справа № 2-454/10
19 квітня 2010 року Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Кульбакова І.В.,
при секретарі Тураєвої Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа АВЖБ «Червона Зірка», про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданих залиттям квартири, -
До Гірницького районного суду м. Макіївки надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа АВЖБ «Червона Зірка» про відшкодування матеріального збитку у розмірі 1255 гривень та моральної шкоди у розмірі 3000 гривень, завданих залиттям квартири, а також судових витрат.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала та показала суду, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1. 30 вересня 2009 року внаслідок недбалого користування водогінною системою відповідачем, який мешкає в квартирі № 7, на другому поверсі, призвело до залиття холодною водою квартири де мешкає вона. В підтвердження факту залиття квартири 01 жовтня 2009 року було складено акт. Вказаний акт було складено комісією у складі голови АВЖБ «Червона Зірка», мешканця квартири № 11 та її присутності. У той же день, її чоловік - ОСОБА_4, приходив до квартири відповідача, але причин залиття квартири його дружини виявлено не було в квартирі було сухо. Проте чоловік припустив, що можливо залиття квартири відбулося через недбале використання водогінних кранів. За таких обставин, в акті не було зазначено причину залиття її квартири, а було лише зазначено, що відбулося залиття квартири. Через залиття її квартири було пошкоджено майно: частково ушкоджено шпалери в залі на стелі та стіні, які вона придбала у 2007 році на загальну суму 755 гривень. Вона сплачувала суму у розмірі 500 гривень при виконанні ремонту в квартирі навесні 2008 року. Крім цього, внаслідок залиття було пошкоджено також меблі в залі. Таким чином, загальна сума завданого їй матеріального збитку складатиме 1255 гривень. Також в результаті залиття квартири їй було завдано моральну шкоду, сильний емоційний стрес негативно відбився на стані її здоров'я. До теперішнього часу відновлюваний ремонт в квартирі не проведений. На теперішній час квартира перебуває в такому стані, що вона не може користуватися особистими речами, предметами домашньої обстановки та обіходу. За таких обставин позивач прохала суд стягнути на її користь суму у розмірі 1255 гривень в рахунок відшкодування матеріального збитку, 3000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих їй внаслідок залиття її квартири та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав в повному обсязі та показав суду, що згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин. які мають значення для вирішення справи. Відповідач звернув увагу суду, що позивач не надала таких доказів, які б підтверджували факт залиття квартири. 30 вересня 2009 року приблизно о 20 годині 30 хвилин він повернувся до дому з роботи, де в кухні на полу виявив сліди води. Оскільки декілька разів відбувалося залиття його квартири сусідами з третього поверху він припустив, що в цей день також відбулося залиття його квартири, а можливо і квартири позивача. На стелі в кухні, в своїй квартирі, він побачив, що на ПВХ панелях були краплі води. Оскільки фактично йому не було завдано шкоди він усунув сліди залиття його квартири. Наступного дня, 01 жовтня 2009 року йому по телефону сповістили, що нібито через його провину відбулося залиття квартири № 3, наймачем якої є позивач. Одразу прибувши додому він разом із ОСОБА_4 (чоловіком позивача) зайшли до його квартири, проте в квартирі було сухо. Відповідач зазначив, що неоднозначним є твердження позивача, що він та його дружина «произвели залитие» квартири позивача, що відображено в акті, в чому саме полягає таке залиття та чим воно підтверджено позивач не зазначив. На думку відповідача, акт про залиття квартири, який долучила до справи позивач, та відповідно яким обґрунтовувала свої позовні вимоги, не може бути використаний як доказ, оскільки вказаний акт було складено зі слів позивача без фактичного огляду його квартири та комунікацій. Про складання зазначеного акту йому нічого не було відомо, акт він не підписував, про складання акту його ніхто не повідомляв, у зв'язку з чим він не визнає обставини які викладені в акті. На думку відповідача в зазначеному акті не встановлено об'єми пошкодженого майна позивача, не зазначено причину залиття його квартири. Своєї провини у завданні шкоди позивачеві він не визнає та вважає її не доведеною. Відповідач вважає недоведеним сам факт залиття квартири позивача. За таких обставин відповідач прохав відмовити в задоволенні позову в повному об'ємі.
Представник третьої особи - голова АВЖБ Левандовська у судове засідання не з'явилась, на адресу суду надіслала лист, яким прохала вказану справу розглянути за її відсутності.
Свідок ОСОБА_4 зазначив суду, що його дружина ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_2. 01 жовтня 2009 року по телефону його дружині сусідка ОСОБА_5 сповістила, що нібито відбулося залиття квартири його дружини. В цей же день він разом із ОСОБА_2 оглядав квартиру відповідача, зокрема ніяких слідів залиття встановлено не було та квартира була суха. Він із припущенням вважає, що в квартирі відповідача розташований водо накопичувальний бак и можливо через те, що не спрацював клапан відбулося залиття квартири його дружини, але достовірну причину залиття квартири його дружини він вказати не може.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, свідка, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
На ім'я ОСОБА_1 було видано ордер на житлове приміщенняАДРЕСА_3, жилою площею 30.9 квадратних метрів, в будинку № 4, по вулиці Підйомна в м. Макіївка. (а.с. 23)
На підставі договору купівлі - продажу квартири від 08 квітня 2005 року ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_4. (а.с. 24)
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодовування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року, із відповідними змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до норм ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодування в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із відповідними змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Зробивши системний аналіз вищезазначених пунктів постанов Пленумів Верховного суду України, суд вважає, що при вирішенні вказаного спору, у судовому засіданні підлягала обов'язковому встановленню наявність самої такої шкоди; протиправна, винна поведінка у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що були заподіяні позивачеві.
Мотивуючи свої позовні вимоги позивач ґрунтувалась на акті складеному 08 липня 2009 року про залиття її квартири. (а.с. 7)
Проте, вказаний акт суд оцінює критично, оскільки його зміст об'єктивно не містить будь-якої доказової інформації щодо предмету спору.
Так, сама позивач та свідок ОСОБА_4 зазначали, що встановити причину залиття квартири позивача вони не змогли. Висновок про причину залиття квартири у вказаному акті було зроблено самою ОСОБА_6 із припущенням, що відповідач та його дружина здійснили залиття квартири. Свідок ОСОБА_4 при цьому зазначав, що при огляді 01 жовтня 2009 року квартири відповідача було встановлено, що в квартирі відповідача було сухо.
Крім цього, з тексту зазначеного акту не можливо зробити однозначний висновок про характер та об'єм шкоди, що була заподіяна позивачеві. Зокрема в акті зазначено, що при огляді було виявлено залиття стелі та стіни в залі об'ємом по 3 квадратних метри. Проте у вказаному акті не зазначено, чи були пошкоджені внаслідок цього шпалери або інші матеріали.
До того ж, у зазначеному акті не вказано дату, місяць та рік коли відбулося залиття квартири позивача, не зазначено чи було проведено обстеження квартири та комунікацій відповідача, на предмет виявлення можливих причин залиття, у складі зазначеної комісії.
Таким чином з досліджених, у судовому засіданні, матеріалів суд не встановив наявність заподіяної шкоди позивачеві, її характер та об'єм, протиправну поведінку відповідача, у вигляді дій або бездіяльності, та причинний зв'язок, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 1166, ЦК України, Постановами Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року, із відповідними змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та № 4 від 31 березня 1995 року, із відповідними змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 6, 10, 15, 214, 215, 218 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа АВЖБ «Червона Зірка», про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданих залиттям квартири про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданих залиттям квартири - відмовити .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя
справа № 2-454/10
(вступна та резолютивна частини)
19 квітня 2010 року Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Кульбакова І.В.,
при секретарі Тураєвої Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа АВЖБ «Червона Зірка», про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданих залиттям квартири, -
Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення суду, пов'язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 1166 ЦК України, Постановами Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року, із відповідними змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та № 4 від 31 березня 1995 року, із відповідними змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 6, 10, 15, 214, 215, 218 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа АВЖБ «Червона Зірка», про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданих залиттям квартири - відмовити .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя