Провадження № 11-кп/803/2304/20 Справа № 213/2267/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 липня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
обвинуваченого (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 389 КК України,
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року клопотання прокурора було задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на час розгляду провадження в суді по 08 серпня 2020 року включно, з визначенням застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 105 100 гривень.
Рішення суду обґрунтовано тим, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме ризики вчинення ним нового кримінального правопорушення та можливість його переховування від суду на даний час не відпали.
Також суд при вирішенні клопотання врахував стан здоров'я обвинуваченого, який відповідно до довідки Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої установи України» у Дніпропетровській та Донецькій областях від 23 грудня 2019 року - може перебувати в умовах Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)», а також те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, а також тяжким злочином, і дійшов висновку, що підстав для застосування більш м'яких видів запобіжних заходів щодо обвинуваченого не вбачає.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки ОСОБА_8 не має наміру скоювати нові злочини, має неповнолітнього сина, дружину, місце мешкання, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків.
Крім того зазначає, що прокурором не доведено ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу стосовно останнього, а саме ризики вчинення ним нового кримінального правопорушення та можливість його переховування від суду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку обвинуваченого та його захисника, які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Рішенням Конституційного суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч.2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.331 КПК України: - вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу; - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до матеріалів провадження, слідчим відділом Інгулецького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області проводилось досудове розслідування у кримінальних провадженнях №12019040740000632 від 15 червня 2019 року, ЄРДР №12019040740000252 від 05 березня 2019 року, ЄРДР №12019040740000175 від 13 лютого 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 389 КК України.
Ухвалою слідчого судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.06.2019 року щодо ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження №12019040740000175 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором у підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 10 червня 2020 року, було заявлене клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 у зв'язку з тим, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Так, відповідно до статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Під час апеляційного розгляду оскаржуваної ухвали встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання судом першої інстанції були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд правильно встановив наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку про продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним.
Таким чином, доводи апелянта про відсутність заявлених прокурором ризиків є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи, а застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та нівелювання вказаних ризиків, з урахуванням стадії судового розгляду та оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, з огляду на вищевикладені обставини підстав для застосування судом до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає, заявлені ризики є реальними, продовжують існувати і для їх запобігання судом обґрунтовано продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень кримінального процесуального законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 389 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4