Дата документу 08.07.2020 Справа № 554/3085/20
Провадження № 2/554/1326/2020
08 липня 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Гальонкіної Ю.С.,
за участю секретаря - Юрченко А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Октябрського районного суду у м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
10 квітня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що 22 березня 2014 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження складено відповідний актовий запис за № 248.
За час спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає та перебуває на утриманні позивачки.
Подружнє життя не склалося через несумісність характерів, втрати поваги один до одного та різні погляди на сімейне життя та обов'язки, через що відбуваються постійні сварки, в результаті чого припинили фактичні шлюбні відносини та проживають окремо з березня 2020 року.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 травня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.
У судовому засіданні відповідач заперечував проти розірвання шлюбу, просив суд надати чотиримісячний строк для примирення, ураховуючи факт наявності малолітньої дитини, про що надав письмове клопотання.
Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити. Проти клопотання відповідача про надання строку на примирення категорично заперечувала, посилаючись на фізичне та моральне насильство відносно неї з боку відповідача, свідком чого була їхня малолітня донька, тому можливість спільного життя з відповідачем є неможливим, а таке примирення буде прямо порушувати її права та свободи та суперечити інтересам дитини, про що надала письмове заперечення.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про надання строку на примирення та задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя.
У судовому засіданні установлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 22 березня 2014 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження складено відповідний актовий запис за № 248. Позивач вказує на те, що сімейне життя із відповідачем не склалось. Шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та дитини.
Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як на час звернення з даним позовом до суду, так і на час розгляду справи судом позивачка позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримувала в повному обсязі та просила задовольнити. В судовому засіданні позивачка наполягала на розірванні шлюбу.
Позиція позивача залишається постійною та однозначною, її дії свідчать про відсутність бажання миритися з відповідачем, зберегти сім'ю, відновити подружні стосунки.
За таких обставин, оскільки позивач не бажає налагоджувати відносини з відповідачем, наполягає на розірванні шлюбу, посилаючись в тому числі і на заподіяння їй відповідачем моральних та фізичних страждань, свідком чого була їхня малолітні дитина, будь-яких обставин, які б надавали можливість вважати, що примирення між сторонами є можливим, відповідач суду не повідомив, тому суд вважає, що примирення є неможливим.
Надання подружжю терміну на примирення всупереч бажанню позивача суперечитиме закону та моральним засадам суспільства, оскільки примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених фактичних взаємин подружжя відсутні підстави для надання терміну для примирення, оскільки такі дії не зможуть привести до збереження сім'ї, а матимуть виключно формальний характер.
За таких обставин, клопотання відповідача про надання подружжю терміну на примирення задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст. 105 СК України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього кодексу, положення якої зазначають, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Положенням ч. 2 ст. 112 СК України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином, суд дійшов висновку‚ що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін та дитини.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів , суд виходить з наступного.
Згідно зі ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення.
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач ОСОБА_2 , а матір'ю позивачка ОСОБА_1 .
На даний час, дитина проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані особисто утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сторонами не надано суду доказів про досягнення згоди про добровільну сплату аліментів.
Відповідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
Згідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини (ст. 18 Конвенції про захист прав дитини). Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 8 ст.7СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Визначаючись щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує те, що спільна дитина проживає разом з позивачкою, знаходяться на її повному утриманні, що потребує значних коштів, відповідач на утриманні інших осіб не має.
08.07.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VIII від 17.05.2017 року.
Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України викладено в новій редакції, згідно якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, суд, виходячи з обов'язку батьків утримувати неповнолітніх дітей, враховуючи потреби дитини, її стан здоров'я та вік, зважаючи на відсутність у нього інших аліментних обов'язків та утриманців, ті обставини, що він є працездатною особою, не хворіє та за станом здоров'я може працювати, до того ж, обов'язок ОСОБА_2 по утриманню неповнолітньої дитини є абсолютним, батьки дитини проживають окремо, дитина проживає з позивачкою, і позивач не в змозі самостійно забезпечити дитину в достатньому обсязі для її розвитку, оскільки протилежного не доведено, тому суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, його було підтверджено протягом розгляду справи.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про задоволення позову та стягнення із відповідача аліментів на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1779 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що в достатній мірі забезпечить належний рівень життя дитини, її розвиток, харчування, забезпечення одягом, шкільними речами, а також іншими речами, які необхідні для надання розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч.1ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У відповідності до п. 1. ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми платежу (аліментів) за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі ст. ст. 24, 105, 110,111, 112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ), зареєстрований 22 березня 2014 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 248.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 1779 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 квітня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09 липня 2020 року.
Суддя Ю.С. Гальонкіна