Справа№ 953/80/20
н/п 1-кп/953/584/20
03.08.2020 Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
перекладачів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7
потерпілого - ОСОБА_8
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12019222000001392 від 26.09.2019 року відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Камерун, громадянина Республіки Камерун, має посвідку на постійне проживання в Україні з 28.02.2017 року, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, 2015 р.н., працює дорожнім робітником в КП «Шляхрембуд» з 08.10.2019 року, зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,
25.09.2019, приблизно о 19:00 годині, ОСОБА_10 керував технічно справним автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado 150», р.н. НОМЕР_1 , та рухався по вулиці Академіка Білецького в місті Харкові, зі сторони вулиці Шевченка до вулиці Тюрінської (колишня назва Якіра). Під час руху в районі будинку № 13/2 по вулиці Тюрінській в м. Харкові, водій ОСОБА_10 , діючи необережно, грубо порушив вимоги п.п. 8.7.3 е) та 8.10 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 8.7.3 ПДР України «Сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»; п. 8.10 ПДР України «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 ”.Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів», та на регульованому перехресті вулиці Академіка Білецького з вулицею Тюрінською, при увімкненому червоному сигналі світлофора, який забороняв йому рух через перехрестя, водій Агбор Джойвет не зупинив керований ним автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 150» перед стоп-лінією, продовжив рух через перехрестя, та допустив зіткнення з автомобілем «DAEWOO LANOS», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався через перехрестя по вулиці Тюрінській у напрямку до проспекту Московського на зелене світло світлофора, та який за наслідками події отримав тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/656-А/9 від 15.10.2019, внаслідок вказаної ДТП, водій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, який відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та відкритий уламковий перелом правого наколінника без істотного зсуву, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Згідно з висновком комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи звуко- і відеозапису № 7/986/987/13/250КПСЕ-19 від 11.12.2019, дії водія автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado 150», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_10 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3 е) та 8.10 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події.
Таким чином, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення, якє йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, обставини вчиненого не спорював, пояснив причини та обставини скоєного. В скоєному щиро розкаюється, вибачився перед потерпілим, просить строго його не наказувати, оскільки він зробив для себе висновки, а станом на теперішній час працює в КП «Шляхрембуд», в нього є дружина, яка вагітна, малолітній син 2015 р.н., він запрошений на навчання в ХНУ імені В.Н.Каразіна за спеціальністю «міжнародне право», програма - магістр. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди визнає частково в розмірі 30000 грн. та згоден виплатити потерпілому, вказуючи, що частково йому відшкодував у лікарні 200 доларів, а потім з приводу суми відшкодування вони не дійшли згоди.
Враховуючи, що всі учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, їх визнають, суд на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою усіх учасників процесу, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме доказів, які підтверджують подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні правопорушення, процесуальні витрати по кримінальному провадженню, та досліджує лише докази, які стосуються цивільного позову.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України доведена у повному обсязі та суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, часткове відшкодування шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, є громадянином Республіки Камерун, однак з 28.02.2017 року має посвідку про постійне проживання в Україні, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, одружений на громадянці України, має на утриманні малолітню дитину, 2015 р.н., за представленими суду даними дружина обвинуваченого вагітна, ОСОБА_4 працює на посаді дорожнього робітника КП «Шляхрембуд» з 08.10.2019 року, характеризується за місцем роботи та проживання позитивно.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк, передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини, за яких вчинено, визнання провини обвинуваченим в повному обсязі, часткове відшкодування шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого та наявність обставин, які пом*якшують покарання, відсутність судимостей та відомостей про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, матеріальний та сімейний стан обвинуваченого, наявність на утриманні вагітної дружини, малолітнього сина, відомості про роботу та майбутнє навчання, і вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції статті, що інкриміновано обвинуваченому, а саме у вигляді обмеження волі.
При вирішенні даного питання, крім тяжкості вчиненого кримінального правопорушення судом враховано і суспільну небезпеку вчиненого, наслідки, що настали та обставини, що характеризують обвинуваченого.
Однак, в силу вимог ст. 75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього в силу ч.1 ст.76 КК України обов'язки. При цьому, суд приходить до висновку, що даний вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає тяжкості кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами.
Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.
При вирішенні питання щодо додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами судом враховуються вимоги ст. 5 КК України та суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого даного додаткового виду покарання, виходячи з обставин ДТП, даних про час керування транспортним засобом, особи ОСОБА_4 , та суд, вирішуючи дане питання зазначає, що до суду не було представлено даних про неможливість обвинуваченого обходитись без транспортного засобу та необхідність керування транспортними засобами під час виконання ним посадових обов*язків. А посилання захисту на наявність у обвинуваченого дружини та дитини не спростовує висновків суду.
З приводу цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпілим ОСОБА_8 заявлений цивільний позов, в якому просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , як цивільного відповідача моральну шкоду у розмірі 150000 грн., завдану йому кримінальним правопорушенням внаслідок ДТП. В обґрунтування вказує, що він в результаті ДТП, винним в якому є Агбор отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості і перебував на стаціонарному лікуванні, пережив болісні відчуття, фізичний біль, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, тривоги, страху за своє життя та здоров*я.
Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди ", обов'язковому з*ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги викладене, та ті обставини, що цивільний позивач не пред*являє вимоги до цивільного відповідача про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження здоров*ю та не визначає її розмір, враховуючі ті обставини, що провина обвинуваченого ОСОБА_4 у ДТП та причинний зв*язок між ДТП та отриманням потерпілим тілесних ушкоджень доведена в судовому порядку, при визначенні розміру моральної шкоди на підставі заявлених вимог саме до винної особи у ДТП, згідно норм ЦК України, суд виходить з того, що ОСОБА_8 було спричинено моральну шкоду від неправомірних дій Агбор під час ДТП 25.09.2019 року, які визначається у отриманні ушкоджень здоров*я потерпілого, перенесенні ним фізичного болю, лікуванні у стаціонарі, емоційного стресу, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, тривоги, страху за своє життя та здоров*я. При цьому, судом враховано, що дані обставини не спростовані учасниками судового розгляду та частково визнаються ОСОБА_12 .
Суд оцінює розмір моральної шкоди, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 50000 грн. і дану суму шкоди суд вважає обґрунтованою, доведеною, розумною, виходячи з даних про осіб як потерпілого, так і обвинуваченого, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають задоволенню саме на суму 50000 грн. Доводи адвоката з приводу необґрунтованості стягнення з цивільного відповідача - винуватця ДТП моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду, виходячи з межі заявлених вимог та часткового визнання їх ОСОБА_12 .
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався, з даного приводу клопотань заявлено не було.
Згідно ст.ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з ОСОБА_13 на користь держави підтверджені витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 7065,45 грн.
Також, суд вважає за можливе скасувати арешти майна, накладені згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.09.2019 року, відповідно до вимог ч.4 ст. 174 КПК України та повернути дане майно власникам.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
Ухвалив:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст. 286 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, з застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.
Звільнити ОСОБА_10 від відбуття основного покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ч.1 ст.76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у розмірі 7065,45 грн.
Цивільний позов - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_8 з ОСОБА_10 у відшкодування моральної шкоди, заданої внаслідок ДТП суму у розмірі 50000 гривень.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.09.2019 року на майно: автомобіль марки «DAEWOO LANOS» д.р.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_14 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , місцем зберігання якого визначено спеціальний майдан зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, розташований за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106, повернувши дане майно власникові ОСОБА_14 , після набрання вироком законної сили.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.09.2019 року на майно: автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150» д.р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_10 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , місцем зберігання якого визначено спеціальний майдан зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, розташований за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106, повернувши дане майно власникові ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий ОСОБА_1