Справа № 615/596/20
Провадження № 2/615/218/20
30 липня 2020 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Логвінова А.О.,
за участю секретаря судового засідання - Партоли О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
за участю учасників справи:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Лиски П.О. ,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 308,72 грн та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.02.2020 року ОСОБА_2 були спричинення легкі тілесні ушкодження ОСОБА_1 у виді садна у ділянці кута нижньої щелепи праворуч. За вказаним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження. Вироком Валківського районного суду Харківської області від 28.04.2020 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
З метою встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 вимушена були їздити до відповідних медичних установ, що розташовані у м. Харкові, відповідно нею були понесені витрати на проїзд у громадському транспорті у розмірі 125,10 грн, а також витрати у розмірі 183,60 грн за надані послуги КЗОЗ ХОБСМЕ.
Так само, злочинні дії ОСОБА_2 спричинили їй моральну шкоду. Як зазначила позивач, вона зазнала фізичних страждань від болю та душевних страждань, через те, що тілесні ушкодження були нанесенні саме в область обличчя, відповідно маючи на лиці тілесні ушкодження, вона мусила їздити громадським транспортом до відповідних медичних установ, що в свою чергу негативно вплинуло на її психічний стан. Також позивач відчувала негативні переживання, згадуючи події її побиття, страх та тривогу. Зазначені обставини вплинули на порушення її життєвих зв'язків та спілкування з людьми.Розмір відшкодування заподіяної їй моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 50000,00 грн.
01.07.2020 року від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 просить частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з неї суму матеріальної шкоди у розмірі 308,72 грн та суму моральної шкоди у розмірі 500,00 грн.
В обґрунтування заперечень проти позову, викладених у відзиві, відповідач посилається на те, що під час здійснення кримінального провадження, за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , вона неодноразово зверталась до позивача щодо відшкодування витрат, а також моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн, однак остання відмовилась. Також зазначила, що позивачне обґрунтувала розмір моральної шкоди саме на суму 50000,00 грн, а тому, за ступенем доведеності позивачем моральних страждань, стягненню підлягає розмір моральної школи у сумі 500,00 грн.
Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явились. Представником відповідача - адвокатом Мусаєвим Тарланом Сейюб огли направлено до суду лист, в якому останній зазначив, що ОСОБА_2 направлені на адресу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 308,00 грн у якості відшкодування матеріальної шкоди та 500,00 грн у якості відшкодування моральної шкоди, які, як зазначає представник відповідача, позивач отримала та, з урахуванням того, що останньою не було подано відповіді на відзив, позивач погодилась із таким розміром матеріальної та моральної шкоди. Крім того, представник відповідача посилаючись на те, що позивачем не надано доказів спричинення їй моральної шкоди, просить відмовити у задоволенні позову та проводити розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, вислухавши думку позивача та її представника, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що вироком Валківського районного суду Харківської області від 28.04.2020 року (справа № 615/454/20, провадження № 1-кп/615/82/20) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження) та призначено покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Вирок суду набрав законної сили 29.05.2020 року (а.с. 13-14).
Із змісту вироку вбачається, що під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що 23.02.2020 року о 02 год. 30 хв. ОСОБА_2 знаходилась у приміщенні кафе «GoldenSection», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де вживала алкогольні напої. Також у вказаному закладі перебувала ОСОБА_1 .Під час відпочинку та вживання алкогольних напоїв, в ході бесіди між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт з приводу сина ОСОБА_2 . У цей час у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підійшла до столу, за яким сиділа ОСОБА_1 та штовхнула його в сторону потерпілої. Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підійшла до потерпілої впритул, взяла руками останню за волосся, відхилила її голову в ліву сторону, таким чином відкривши праву сторону обличчя та схилившись над нею вкусила один раз останню за праву щоку. Внаслідок своїх протиправних дій, ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_1 , згідно висновку експерта № 12-14/50-Важ/20 від 16.04.2020 року, тілесні ушкодження у вигляді садна у ділянці кута нижньої щелепи праворуч. За ступенем тяжкості, згідно висновку експерта № 12-14/50-Важ/20 від 16.04.2020 року, садно у ділянці кута нижньої щелепи праворуч відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Частинами 1, 6 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, оскільки факт заподіяння відповідачем ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_1 встановлено вказаним вироком суду та не заперечується сторонами, обставини заподіяння тілесних ушкоджень не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2020 року ОСОБА_1 оформлено медичну картку амбулаторного хворого у Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» (а.с. 21 зворот).
З копій квитків, наданих позивачем, останньою були придбані квитки на автобус сполученням Валки-Харків вартістю 40,10 грн, та Харків-Валки вартістю 42,50 грн (а.с. 15).
Відповідно до консультативного висновку спеціаліста Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» від 27.02.2020 року, ОСОБА_1 проходила консультацію у лікаря-консультанта нейрохірурга, за результатами чого встановлено діагноз: забій м'яких тканин голови (а.с. 20).
Згідно копії квитка, наданого позивачем, останньою було придбано квиток на автобус сполученням Харків-Валки, вартість якого становить 42,50 грн (а.с. 15).
Також, позивачем надана копія квитанції про сплату 24.02.2020 року послуг КЗОЗ ХОБСМЕ у розмірі 183,62 грн (а.с. 15).
Таким чином, своїми протиправними діями відповідач заподіяла ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 308,72 грн, що виразилась у витратах на проїзд та витратах на послуги КЗОЗ ХОБСМЕ, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У свою чергу, необхідно враховувати той факт, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу чи мірою покарання за злочин (справа Мельниченко проти України).
Європейський суд з прав людини вказує, що перше речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає від держав, серед іншого, запровадження законодавчих та адміністративних механізмів, спрямованих на забезпечення ефективного стримування загроз праву на життя у контексті як державної, так і приватної діяльності, під час здійснення якої право на життя може опинитися під загрозою (рішення у cправі «Енерюлдіз проти Туреччини»). Якщо порушення права на життя чи тілесну недоторканість не здійснюється навмисно, позитивне зобов'язання за статтею 2 Конвенції щодо створення ефективної судової системи не обов'язково вимагає надання кримінально-правового засобу правового захисту в кожному випадку (рішення у справі «Во проти Франції»).
Ґрунтуючись на природно-правових засадах розумності й добросовісності, суд бере до уваги вразливість становища позивача, ступінь важливості для його предмета спору та, відповідно, необхідність вияву суб'єктами правозастосування особливої сумлінності при розгляді справи цієї особи.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 зазначає, що вона зазнала фізичних страждань від болю, що тривали під час заподіяння ушкоджень, та які призвели до тілесних ушкоджень виді садна у ділянці кута нижньої щелепи праворуч відноситься до легких тілесних ушкоджень. Крім того, позивач зазнала душевних страждань, через те, що тілесні ушкодження були нанесенні саме в область обличчя, відповідно маючи на лиці тілесні ушкодження, вона мусила їздити громадським транспортом до відповідних медичних установ, що в свою чергу негативно вплинуло на її психічний стан. Також позивач відчувала негативні переживання, згадуючи події її побиття, страх та тривогу, що в свою чергу вплинуло на порушення її життєвих зв'язків та спілкування з людьми.
Враховуючи, що ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого позивач отримала легкі тілесні ушкодження, беручи до уваги їх характер, обставини спричинення шкоди, фізичні та моральні страждання позивачки, наслідки ушкоджень, виходячи із засад розумності та справедливості та усталеної судової практики суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 15000,00 грн.
При цьому, судом не приймаються до уваги надані відповідачем та її представником квитанції АТ «Укрпошта» про грошові перекази Губській на суму 309,00 грн та 500,00 грн (а.с. 41-42), а також роздруківка з телефону про вручення відправлення та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання Губською поштового відправлення (а.с. 56), оскільки надані докази підтверджують отримання ОСОБА_1 саме поштового відправлення, а доказів які б вказували на отримання останньою грошових переказів на суму 309,00 грн та 500,00 грн суду не надано.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
При вирішені питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 2, 6 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за пред'явлення даного позову до суду, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З приводу розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 01.06.2020 року між адвокатом Лиска Павлом Олександровичем та ОСОБА_1 укладений договір про надання правничої (правової) допомоги (далі - договір) (а.с. 16-17).
Відповідно до пункту 1 договору, адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво клієнта та надати інші види правової допомоги з усіх правовідносин, що виникають у останнього, на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно розділу 8 договору, гонорар адвоката за комплекс правових послуг, пов'язаних зі складанням позовної заяви від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди складає фіксовану суму в розмірі 5000,00 грн. Гонорар адвоката по іншим правовим послугам, в тому числі, пов'язаних із розглядом позовної заяви про відшкодування майнової та моральної шкоди, обчислюється у погодинній оплаті в розмірі 1000,00 грн. У разі надання правових послуг термінового характеру, у позаробочий час, у вихідні та святкові дні, розмір погодинної ставки збільшується в 1,5 рази. Оплата гонорару адвоката за час, витрачений на проїзд, очікування обчислюється як 50 % від розміру погодинної ставки. Погодинна ставка застосовується із шестихвилинним дискретним кроком (0,1 години), тобто витрачений час округлюється до найближчого більшого значення, кратного 0,1 години. Клієнт оплачує додатково фактичні витрати передоплатою, якщо сума витрат складає більше 1000,00 грн, або на підставі звіту, якщо сума витрат складає менше 1000,00 грн. Гонорар адвоката сплачується клієнтом передоплатою готівкою чи безготівковим розрахунком.
Розділом 10 договору передбачено, що оплата гонорару на підставі звіту адвоката є підтвердження прийняття таких послуг. Здача-приймання наданих правових послуг може також оформлюватись актом здачі-приймання, додатковою угодою, наданням послуг належним чином з повідомленням клієнту в усній формі або передачею інформації дистанційними засобами зв'язку.
Відповідно до акту здачі-приймання від 03.06.2020 року до договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 01.06.2020 року (а.с. 18), адвокат на виконання умов договору надав наступні послуги, а клієнт їх прийняв в повному обсязі:
- надання усної консультації, правової інформації і роз'яснень з приводу необхідності складання позовної заяви про відшкодування майнової та моральної шкоди;
- правовий аналіз наданих клієнтом документів, необхідних для складання позовної заяви про відшкодування майнової та моральної шкоди;
- підготовка та складання позовної заяви про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно ч. 2 акту здачі-приймання, сторони погодили, що гонорар адвоката по договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 01.06.2020 року за комплекс правових послуг, пов'язаних зі складанням позовної заяви від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди визначається у фіксованому розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до акту здачі-приймання від 30.07.2020 року до договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 01.06.2020 року (а.с. 57), адвокат на виконання умов договору надав наступні послуги, а клієнт їх прийняв в повному обсязі:
- проїзд до Валківського районного суду Харківської області 28.07.2020 року із м. Харкова, обсягом 1 година;
- забезпечення участі у судовому засіданні 28.07.2020 року у приміщенні Валківського районного суду Харківської області під час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, обсягом 2,5 години;
- проїзд з Валківського районного суду Харківської області 28.07.2020 року до м. Харкова, обсягом 1 година;
- проїзд до Валківського районного суду Харківської області 30.07.2020 року із м. Харкова, обсягом 1 година;
- забезпечення участі у судовому засіданні 30.07.2020 року у приміщенні Валківського районного суду Харківської області під час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, обсягом 1 година;
- проїзд з Валківського районного суду Харківської області 30.07.2020 року до м. Харкова, обсягом 1 година.
Відповідно до ч. 2-4 акту здачі-приймання, сума гонорару адвоката за забезпечення участі у судових засіданнях 28.07.2020 року та 30.07.2020 року визначається у розмірі 3500,00 грн. Гонорар адвоката за час, витрачений на проїзд та очікування складає 2000,00 грн. Сторони погодили, що гонорар адвоката буде сплачений клієнтом протягом 10 календарних днів з дня підписання дійсного акту. Гонорар адвоката, пов'язаний із фактичними витратами на проїзд до Валківського районного суду Харківської області з міста Харкова та зворотній проїзд фактично сплачений клієнтом.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, з урахуванням положень статті 81 ЦПК України, сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок витрат.
Сторона по справі має право надати суду докази понесених витрат, пов'язанихз розглядом справидо закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, суд звертає увагу на те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина першастатті 182 ЦПК України).
У свою чергу, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували фактичне здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом.
Так само, позивачем та його представником не було зроблено відповідну заву про надання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З огляду на викладене, відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 81, 133, 137, 141, 246, 258-259, 263-265, 268, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 308 (триста вісім) грн 72 коп. та суму моральної шкоди у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
У відшкодуванні ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено 03.08.2020 року.
Суддя А.О. Логвінов