7 квітня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,
суддів: Лихути Л.М., Перепічая В.С.,
Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” та ОСОБА_8 про визнання договору недійсним, за касаційними скаргами ОСОБА_8 та публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2009 року,
У листопаді 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (далі - ПАТ “УкрСиббанк”) та ОСОБА_8 про визнання договору недійсним. Позивачі зазначали, що 14 грудня 2006 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_6 було укладено договори про надання споживчого кредиту на суму 3 940 грн. та 70 000 доларів США. На забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за договорами кредиту банком в той же день було укладено договір іпотеки з ОСОБА_7, за яким в іпотеку банку передано належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. 26 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_8 було укладено договір про відступлення прав вимоги за укладеними банком з ОСОБА_6 кредитними договорами та про відступлення прав іпотекодержателя за укладеним банком з ОСОБА_7 договором іпотеки. Посилаючись на те, що на порушення Закону України “Про іпотеку” та умов договору іпотеки боржника за кредитними договорами ОСОБА_6 та іпотекодавця ОСОБА_7 не було повідомлено про відступлення банком своїх прав вимоги ОСОБА_8, позивачі просили визнати договір про відступлення прав іпотекодержателя недійсним.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2009 року, позов задоволено.
У касаційних скаргах ОСОБА_8 та ПАТ “УкрСиббанк”, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.
Ухвалюючи рішення про визнання договору недійсним суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що банк та ОСОБА_8 на порушення положень Закону України “Про іпотеку” та договору іпотеки не повідомили боржника ОСОБА_6 та іпотекодавця ОСОБА_7 про укладення ними договору про відступлення прав іпотекодержателя.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Судом установлено, що 26 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_8 укладено та нотаріально посвідчено договір про відступлення прав іпотекодержателя за договором іпотеки. На підставі ст. 513 та ч. 3 ст. 640 ЦК України, а також ч. 3 ст. 24 Закону України “Про іпотеку” такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України “Про іпотеку” та п. 4 договору про відступлення прав іпотекодержателя банк зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з моменту укладення цього договору повідомити ОСОБА_6 про відступлення ним прав іпотекодержателя ОСОБА_8
Суд на зазначені вище положення закону та договору, а також обставини справи уваги не звернув та, встановивши, що банк не виконав свого зобов'язання щодо повідомлення боржника ОСОБА_6 про відступлення ним своїх прав за іпотечним договором не врахував, що таке порушення банком вимоги положення договору сталося після його укладення, в той час як підставою для визнання договору недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог закону в момент укладення договору.
Визнавши договір недійсним за обставин, з якими законодавець не пов'язує можливість визнання договору недійсним, суд ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційні скарги ОСОБА_8 та публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2009 року скасувати.
У позові ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” та ОСОБА_8 про визнання договору недійсним відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Л. Сенін
Судді: Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
В.С. Перепічай
Я.М. Романюк