7 квітня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор'євої Л.І.,
суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.І.,
Барсукової В.М., Данчука В.Г.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за поданням Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року ,
У січні 2009 року до суду з указаним поданням звернувся державний виконавець Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області (далі - ВДВС), посилаючись на те, що на примусовому виконанні у ВДВС знаходиться виконавчий лист № 2-19, виданий Мінським районним судом м. Києва, від 20 липня 2001 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 боргу в розмірі 20 698 грн. 75 коп., а також виконавчий лист № 2-185, виданий Мінським районним судом м. Києва, від 16 липня 2001 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 боргу в розмірі 22 708 гри. 90 коп. 2 квітня 2004 року державним виконавцем ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження згідно зі ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Майна, на яке можна було б накласти стягнення, у божника не виявлено. 30 січня 2006 року державним виконавцем виконавчі документи були направлені до Центру по нарахуванню та виплаті пенсії м. Полтави та Полтавської області, із цього часу на виконання зазначених вище судових рішень щомісяця проводяться відрахування з пенсії. 6 серпня 2008 року від ОСОБА_6 надійшло до ВДВС клопотання про вжиття заходів до тимчасового обмеження боржника в праві на виїзд за межі України до виконання ним своїх зобов'язань. ВДВС у поданні до суду просив установити тимчасове обмеження в праві виїзду за кордон ОСОБА_7 до виконання нею своїх зобов'язань за судовими рішеннями.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 2 червня 2009 року в задоволенні подання відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, подання задоволено, обмежено ОСОБА_7 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа тимчасово до виконання рішень Мінського районного суду м. Києва від 16 липня 2001 року та від 20 липня 2001 року .
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні подання ВДВС, посилався на те, що обмеження боржника у виконавчому провадженні права виїзду за кордон до виконання своїх зобов'язань за судовим рішенням не передбачено нормами ЦПК України, Законом України “Про виконавче провадження” та Законом України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи подання державного виконавця, виходив із того, що ОСОБА_7, яка є боржником у виконавчому провадженні, у добровільному порядку не погасила борг, у неї відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення, а тому необхідно вжити заходів до тимчасового обмеження її виїзду за кордон.
З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (зі змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду.
Помилково прийнявши до провадження подання державного виконавця, суди не врахували вимог Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України.
Згідно із ч. 1 ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 цього Кодексу.
Оскільки подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 205, 336, 340 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 2 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор'єва
Судді: М.І. Балюк
В.М. Барсукова
В.І. Гуменюк
В.Г. Данчук