Провадження № 11-кп/803/2361/20 Справа № 176/974/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 липня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року про умовно-дострокове звільнення засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
з місць позбавлення волі на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 25 днів, -
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року звільнено засудженого ОСОБА_7 умовно-достроково з місць позбавлення волі на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 25 днів.
Обгрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції зазначив, що засуджений відбув 2/3 покарання, протягом строку відбування покарання мав лише позитивні прояви в поведінці, має 13 заохочень, стягнень не має, на виробництві установи не працевлаштований з об'єктивних причин, оскільки являється пенсіонером за віком, однак за власною ініціативою з початку прибуття до установи та по теперішній час безперервно приймає участь в благоустрої колонії, до виконання робіт ставиться сумлінно та відповідально, певний період був задіяний до робіт в бібліотеці при колонії, за власною ініціативою при установі здобув освіту, виконавчих листів немає, неодружений, але має близьких родичів, з якими підтримує зв'язок шляхом листування та побачень, а тому суд знаходить підстави для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у застосуванні щодо засудженого вимог ст. 81 КК України.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що засуджений має 13 заохочень за підсумками роботи та ставлення до робіт з благоустрою, проте благоустрій установи це не право засудженого, а його обов'язок. Звертає увагу, що до відбуття покарання залишилась значна частина строку. Вказує, що ОСОБА_7 засуджено за вчинення тяжкого корисливого злочину та вироком на нього покладено обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого, а також матеріальні та моральні збитки, які досі не сплачено.
Засудженим ОСОБА_7 були подані заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких останній просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув подання установи виконання покарань, дослідив необхідні матеріали і прийшов до обґрунтованого висновку про його умовно-дострокове звільнення.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а ухвалу суду скасувати.
Засуджений ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Із матеріалів провадження слідує, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув подання державної установи “Жовтоводська виправна колонія (№26)”, дослідив необхідні матеріали провадження та особової справи і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що засуджений довів своє виправлення, а тому може бути звільнений умовно-достроково.
При цьому апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З вищенаведених положень закону про кримінальну відповідальність вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.
Як слідує із роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким” умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.
Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого виховного впливу, тощо.
З матеріалів провадження слідує, що ОСОБА_7 засуджений вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2013 року за ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Початок строку відбування покарання - 19 грудня 2013 року, кінець строку - 19 грудня 2021 року.
Як встановив суд першої інстанції, виходячи з даних характеристики ОСОБА_7 за час відбування покарання у ДУ «Жовтоводська виправна колонія (№26)” засуджений має лише позитивні прояви в поведінці, має 13 заохочень, стягнень не має, на виробництві установи не працевлаштований з об'єктивних причин, оскільки являється пенсіонером за віком, за власною ініціативою з початку прибуття до установи та по теперішній час безперервно приймає участь в благоустрої колонії, до виконання робіт ставиться сумлінно та відповідально, певний період був задіяний до робіт в бібліотеці при колонії, виконавчих листів немає, неодружений, але має близьких родичів, з якими підтримує зв'язок шляхом листування та побачень.
Крім того, засуджений за власною ініціативою навчався у Державному професійно-технічному закладі при установі та у 2015 році здобув виробничу професію “Муляр. Штукатур”.
Аналізуючи наведені обставини апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив подання установи про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 , оскільки обставини провадження свідчать лише про наявність позитивних чинників, які дають змогу суду з впевненістю визначитися з тією позицією, що засуджений своєю поведінкою, яка розцінюється судом як позитивна, став на шлях виправлення та виховання, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і не находить підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Сам факт, що засуджений не працевлаштований та отримував заохочення за підсумками роботи та ставлення до робіт з благоустрою, не може свідчити про відсутність критичного ставлення засудженого до вчиненого злочину та подання ним негативного прикладу для інших засуджених. Достатніх даних на підтвердження вказаного факту прокурор не навів в апеляційній скарзі та не надав при її розгляді. Крім того, як слідує з матеріалів провадження засуджений на виробництві установи не працевлаштований з об'єктивних причин, оскільки являється пенсіонером за віком.
Доводи прокурорапро те, що ОСОБА_7 засуджено за вчинення тяжкого корисливого злочину, знаходять своє підтвердження, але вони не впливають на рішення суду і не містять достатніх даних для скасування ухвали суду першої інстанції про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 , про що наполягав у своїй апеляційній скарзі прокурор.
Крім того, відповідно до довідки державної установи “Жовтоводська виправна колонія (№26)” на 27 травня 2020 року виконавчі листи на ім'я ОСОБА_7 до установи не надходили.
Судом досліджені всі обставини, які мали значення для прийняття по справі законного і обгрунтованого рішення.
Також враховується, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до ОСОБА_7 може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, та не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги прокурора.
З огляду на вищевикладене доводи прокурора не спростовують висновки суду першої інстанції, а також не свідчать про недоведення засудженим свого виправлення та про відсутність підстав для його звільнення від відбування покарання умовно-достроково, а тому ці доводи апеляційний суд розцінює як непереконливі, у зв'язку з чим вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою, і підстав для її зміни чи скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4