Справа №463/1984/20
Провадження №1-кс/463/1246/20
23 липня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
скаржника ОСОБА_3
в м. Львові,
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, про закриття кримінального провадження,
скаржник звернувся до слідчого судді із скаргою на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 14 лютого 2020 року про закриття кримінального провадження №62019140000001015 від 03 жовтня 2019 року.
Скаргу мотивує тим, що категорично не погоджується із постановою. Так, слідчим не встановлено місцезнаходження оригіналу цифрового носія з відеозаписом слідчого експерименту; слідчим не встановлено яким чином слідчим та прокурором долучено до матеріалів справи відео; слідчим, всупереч ухвалам слідчих суддів, неправильно внесено відомості в реєстр. Вважає, що внаслідок втрати відео, на якому було відображено беззаперечні докази якого невинуватості, його було протиправно засуджено за вчинення злочину. А тому вважає постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
Скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав.
Суб'єкт оскарження в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду заяви повідомлена належним чином, заперечення не подав. Оскільки його неявка до суду не перешкоджає розгляду скарги, вважаю за можливе здійснити розгляд такої на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги та оглянувши матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
Згідно з п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Як вбачається із постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_4 від 14 лютого 2020 року кримінальне провадження №62019140000001015 від 03 жовтня 2019 року закрито у зв'язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Слідчий суддя приходить до переконання, що постанова слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 14 лютого 2020 року про закриття кримінального провадження №62019140000001015 від 03 жовтня 2019 року є законною, висновки викладені в такій щодо відсутності в діях працівників поліції та прокуратури ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами і слідчий суддя із з такими доводами погоджується.
При цьому, на обґрунтованість такого рішення не впливають ні показання заявника, ні інші можливі подальші слідчі дії, в тому числі витребування матеріалів справи, оскільки в силу мотивів наведених слідчим та встановлених ним обставин, склад злочину відсутній і в подальшому підтримання державного обвинувачення по цьому провадженню виключається.
Слідчий суддя не погоджується із доводами скаржника щодо того, що внаслідок втрати вказаного відеозапису настали тяжкі наслідки у вигляді винесення вироку щодо нього, оскільки кримінальне провадження відносно нього було розслідувано у порядку передбаченому КПК України, йому висунуто обвинувачення, яке було предметом розгляду судом присяжних, під час судового слідства судом першої інстанції перевірялися усі докази, в тому числі протокол слідчого експерименту за участі ОСОБА_3 , під час якого він у присутності захисника розповів про обставини вчинення інкримінованого злочину. За наслідками розгляду кримінального провадження суд прийшов висновку про доведеність його вини у інкримінованих діях і 07.12.2017 року його було засуджено за п.4 ч.2 ст.115,ч.1 ст.129 КПК України до 15 років позбавлення волі. Вказаний вирок переглядався апеляційною та касаційною інстанцією і вирок залишено в силі.
При цьому під час розгляду апеляційною інстанцією скарги ОСОБА_3 суд не прийняв до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги відеозапис слідчого експерименту, проведеного за його участі як доказ перебування його в стані сильного душевного хвилювання, оскільки про перегляд такого ні обвинувачений, ні учасники кримінального провадження клопотання не заявляли.
Таким чином, орган досудового слідства перевірив викладені у заяві ОСОБА_5 дані про можливе скоєння злочину і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вході досудового розслідування встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення у діях працівників поліції та прокуратури, а тому провадження закрито.
А тому, в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись вимогами статтей 7, 303, 306, 307, 372 Кримінального процесуального кодексу України, -
в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 14 лютого 2020 року про закриття кримінального провадження №62019140000001015 від 03 жовтня 2019 року відмовити за безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 28 липня 2020 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1