарським судом Черкаської області було стягнуто з відповідача 25 164, 22 грн. штрафу за ненадання бухгалтерської документації, але таке рішення вже було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017 у цій справі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі №925/1324/16 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 11.04.2019.
11.04.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.04.2019, приймаючи до уваги неявку представника позивача та задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Склад суду по розгляду апеляційної скарги змінювався, апеляційну скаргу призначено до слухання зміненим складом суду ухвалами від 22.04.2019, від 21.05.2019, від 05.11.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 розгляд справи №925/1324/16 відкладено на 05.09.2019, приймаючи до уваги неявку представника позивача та задоволення клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 05.09.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення додаткової судової економічної експертизи у справі №925/1324/16 відмовлено.
Після відхилення колегією суддів вищевказаного клопотання, представником відповідача адвокатом Ярмолінським Ю.В. було заявлено про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М. судді Михальська Ю.Б. та Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 заяву представника відповідача адвоката Ярмолінського Ю.В. про відвід суддів Скрипки І.М., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. у справі № 925/1324/16 визнано необґрунтованою; передано справу № 925/1324/16 для визначення автоматизованою системою відповідно до ст. 32 ГПК України судді, який має вирішити питання про відвід, заявлений представником відповідача.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019 заяву представника відповідача адвоката Ярмолінського Ю.В. про відвід суддів Скрипки І.М., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. у справі №925/1324/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Доманська М.Л., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі №925/1324/16 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Ярмолінського Ю.В. про відвід суддів Скрипки І.М., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. від розгляду справи №925/1324/16.
Матеріали справи повернуто колегії суддів 17.09.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 справу №925/1324/16 призначено до розгляду на 17.10.2019 в режимі відеоконференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Черкаської області; зазначено, що в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Черкаської області братиме участь відповідач - Фермерське господарство «Престиж Агролюкс».
05.09.2019 в касаційному порядку Фермерським господарством «Престиж Агролюкс» оскаржено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №925/1324/16 про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 апеляційне провадження у справі №925/1324/16 зупинено до перегляду Верховним Судом касаційної скарги Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №925/1324/16.
Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №925/1324/16.
11.10.2019 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №925/1324/16, зазначено, що розгляд справи №925/1324/16 відбудеться 17.10.2019 в режимі відеоконференції.
12.09.2019 судом отримано апеляційну скаргу, подану фізичною особою-підприємцем Крупою Русланом Анатолійовичем.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді - доповідачу) (складу суду) від 17.09.2019 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Крупи Руслана Анатолійовича передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Крупи Руслана Анатолійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі №925/1324/16 залишено без руху з підстав ненадання доказів сплати судового збору та визнання вказаних у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстав неповажними, запропоновано апелянту надати відповідні докази або вказати інші підстави для поновлення строку.
07.10.2019 до суду від фізичної особи-підприємця Крупи Руслана Анатолійовича надійшла заява на виконання вимог ухвали, в якій викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги до фактично сплаченої суми (399,10 грн.), яке обґрунтовано тим, що станом на сьогодні майновий стан скаржника не дає можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в повному розмірі (38 614, 63 грн.), оскільки він є інвалідом ІІІ групи і не має для цього відповідних доходів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Крупи Руслана Анатолійовича про зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги до фактично сплаченої суми. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Крупи Руслана Анатолійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі №925/1324/16 повернуто скаржнику.
15.10.2019 Фермерським господарством «Престиж Агролюкс» оскаржено в касаційному порядку ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі №925/1324/16 про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 апеляційне провадження у справі №925/1324/16 зупинено до перегляду Верховним Судом касаційної скарги Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №925/1324/16 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Фермерського господарства «Престиж Агролюкс» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі №925/1324/16.
01.11.2019 матеріали справи №925/1324/16 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Після призначення справи до розгляду, 07.11.2019 фізичною особою підприємцем Крупою Р.А. подано касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 про повернення апеляційної скарги у справі №925/1324/16.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №925/1324/16 до перегляду Верховним Судом касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Крупи Р.А. на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2019 відмовлено фізичній особі-підприємцю Крупі Р.А. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі №925/1324/16.
03.12.2019 матеріали справи повернулись на адресу Північного апеляційного господарського суду; ухвалою суду від 05.12.2019 поновлено провадження у справі, зазначено, що розгляд справи відбудеться в режимі відеоконференції у визначений раніше час 12.12.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 відкладено розгляд справи на 15 год. 40 хв. 30.01.2020, враховуючи технічну неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції, через переривання зв'язку з Господарським судом Черкаської області, що зафіксовано в акті від 12.12.2019 про неналежне функціонування системи відеоконференцзв'язку.
09.12.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Престиж Агролюкс" надійшла касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 про зупинення провадження у справі №925/1324/16.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 апеляційне провадження у справі №925/1324/16 зупинено до перегляду Верховним Судом касаційної скарги Фермерського господарства "Престиж Агролюкс" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 про зупинення провадження у даній справі. Матеріали справи №925/1324/16 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 відмовлено Фермерському господарству "Престиж Агролюкс" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі №925/1324/16.
22.01.2020 матеріали справи повернулись на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.01.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Крупи Руслана Анатолійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі №925/1324/16.
27.01.2020 до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Крупи Руслана Анатолійовича надійшла касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №925/1324/16.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 зупинено провадження у справі до перегляду Верховним Судом касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Крупи Руслана Анатолійовича на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження у даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2020 відмовлено ФОП Крупі Р.А. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 у справі №925/1324/16.
28.02.2020 матеріали справи повернулись на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 повідомлено учасників справи, що розгляд справи 09.04.2020 не відбудеться, враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID - 19" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), продовження карантину до 24 квітня та запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України.
Зазначено, що про дату та час наступного судового засідання у справі №925/1324/16 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
09.04.2020 до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача адвоката Ярмолінського Ю.В. надійшло клопотання про проведення усіх наступних засідань у справі в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити Катеринопільському районному суду Черкаської області (20500, Черкаська обл., смт. Катеринопіль, вул. Вільного козацтва,38.), або Ватутінському міському суду Черкаської області (20250, Черкаська область, м.Ватутіне, вул. Будівельна, 1), або Звенигородському районному суду Черкаської області (20200, Черкаська область, м.Звенигородка, вул. Шевченка, 12а).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 справу призначено до розгляду на 04.06.2020 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Катеринопільському районному суду Черкаської області.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 відкладено розгляд справи на 16.07.2020 без проведення в режимі відеоконференції, враховуючи неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки 04.06.2020 Катеринопільський районний суд Черкаської області, якому доручено проведення відеоконференції, не знаходився в онлайн режимі в сервісі відеозв'язку "Easycon", система "Trueconfclient" в Північному апеляційному господарському суді не працює.
До справи під час апеляційного провадження від позивача (ТОВ «Аванхімікл») отримані відзиви на апеляційну скаргу (15.03.2019 підписаний представником та 17.04.2019 підписаний директором).
06.12.2019 від Фізичної особи - підприємця Крупи Р.А. надійшла заява про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, 12.12.2019 від представника відповідача надійшла заяви про призначення у справі додаткової судової економічної експертизи та про виклик в судове засідання судового експерта, які були відхилені колегією суддів ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 з підстав їх необґрунтованості.
В додатках до клопотання від 12.12.2019 про призначення додаткової судової економічної експертизи представником відповідача долучений розрахунок заборгованості, відповідно до якого до стягнення підлягає лише 32 653, 10 грн. процентів річних, а у стягненні штрафу та курсової різниці слід відмовити повністю. Крім того, 12.12.2019 представником відповідача подано письмові пояснення у справі, які він просить врахувати під час розгляду апеляційної скарги.
Явка представників сторін
Представником відповідача у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та в поясненнях до неї, оскаржуване рішення відповідач просив скасувати і прийняти нове.
Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
25.02.2013 між ТОВ «Аванхімікл», як продавцем, та Фермерським господарством «Престиж Агролюкс», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 9, згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати покупцеві, а останній зобов'язався прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин (далі товар) відповідно до умов цього договору (додаткових угод та специфікацій).
Згідно з п. 3.1 договору конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені у специфікаціях до договору; специфікації є невід'ємною частиною договору; ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США; оплата товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні, згідно розділу 4 цього договору.
За погодженими умовами договору:
5.1. Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів та підписання накладних на передачу товару.
6.1. При наявності факту надання товарного кредиту за договором, покупець зобов'язується на письмовий запит продавця в п'ятиденний термін після одержання запиту надавати всі необхідні документи для аналізу фінансового стану покупця, а саме бухгалтерський баланс (форма №1) за останні дві звітні дати, звіт про фінансові результати (форма № 2) за останні дві звітні дати, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості, перелік основних засобів на поточну дату та сприяти продавцю в здійсненні цього аналізу.
7.2. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно з умовами оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на протязі 10 днів на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 40% річних за час прострочення оплати (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГПК України та ст. 536 ЦК України).
7.3. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно з умовами оплати понад 10 календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 60% річних за час прострочення оплати, починаючи з 10 дня заборгованості.
7.5. За порушення строків надання документів, передбачених пунктом 6.1. договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5 % від загальної суми договору.
13.1. Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.
13.2. Усі зміни і доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами.
До договору підписано 8 специфікацій, у тому числі: № 1 від 25.02.2013, № 2 від 26.04.2013, № 3 від 24.05.2013, № 4 від 30.05.2013, № 5 від 31.05.2013, №6 від 26.06.2013, №7 від 17.07.2013 та № 8 від 13.11.2013, у яких визначено найменування (асортимент) товару, його кількість, ціну, вартість без ПДВ і з ПДВ, курс гривні до долара США і строки оплати товару на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу.
У семи перших специфікаціях сторони визначили курс гривні до долара США у розмірі 8,17 грн. за один долар і встановили такі строки погашення товарного кредиту: 50% до 15 жовтня 2013 і 50% до 15 листопада 2013, а у останній восьмій специфікації відповідно - 8,24 грн. за один долар і строки погашення товарного кредиту: 50% до 25 листопада 2013 і 50% до 30 листопада 2013.
На виконання договору і специфікацій від 25.02.2013 № 1, від 26.04.2013 № 2, від 24.05.2013 № 3, від 30.05.2013 № 4, від 31.05.2013 № 5, від 26.06.2013 № 6, від 17.07.2013 №7 позивач передав відповідачу, а останній прийняв товар за видатковими накладними від 11.04.2013 № 33, від 26.04.2013 № 55, від 26.04.2013 № 56, від 24.05.2013 № 96, від 24.05.2013 № 97, від 24.05.2013 № 98, від 30.05.2013 № 116, від 31.05.2013 № 127, від 31.05.2013 № 128, від 26.06.2013 № 140, від 19.07.2013 № 144 на загальну суму 518 782, 14 грн.
На виконання договору і специфікації № 8 від 13.11.2013 за видатковою накладною від 13.11.2013 поставлено товару на суму 741, 60 грн.
Вартість усіх поставок товару згідно специфікацій за видатковими накладними складає 519 523, 74 грн.
Відповідач оплату отриманого ним від позивача товару в установлені специфікаціями строки не здійснив.
Станом на 15.06.2015 сторони провели звірку взаємних розрахунків за договором № 9, склали та підписали відповідний акт звірки, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за вказаними вище видатковими накладними становить усю вартість поставленого товару у сумі 519 523, 74 грн.
03.08.2015 сторони уклали додаткову угоду до договору, згідно з якою п. 4.10 договору виклали у такій редакції:
«Розрахунок за договором може проводитись:
- у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця;
- шляхом відвантаження товарно-матеріальних цінностей (в тому числі с/г продукції);
- із застосуванням векселя».
За товарно-транспортними накладними від 02.08.2015 № 28, від 03.08.2015 № 31, від 04.08.2015 № 36 і від 05.08.2015 № 40 відповідач на виконання своїх зобов'язань за договором та додаткової угоди до нього від 03.08.2015 відвантажив позивачу, а останній прийняв 162,120 тонн озимої пшениці.
Після прийняття зерна пшениці позивач не зарахував його у виконання відповідачем зобов'язань за договором через ненадання видаткової накладної.
04.11.2015 позивач надіслав відповідачу акти надання послуг на нараховані станом на 20.10.2015 проценти за користування товарним кредитом від 20.10.2015 №№ 131, 132, 133, 134, 135, 136 і 137 на загальну суму 743 123, 47 грн. (акти відповідач одержав 07.11.2015).
06.11.2015 позивач надіслав відповідачу акти надання послуг на нараховану станом на 30.10.2015 курсову різницю від 30.10.2015 №№ 141, 142, 143, 144, 145, 146 і 147 на загальну суму 954381, 35 грн., а також лист від 30.10.2015 № 126 з вимогою в п'ятиденний термін надати свою фінансову звітність за останні дві звітні дати: баланс, звіт про фінансові результати, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості і перелік основних засобів станом на 30.09.2015 (акти та лист відповідач одержав 18.11.2015).
09.11.2015 відповідач за платіжним дорученням № 521 перерахував позивачу в рахунок оплати придбаного за договором № 9 товару 16 239, 38 грн.
13.11.2015 позивач надіслав відповідачу акт надання послуг від 31.10.2015 № 154 на нараховані станом на 31.10.2015 інфляційні втрати у сумі 293 102, 45 грн. і акт надання послуг від 31.10.2015 № 155 на нараховані станом на 31.10.2015 три проценти річних у сумі 37301, 14 грн., які (акти) відповідач одержав 18.11.2015.
30.11.2015 позивач надіслав відповідачу лист від 18.11.2015 № 26 з вимогами сплатити 503 284, 36 грн. боргу за поставлений на виконання договору товар, 954 381, 35 грн. курсової різниці, 743 123,47 грн. плати за товарний кредит, 293102, 45 грн. інфляційних втрат і 37301, 14 грн. три проценти річних.
Відповідач вимоги позивача про сплату боргу, курсової різниці, плати за товарний кредит, інфляційних втрат і трьох процентів річних, а також вимогу про надання документів фінансової звітності за останні дві звітні дати залишив без задоволення, натомість листом від 17.12.2015 № 98 запропонував позивачу підписати і повернути відповідачу договір купівлі-продажу озимої пшениці від 26.10.2015 № 1 і видаткову накладну від 26.10.2015 № 46 на передачу за цим договором купівлі-продажу від відповідача позивачу раніше уже переданої озимої пшениці у кількості 162,350 тонн вартістю 503 284, 36 грн.
Разом з листом від 17.12.2015 № 98 відповідач надіслав позивачу два примірники вказаних договору купівлі-продажу від 26.10.2015 № 1 і видаткової накладної від 26.10.2015 № 46, які позивач не підписав і листом від 18.01.2016 повідомив відповідача, що озиму пшеницю урожаю 2015 року він отримав в рахунок погашення заборгованості згідно з додатковою угодою від 03.08.2015 до договору № 9. При цьому вартість отриманої пшениці у сумі 503 284, 36 грн. позивач запропонував відповідачу зарахувати в рахунок погашення курсової різниці.
Відповідач лист позивача від 18.01.2016 залишив без відповіді, тоді позивач 09.09.2016 надіслав відповідачу лист від 01.09.2016 № 9, яким повідомив про наявну у нього заборгованість з оплати поставленого за договором № 9 товару у сумі 503 284, 36 грн. та про нараховану станом на 01.09.2016 суму процентів за користування товарним кредитом у розмірі 1 091 062, 80 грн., у часткове погашення якої позивач, посилаючись на ст. 534 Цивільного кодексу України та п. 4.14 договору № 9, зарахував вартість отриманої ним у серпні 2015 від відповідача озимої пшениці у сумі 503 284, 36 грн., у зв'язку з чим заборгованість з процентів за користування товарним кредитом зменшилася до 587 778, 44 грн.
Лист позивача № 9 від 01.09.2016 відповідач одержав 04.10.2016, залишив його без відповіді і не вчинив жодних дій щодо погашення заборгованості перед позивачем за договором, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом 24.10.2016.
Заявлена у позові до стягнення з відповідача сума складалась із:
- 503 284, 36 грн. боргу за продані позивачем відповідачу товари, що становить різницю між загальною вартістю поставлених товарів у сумі 519 523, 74 грн. і сплаченою відповідачем за платіжним дорученням від 09.11.2015 №521 сумою у розмірі 16 239, 38 грн.;
- 330 684, 40 грн. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань на суму боргу, визначену за вказаними у специфікаціях цінами на товар, за період прострочення оплати товарів з 15.10.2013 по травень 2016;
- 25 164, 22 грн. передбаченого п. 7.5 договору № 9 штрафу за порушення строків надання передбачених п. 6.1 цього ж договору документів фінансової звітності у розмірі 5% від суми боргу 503 284, 36 грн.;
- 40 152, 78 грн. передбаченого п. 7.1 договору штрафу за порушення встановлених у специфікаціях строків оплати товару, нарахованого у розмірі 15,5% річних від суми боргу 259761, 87 грн. за період прострочення з 15.10.2013 по 14.04.2014 і від суми боргу 259761, 87 грн. за період прострочення з 15.11.2013 по 14.05.2014;
- 587 778, 44 грн. передбачених п. 7.2 та п.7.3 договору процентів у розмірі 40% і 60% річних за прострочення погашення товарного кредиту, нарахованих за період з 15.10.2013 по 01.09.2016 у сумі 1 091 062, 80 грн., у часткове погашення якої позивач зарахував 503284, 36 грн. вартості отриманої від відповідача у серпні 2015 озимої пшениці;
- 1 103 262, 98 грн. передбаченої п. 4.6 договору курсової різниці, нарахованої, виходячи з офіційного курсу Національного банку України гривні до долара США, встановленого станом на 01.09.2016.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25 164, 22 грн. штрафу, 546 395, 70 грн. процентів, 834 067, 75 грн. курсової різниці, 21 084, 42 грн. витрат на сплату судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено, у тому числі в частині вимог про стягнення 503 284, 36 грн. боргу за продані засоби захисту рослин, 330 684, 40 грн. інфляційних втрат з мотивів безпідставності цих вимог, 40 152, 78 грн. штрафу на підставі п. 7.1. договору у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017, рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2017 і постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 925/1324/16 скасовані в частині вирішення спору про стягнення курсової різниці, відсотків за користування товарним кредитом, штрафу за ненадання фінансових документів, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 925/1324/16 залишено без змін.
При прийнятті оскаржуваного рішення за результатами нового розгляду справи у скасованій частині, місцевий господарський суд враховував наступне:
- скасовуючи частково рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі №925/1324/16 та скеровуючи справу в цій частині на новий розгляд, суд касаційної інстанції у своїй постанові визнав законними і обґрунтованими висновки судів першої і апеляційної інстанцій, зокрема, щодо того, що 05.08.2015 відбулось виконання відповідачем свого зобов'язання в частині розрахунків за продані засоби захисту рослин (основного боргу на суму 503284, 36 грн.) шляхом відвантаження відповідачем позивачу озимої пшениці на вказану суму;
- разом з тим, суд касаційної інстанції щодо вимог про стягнення, зокрема, курсової різниці і відсотків за користування товарним кредитом, зазначив, що з урахуванням норм законодавства, судової практики, умов договору і специфікацій до нього, право позивача, як кредитора, вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем, як боржником, строку погашення кожного чергового платежу, визначеного умовами специфікації;
- суд касаційної інстанції також зазначив, що оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Оскаржуване рішення від 12.12.2018 прийняте за розглядом вимог про стягнення:
- 1103262, 98 грн. передбаченої п. 4.6 договору курсової різниці, нарахованої, виходячи з офіційного курсу Національного банку України гривні до долара США, встановленого станом на 01.09.2016;
- 587 778, 44 грн. передбачених п.п. 7.2 7.3 договору процентів у розмірі 40% і 60% річних за прострочення погашення товарного кредиту, нарахованих за період з 15.10.2013 по 01.09.2016 у сумі 1091062, 80 грн., у часткове погашення якої позивач зарахував 503 284, 36 грн. вартості отриманої від відповідача у серпні 2015 озимої пшениці;
- 25 164, 22 грн. штрафу, передбаченого п. 7.5. договору, за порушення строків надання фінансових документів.
В частині правового регулювання відносин сторін, місцевий господарський суд правильно виходив з того, що спір між сторонами виник із укладених договору купівлі-продажу № 9 від 25.02.2013, додаткової угоди від 03.08.2015 до договору № 9 від 25.02.2013, вимоги позивача і заперечення відповідача ґрунтуються на правах і обов'язках, що витікають із суті цього договору, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір розділами І, ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Вирішуючи спір в частині нарахованих сум процентів за користування чужими грошовими коштами на суму заборгованості за товарним кредитом, а також суми курсової різниці, суд першої інстанції виходив із підтверджених розрахунків у висновку судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.08.2018 №2337/18-45, що складений за результатами проведення судово-економічної експертизи.
Умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються, згідно з розділом 4 договору № 9, у специфікаціях до договору.
За специфікаціями №№ 1-7 до договору № 9, на залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу: 50% до 15.10.2013, 50% до 15.11.2013, по специфікації № 8, відповідно, 50% до 25.11.2013, 50% до 30.11.2013.
Відповідно до встановлених під час розгляду даної справи обставин, оплата товару проведена відповідачем з порушенням порядку і строків, визначених у договорі і специфікаціях, остаточний розрахунок здійснено 05.08.2015 по сумі 503 284, 36 грн. за рахунок поставленої продукції і 09.11.2015 шляхом перерахування коштів в сумі 16239,38 грн., у зв'язку з чим, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність факту надання товарного кредиту за договором і несвоєчасного погашення заборгованості, за яке умовами п.п. 7.2., 7.3 договору № 9 передбачена відповідальність у вигляді нарахування 40% і 60% річних.
Продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні (платежу), а покупець зобов'язаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США за погодженою формулою (п. 4.6. договору).
Вимоги позивача в частині стягнення курсової різниці, нарахованої, виходячи з офіційного курсу Національного банку України гривні до долара США, суд першої інстанції визнав обґрунтованими, правильно зазначивши норми матеріального права, що підлягають застосуванню у спірних відносинах на час їх виникнення, з посиланням, в тому числі і на судову практику, зокрема:
- згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2017 у справі № 6-1905цс16, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України). Про такі випадки йдеться у ст. ст. 193, 524 та 533 ЦК України, Законі України від 16 квітня 1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законі України від 23 вересня 1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з'ясувати сутність такого визначення.
За змістом норм ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599, ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як встановлено місцевим господарським судом, п.п. 4.6., 4.7. договору № 9 сторонами за їх згодою з посиланням на норми ст. 533 ЦК України передбачені умови зміни ціни на товар, які не суперечать вищенаведеним нормам законодавства і судової практики.
У п. 13.1. договору № 9 сторони погодили, що договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.
Суд першої інстанції правильно застосував положення договору сторін, визначивши, що виконання договору № 9 вважатиметься проведеним належним чином, а відповідно і зобов'язання сторін по ньому вважатимуться припиненими лише після сплати повної вартості товару з урахуванням передбаченої договором курсової різниці незалежно від строку (дати) виставлення продавцем рахунків-фактур і підписання актів виконаних робіт із визначення сум оплати з використанням розрахунку курсової різниці.
Індексація вартості товару у гривні за договором залежить від зміни ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США у періоди часу: з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього періоду користування покупцем товарним кредитом, тобто, не пов'язується із виставленням рахунків-фактур на таку суму, що свідчить про обґрунтоване відхилення заперечень відповідача з цього приводу та безпідставність доводів апеляційної скарги в цій частині.
Пунктами 7.2, 7.3 договору передбачена відповідальність у вигляді нарахування 40 і 60 відсотків річних за користування товарним кредитом, яка застосовується у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості і нараховуються на суму заборгованості за час прострочення оплати.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Частина 3 ст. 198 ГК України визначає, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Врахувавши умови договору сторін та приписи ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків, що передбачені п.п. 7.2, 7.3 договору № 9 і пред'явлені позивачем до стягнення з відповідача проценти річних, є процентами за користування чужими коштами, на стягнення яких з відповідача за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, позивач має право.
За висновком судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.08.2018 № 2337/18-45, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 25.02.2013 №9 з додатковою угодою від 03.08.2015 та згідно з наявними документами щодо поставки і оплати товару, розрахунок заборгованості ФГ «Престиж Агролюкс» перед ТОВ «Аванхімікл» за процентами за користування чужими грошовими коштами на суму заборгованості за товарним кредитом складає 549 257,25 грн. без ПДВ, за курсовою різницею - 752 829,60 грн. без ПДВ.
Позовні вимоги в частині вказаних сум обґрунтовано задоволені судом першої інстанції, апелянтом не наведено достатніх підстав для скасування рішення в цій частині.
При наявності факту надання товарного кредиту за договором, покупець зобов'язується на письмовий запит продавця в п'ятиденний термін після одержання запиту надавати всі необхідні документи для аналізу фінансового стану покупця, а саме бухгалтерський баланс (форма №1) за останні дві звітні дати, звіт про фінансові результати (форма № 2) за останні дві звітні дати, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості, перелік основних засобів на поточну дату та сприяти продавцю в здійсненні цього аналізу (6.1. договору № 9).
За порушення строків надання документів, передбачених пунктом 6.1. договору, згідно з п. 7.5. договору № 9, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5 % від загальної суми договору.
Пункт 6.1 договору № 9 виникнення і дію зобов'язання відповідача щодо надання позивачу на його вимогу документів фінансової звітності пов'язує з наданням позивачем відповідачу товарного кредиту, а не зі строком дії цього договору.
Враховуючи встановлення факту надання позивачем відповідачу за договором № 9 товарного кредиту, невиконане зобов'язання відповідача сплатити суму процентів за користування коштами, отриманими на умовах товарного кредиту, закінчення передбаченого п. 13.1 цього договору строку його дії, не припиняє зобов'язання відповідача щодо надання позивачу на його вимогу документів фінансової звітності аж до повного виконання відповідачем усіх грошових зобов'язань за вказаним договором.
Ненадання відповідачем позивачу витребуваних листом останнього від 30.10.2015 №126 документів фінансової звітності є порушенням вимог п. 6.1 договору № 9, за яке позивач вправі застосувати до відповідача передбачений п. 7.5 цього ж договору штраф у розмірі 5% від загальної суми договору - 519523, 74 грн., що становить (519523,74 грн. х 5% : 100) 25976, 19 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення штрафу згідно п. 7.5 договору суд визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у межах заявленої позивачем суми.
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності як підставу для відмови у задоволенні позову повністю, виходячи з наступного:.
- ст.ст. 256-258, 260, 261, 263, 264 ЦК України визначено поняття позовної давності, її загальну і спеціальну тривалість, правила обчислення, початок перебігу, умови зупинення і переривання перебігу позовної давності;
- відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту;
- згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
- відповідач 15.06.2015 підписав з відповідачем акт звіряння взаємних розрахунків, 09.11.2015 провів часткову оплату боргу, чим визнав борг.
- 24.10.2016 позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по договору № 9 від 25.02.2013 у розмірі 2 590 327, 18 грн., у тому числі і спірної.
Загальну позовну давність тривалістю у три роки до вимог про стягнення процентів річних і курсової різниці, а також річний строк для заявлення вимоги про стягнення штрафу, передбаченого п. 7.5 договору, місцевий господарський суд обґрунтовано вважав не пропущеними.
Перебіг встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності за вимогою позивача про стягнення передбаченого п. 7.5 договору № 9 та заявленого у розмірі 25164, 22 грн. штрафу, почався з шостого дня після 18.11.2015, дня отримання відповідачем листа позивача від 30.10.2015 № 126, тобто з 24.11.2015. Відповідно станом на 24.10.2016, день подання позивачем позову, вказаний строк позовної давності не сплив, тому і в цій частині вимога відповідача про застосування позовної давності задоволенню також не підлягає.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, заявлених у справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Рішення суду в частині стягнення сум процентів за користування чужими грошовими коштами на суму заборгованості за товарним кредитом в розмірі 549 257, 25 грн. без ПДВ, а також суми курсової різниці в розмірі 752 829, 60 грн. обґрунтоване посиланнями на підтвердження розрахунків у висновку судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.08.2018 № 2337/18-45, що складений за результатами проведення судово-економічної експертизи.
Розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами на суму заборгованості за товарним кредитом здійснено експертом з урахуванням:
- умов п. 7.2, 7.3 договору № 9 від 25.02.2013;
- умов специфікацій до договору, відповідно до даних яких: за специфікаціями №№1-7 останнім днем оплати 50% від суми поставленого товару є 14.10.2013, останнім днем остаточного розрахунку є 14.11.2013; за специфікацією № 8 - останнім днем оплати 50% від суми поставленого товару є 24.10.2013, останнім днем остаточного розрахунку є 29.11.2013;
- що погашення заборгованості за основним боргом (за товар) здійснено 05.08.2015 на суму 503 284, 36 грн. та 09.11.2015 на суму 16 239, 38 грн.;
- дати виникнення порушення строку погашення зобов'язання по кожній з видаткових накладних.
Розрахунок проіндексованої суми вартості товару у гривні за умови збільшення офіційного курсу гривні до іноземної валюти (долар США) експертом проведено з урахуванням:
- умов п. 4.6 договору № 9 від 25.02.2013;
- застосування вартості товару без ПДВ за кожною окремою видатковою накладною;
- оплати в розмірі 16 239, 38 грн. з ПДВ, здійсненої ФГ «Престиж Агролюкс» 09.11.2015;
- здійснення погашення заборгованості за основним боргом (за товар) 05.08.2015 на суму 503 284, 36 грн. та 09.11.2015 на суму 16 239, 38 грн. (за видатковими накладними №140, № 144, № 210);
- курс НБУ на дати здійснення розрахунку за основним боргом становив: 05.08.2015 - 21,7141 грн./дол. США та 19.11.2015 - 22,649 грн./дол. США.
Розрахунки, підтверджені висновком експертизи, приймаються судом апеляційної інстанції як достовірні, виконані з урахуванням вимог законодавства та умов договору сторін, за відсутності підстав вважати, що такий не може бути використаний при вирішенні спору.
При цьому розрахунки відповідача, надані суду апеляційної інстанції, колегією суддів відхиляються як такі, що не узгоджуються з матеріалами справи.
Доводи апелянта щодо необхідності врахування висновків Вищого господарського суду України, зроблених в постанові від 17.08.2019 по справі № 925/1324/16 про початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж по договору № 9 від 25.02.2013, який починається з моменту порушення строку його погашення, не свідчать про порушення норм матеріального чи процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки:
- зазначені правила визначення початку перебігу строку позовної давності щодо вимог про стягнення нарахованих сум курсової різниці та процентів за користування товарним кредитом застосовані судом першої інстанції, і жодних спростувань, що перебіг позовної давності за специфікаціями № 1-7 починається з 15.10.2013, за специфікацією № 8 - з 25.11.2013, у рішенні суду не міститься.
При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджено факт переривання строків давності згідно положень ч. 1 ст. 264 ЦК України, за якими перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Такими діями є складення сторонами 15.06.2015 акту звіряння взаємних розрахунків, проведення погашення заборгованості 02.08.2015 - 04.08.2015 шляхом відвантаження продукції (по сумі 503 284, 36 грн.), перерахування частини боргу 09.11.2015 в сумі 16 239, 38 грн., і такі свідчать про визнання у серпні та листопаді 2015 відповідачем свого боргу перед позивачем.
Станом на 02.08.2015 - 04.08.2015, а також і на 09.11.2015, строк позовної давності за основною вимогою про стягнення боргу не сплинув, виходячи із встановлених строків початку перебігу за специфікаціями № 1-7 - з 15.10.2013, за специфікацією № 8 - з 25.11.2013, і був перерваний в силу положень ч. 1 ст. 264 ЦК України.
Згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
На час звернення до суду 24.10.2016 (позов направлено поштою), строк позовної давності, враховуючи факт переривання у серпні та листопаді 2015, до заявлених у справі вимог, не сплинув, що свідчить про відсутність підстав вважати незаконним рішення суду першої інстанції в частині відмови по заяві відповідача у застосуванні строків позовної давності.
В апеляційній скарзі відповідач також стверджує, що відповідно до п. 4.3 договору позивач повинен був виставляти щомісячно рахунок-фактуру на суму кредиту з нарахуванням процентів на проіндексовану (згідно курсу валют) суму кредиту та акти виконаних робіт між сторонами, та за відсутності виставлення таких рахунків-фактур у відповідача не виникає обов'язку їх сплати.
Натомість, умовами п. 4.3 договору погоджено здійснення нарахування процентів щомісяця в останній робочий день поточного місяця, що не ставить у залежність виконання оплати таких сум від виставлення рахунків-фактур; строки сплати нарахованих процентів визначені п.4.5 договору та передбачають проведення їх оплати на дату погашення (сплати) товарного кредиту, що визначена умовами оплати і по дату фактичного погашення товарного кредиту (при наявності прострочки платежу).
В цій частині доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, такі не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами на суму заборгованості за товарним кредитом в розмірі 549 257, 25 грн. без ПДВ, а також суми курсової різниці в розмірі 752 829, 60 грн.
Вирішення спору в частині стягнення штрафу в розмірі 5% від загальної суми договору згідно п. 7.5 договору за ненадання документів, передбачених п. 6.1 договору, є правильним.
Доводи апелянта про те, що ненадання фінансової звітності не пов'язано з проведенням розрахунків по суті, а тому направлення запиту після закінчення договору не є підставою для стягнення з відповідача 25 164, 22 грн. штрафу, обґрунтовано відхилені місцевим господарським судом та їм вже було надано належну оцінку при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 13.1 договору, договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.
Заборгованість по курсовій різниці є частиною збільшеної вартості товару на умовах, погоджених в договорі № 9 від 25.02.2013, у зв'язку з чим факт погашення суми основного боргу по вартості товару на дату його відвантаження (519 523, 74 грн.), не припиняє дії договору в частині здійснення розрахунків.
Згідно п. 6.1 договору при наявності факту надання товарного кредиту по договору, покупець зобов'язується по письмовому запиту продавця в п'ятиденний термін після одержання запиту надавати всі необхідні документи для аналізу фінансового стану покупця.
Суд правильно встановив, що п. 6.1 договору № 9 виникнення і дію зобов'язання відповідача щодо надання позивачу на його вимогу документів фінансової звітності пов'язує з наданням позивачем відповідачу товарного кредиту, а не зі строком дії цього договору, відповідно направлення запиту щодо надання фінансових документів для аналізу при наявності заборгованості за користування товарним кредитом та по вартості товару з урахуванням зміни курсу валют (курсова різниця) здійснено в межах дії договору.
Безпідставними визнаються посилання в апеляційній скарзі на те, що рішення, яким стягнуто з відповідача 25 164, 22 грн. штрафу за ненадання бухгалтерської документації вже було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017 у цій справі, оскільки справу в цій частині направлено на новий розгляд і вимоги позивача є предметом нового розгляду справи.
При прийнятті оскаржуваного у справі рішення, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення, заявлені відповідачем, та з огляду на встановлені обставини правомірно частково задовольнив позовні вимоги.
При цьому доводи апелянта, викладені у письмових поясненнях від 12.12.2019, не спростовують правильних висновків суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства "Престиж Агролюкс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі №925/1324/16.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Престиж Агролюкс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі №925/1324/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2018 у справі №925/1324/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/1324/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови підписано 04.08.2020.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді І.А. Іоннікова
А.І. Тищенко